Ухвала

від 21.03.2012 по справі 6/639-32/526

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/639-32/526

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  6/639-32/526

21.03.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду  справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартинівська ГЕС»м. Київ

до відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі», м. Київ

про визнання недійними угоди та авалю

за участю представників сторін:

від стягувача: Гудій В.В. –юрисконсульт

від боржника:   Баканов  І.Г. - юрисконсульт

               СУТЬ ПИТАННЯ:  Боржник у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю  «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»звернулося до господарського суду з заявою  згідно вимог статті 88 ГПК України про  винесення додаткового рішення у справі № 6/639-32/526   від 17.11.2010року.

               Відповідач проти задоволення судом заяви та винесення додаткового рішення  заперечує,  мотивуючи їх наступними обставинами, зокрема:

Ш          прийняття додаткового рішення припустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК України. З урахуванням вказаної статті господарський суд має право виносити додаткове рішення про застосування наслідків недійсності правочину тільки  у тому випадку, коли така вимога була заявлена у позові;

Ш          господарський суд за власною ініціативою не може застосувати наслідки недійсності правочину про наданню авалю №1 від 26.04.2004року, зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю  «Мартинівська ГЕС»повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю  «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»в порядку  приписів статті 216, 1212 ЦК України оригінал  векселю  № 803519312244820 від 31.10.2003року або відшкодувати його номінальну вартість у розмірі 3 000 000 грн. грошовими коштами.

          Дослідивши  матеріали справи, заяву боржника, вислухавши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи і заступного:

·          рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 року у справі                                 № 6/639-32/526 задоволено позов ТОВ «Мартинківська ГЕС»до ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі»про визнання недійсними угоди та авалю, визнано недійсним аваль, вчинений на простому векселі № 80351931224820 від 31.10.2003 року,  також визнано недійсною угоду № 1 про надання авалю від 26.04.2004 року, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»й ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі». За наслідками розгляду справи було стягнуто з ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі» на користь ТОВ «Мартинівська ГЕС»державне мито в сумі 170 грн. та  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн.;

·           постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року  задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі», у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 року у справі № 6/639-32/526  було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Мартинківська ГЕС». За наслідками апеляційного провадження було стягнуто з ТОВ «Мартинківська ГЕС»на користь ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі» судові витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн.  та забезпеченню судового процесу в  сумі 236 грн.;

·          постановою Вищого господарського суду України  по даній справі від  22.032011року було  скасовано Постанову апеляційного господарського суду від 10.01.2011року,а рішення у справі № 6/639-32/526 від 17.11.2-10року залишено без змін;

·           під час  розгляду справи по суті місцевим господарським судом, перегляді рішення у апеляційному та касаційному порядку було встановлено, що  авальований вексель номіналом 3 000 000 грн. фактично  було передано від  ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі»на адресу ТОВ «КАРАТ –ЕНЕРГО», що  підтверджується актом прийому-передачі векселя до платежу від 03.06.2005року, згідно з пунктом першим якого, векселедавець - відповідач передав, а аваліст-позивач прийняв простий вексель для дострокової оплати,   відповідно до угоди № 22/09 від 22.09.2004року;

·          як стверджує  заявник, після визнання спірного правочину недійсним ТОВ «КАРАТ-ЕНЕРГО»зобов'язано або повернути авальований вексель номінальною вартістю 3 000 000 грн., або відшкодувати ТОВ «ПКФ «ЕКОенерджі» з посиланням на приписи ст.ст. 216, 1212 ЦК України та  відображено у  частині 7 Постанови Верховного суду України  від 06.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;

·           з урахуванням вказаних обставин заявник  наполягає на  застосуванні до спірних відносин сторін наслідків правочину, який визнано судом недійсним, а саме: про наданню авалю №1 від 26.04.2004року, зобов'язав ТОВ  «Мартинівська ГЕС»повернути на адресу ТОВ  «ПКФ «ЕКОенерджі» в порядку  приписів статті 216, 1212 ЦК України оригінал  векселю  № 803519312244820 від 31.10.2003року або відшкодувати його номінальну вартість у розмірі 3 000 000 грн. грошовими коштами.               

               Відповідно до статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

·          з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

·          не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

               Прийняття додаткового рішення за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 88 ГПК України). Господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення припустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК України. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення.  

                  Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватись тими статтями ГПК України, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення. Вирішуючи питання процедури розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні виходити з того, в якому порядку розглядалась справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві тощо.

                   За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може, однак не зобов'язаний  застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

                 Матеріали справи свідчать про те, що під час звернення  з позовом такі вимоги, як-то: застосування  наслідків визнання недійсним правочину у вигляді повернення  сторін у первинний стан, утому числі оригіналу векселю або відшкодування суми з посиланням на статтю 216 ЦК України не була заявлена, і такі обставини не досліджувалися  судом, оскільки між сторонами з цього приводу не виникло спору.  

                Законодавець встановлює, що не застосування судами першої інстанції наслідків під час визнання недійсним правочину не є підставою для скасування правильного по суті рішення,  а також те, що існують всі правові підстави  для звернення заінтересованої сторони  до суду з окремим позовом,  оскільки відсутні правові підстави для застосування до спірних відносин  сторін частини першої пункту 1 статті 88 ГПК України.

     На підставі викладеного, у задоволені заяви  боржника у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі» про  винесення додаткового рішення у справі № 6/639-32/526   від 17.11.2010року  щодо застосування до спірних відносин сторін наслідків недійсного правочину, а саме: про наданню авалю №1 від 26.04.2004року, зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю  «Мартинівська ГЕС»повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»в порядку  приписів статті 216, 1212 ЦК України оригінал  векселю  № 803519312244820 від 31.10.2003року або відшкодувати його номінальну вартість у розмірі 3 000 000 грн. грошовими коштами, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 86, 88 ГПК України суд,

1.  У задоволені заяви  боржника у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі» про  винесення додаткового рішення у справі № 6/639-32/526   від 17.11.2010року  щодо застосування до спірних відносин сторін наслідків недійсного правочину, а саме: про наданню авалю №1 від 26.04.2004року, зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю  «Мартинівська ГЕС»повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»в порядку  приписів статті 216, 1212 ЦК України оригінал  векселю  № 803519312244820 від 31.10.2003року або відшкодувати його номінальну вартість у розмірі 3 000 000 грн. грошовими коштами - відмовити.

               Суддя                                                                                 Ю.О. Підченко