Постанова

від 22.03.2012 по справі 5020-3/376-1746/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2012 року Справа № 5020-3/376-1746/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Рибіної С.А.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 19.12.11 та ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.03.09, (товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва");

відповідача, не з'явився, (товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л.");

третьої особи, ОСОБА_3, довіреність № 16 від 05.01.12 та ОСОБА_4, довіреність № 16 від 05.01.12, (ОСОБА_5 );

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 27 січня 2012 року у справі № 5020-3/376-1746/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" (вул. Шота Руставелі, буд. 38, кімн. 12, Київ 23, 01023)

до товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (вул. Дзержинського, буд.53, офіс 39, Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 )

про стягнення 1584450,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія розвитку будівництваВ» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«В.А.Л.В» про стягнення компенсації фактично понесених витрат за договором №11/09-2006 від 11 вересня 2006 року про передачу прав замовника на капітальне будівництво, в сумі 1584450,76 грн. (а.с. 2-4, том 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки, договір № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року про передачу прав замовника на капітальне будівництво розірвано за погодженням сторін, товариство з обмеженою відповідальністю В«В.А.Л.В» , згідно з пунктом 5.4 договору, зобов'язано компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю В«Компанія розвитку будівництваВ» документально підтверджені витрати, понесені останнім при виконанні вказаного договору.

Ухвалою від 04 лютого 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_5, яка є поручителем товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» перед товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» за виконання зобов 'язань за спірним договором (а.с. 94-95, том 1).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 лютого 2011 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2011 року, позов задоволений повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«В.А.Л.В» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» 1584450,75 грн., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 15844,51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (а.с. 67-74, 100-110, том 3)

Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня 2011 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«В.А.Л.В» було задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2011 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 03 лютого 2011 року у справі №5020-3/376 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (а.с. 137-139, том 3).

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 29 вересня 2011 року зазначив, що господарські суди дійшли необґрунтованого висновку, що факт понесення позивачем витрат на суму 1584450,76 грн., а саме за договором №11/09-2006 від 11 вересня 2006 року підтверджується договорами та платіжними дорученнями, оскільки підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові, оформлена відповідним актом. Відтак, суд касаційної інстанції встановив, що наданих позивачем документів недостатньо для підтвердження факту понесення ним витрат на суму 1584450,76 грн.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про розірвання спірного договору, оскільки судами не було досліджено виконання сторонами необхідних умов його розірвання, які наведені у пунктах 5.2.-5.4. розділу 5 договору.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." 656012,28 грн., 6560,12 грн. зі сплати державного мита та витрати на судове забезпечення процесу у розмірі 97,71 грн. (а.с. 59-67, том 4).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скаргу задовольнити, прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду першої інстанції змінити та задовольнити повністю позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" .

Розпорядженням секретаря судової палати від 22 березня 2012 року суддя Волков К.В., у зв'язку з відрядженням, був замінений у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

У судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" наполягали на задоволенні апеляційної скарги.

Представники третьої особи - ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечували. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника, товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." суд не повідомило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов 'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Так як явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов 'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез 'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з 'явившегося представника товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." за наявними у матеріалах справи документами, так як явка представників сторін у судове засідання обо'язковою не визнавалась.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

11 вересня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» та товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» було укладено договір № 11/09-2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво (далі -Договір) (а.с. 9-19, том 1).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, предметом договору є взаємовідносини сторін з питань проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об 'єкта (готельного комплексу) на земельній ділянці по вул. Катерна (бухта Карантинна) в місті Севастополі.

Відповідно до пункту 1.3. Договору земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га, на якій планується будівництво Об 'єкта, є частиною земельної ділянки загальною площею 0,4000 га, розташованої по вул. Катерна (бухта Карантинна) в місті Севастополі (кадастровий номер 85366000.01.001.006).

Право користування земельною ділянкою належить товариству на підставі Договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2002 року, укладеного між Севастопольською міською радою та товариством, зареєстрованого Севастопольською міською державною адміністрацією в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 84 від 29 квітня 2002 року.

Згідно з пунктом 1.4. Договору, для реалізації предмета Договору Товариство передає, а Компанія приймає частину функцій (прав та обов 'язків) Замовника на будівництво Об 'єкта, і така передача, відповідно до пункту 2.1.1. Договору не вимагає укладення сторонами окремого документа (додаткової угоди, акта приймання-передачі тощо), а саме: отримання вихідних даних на проектування та архітектурно-планувального завдання на проектування; забезпечення будівництва Об 'єкта проектно-кошторисною документацією; укладення угод з підрядними організаціями на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з підрядними організаціями та інші.

Пунктом 2.11.2. Договору визначено, що Компанія, під час виконання умов Договору, має право укладати та підписувати від свого імені будь-які договори, пов 'язані із виконанням Договору (в тому числі з третіми особами), і самостійно визначати їх умови.

Пунктом 3.3.7. Договору на Компанію покладені обов 'язки, зокрема, щодо залучення генпідрядних та субпідрядних організацій, укладення з ними відповідних договорів; визначення і погодження з підрядними організаціями договірних цін на будівництво Об 'єкта; перевірка цін та наданих до оплати документів підрядних організацій за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, пов 'язані із будівництвом Об 'єкта; фінансування проведення робіт за цим Договором, в тому числі: отримання необхідних умов проектування та забудови земельної ділянки; проведення проектно-вишукувальних робіт та контрольно-геодезичної зйомки, необхідних для будівництва Об 'єкта; отримання за Об 'єктом необхідних дозволів на будівництво, ордерів; організація будівництва Об 'єкта.

Відповідно до розділу 4 Договору, фінансування витрат, пов 'язаних із виконанням Компанією зобов 'язань за цим Договором, здійснюється Компанією самостійно або за рахунок грошових коштів інвесторів Фонду фінансування будівництва, залучених Акціонерним комерційним банком „АркадаВ» .

Розділ 6 Договору визначає відповідальність Сторін.

У пункті 6.1. Договору визначені проблемні питання, які можуть стати перешкодою для реалізації предмета цього Договору. Ці питання стосуються договору оренди землі, наданої Товариству у користування для здійснення будівництва.

Договором передбачено, що у разі виникнення перешкоди для реалізації проекту будівництва через проблемне питання оренди землі, цей Договір підлягає розірванню з виконанням Товариством своїх зобов 'язань, зазначених у пункті 5.4. Договору.

05 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» (Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» (Боржник) та ОСОБА_5 (Поручитель) було укладено Договір поруки.

На виконання Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року про передачу прав замовника на капітальне будівництво, укладеного між Кредитором і Боржником, Боржник отримав від Кредитора кошти в сумі 1584450,76 грн. на умовах і в порядку, визначених Договором. Відповідно до пункту 5.4. Договору строк виконання обов 'язку Боржника щодо повернення Кредитору отриманих коштів настав 06 червня 2008 року і Боржник визнає в повному обсязі обов 'язок щодо компенсації Кредитору коштів у вказаному розмірі.

Даний факт не заперечувався сторонами у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником обов 'язку щодо компенсації Кредитору коштів, визначеного пунктом 5.4. Договору № 11/09-2006 від 11.09.2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво, та відповідає перед Кредитором за виконання обов 'язку Боржника. Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 792 225,38 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання Боржником в строк до 28 листопада 2008 року обов 'язку, визначеного пунктом 5.4. Договору та пунктом 1.1. цього Договору, Поручитель зобов 'язується перерахувати на рахунок Кредитора кошти в сумі 792 225,38 грн. до 30 листопада 2008 року (пункт 2.2. Договору поруки).

Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови розірвання Договору визначені розділом 5 Договору.

Договір може бути розірвано чи змінено за письмовим погодженням сторін, підписаним уповноваженими представниками і скріпленим печатками сторін, з надсиланням письмового повідомлення про цей факт в АКБ „АркадаВ» (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3. Договору цей Договір підлягає розірванню в таких випадках: при неможливості реалізації предмета даного Договору, у тому числі -у зв 'язку з не врегулюванням Товариством проблемних питань, зазначених в пункті 6.1. цього Договору; при неналежному виконанні Товариством своїх зобов 'язань за цим Договором в частині передачі Компанії всієї необхідної документації та погоджень/дозволів на проектування і будівництво (вихідні умови для проектування, технічні умови для будівництва тощо).

Відповідно до пункту 5.4. Договору при розірванні даного Договору Товариство зобов 'язано протягом 30 календарних днів від отримання письмового повідомлення Компанії про прийняття нею рішення про розірвання цього Договору компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, понесенні Компанією при виконанні даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі на зазначений Компанією рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." листом за № 04/001 від 22 квітня 2008 року повідомило позивача про те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 квітня 2008 року договір оренди земельної ділянки, на якій мав будуватися об 'єкт -готельний комплекс по вул. Катерній у м. Севастополі, -розірвано, і запропонувало останньому, зокрема, розірвати Договір про передачу прав замовника на капітальне будівництво № 11-09-2006 від 11 вересня 2006 року, а наявну заборгованість в сумі 1 583 000,00 грн. погасити квадратними метрами (з урахуванням коефіцієнту інфляції) протягом 24 місяців з моменту розірвання договору. При цьому, відповідач зазначив, що не може в односторонньому порядку вимагати розірвання договору, не беручи до уваги думку позивача. Зазначений лист підписаний особисто генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» ОСОБА_7 та скріплений печаткою товариства (том 1, арк. с. 20-21).

Як також вбачається з матеріалів справи, позивач листом за № 50-08 від 30 квітня 2008 року прийняв пропозицію Товариства щодо розірвання договору, проте звернув увагу останнього на необхідність компенсувати Компанії понесені нею витрати протягом 30 календарних днів з дати отримання цього листа шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий в АКБ „АркадаВ» . Зазначений лист підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» ОСОБА_6 та скріплений печаткою Компанії. До листа додано два примірника Додаткової угоди про розірвання договору в редакції, що міститься в матеріалах справи (том 1, арк. с. 22-23).

Як встановлено судами, вищезазначений лист та два примірники Додаткової угоди були отримані генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» ОСОБА_7 05 травня 2008 року, про що свідчить його особистий підпис на примірнику листа Компанії.

За правилами частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов 'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Із зазначеного вище слідує, що сторони дійшли згоди щодо розірвання спірного договору в день, коли позивач погодився на пропозицію відповідача про розірвання Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи, що Договір № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року про передачу прав замовника на капітальне будівництво укладений в простій письмовій формі у вигляді єдиного документа, а розірвання договору, хоча і викладено в двох документах -листах, суд вважає, що вчинено в такій саме формі, що й сам Договір.

За таких обставин, розірвання укладеного сторонами Договору шляхом обміну листами відповідає умовам Договору, а саме його пункту 5.2, яким передбачено, що Договір може бути розірваний або змінений за письмовою згодою Сторін, підписаною уповноваженими представниками та скріпленою печатками Сторін.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що факт неповідомлення АКБ «Аркада»про розірвання Договору не може вважатись порушенням умов порядку розірвання договору, оскільки АКБ «Аркада»не є стороною цього Договору та його згода на розірвання Договору не вимагається.

Отже, з моменту прийняття Компанією пропозиції Товариства про розірвання Договору, він є таким, що припинив свою дію.

Судами встановлено, що сторонами при розірванні договору також були дотримані умови пункту 5.3. Договору, враховуючи той факт, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 квітня 2008 року договір оренди земельної ділянки, на якій мав будуватися об 'єкт -готельний комплекс по вул. Катерній у м. Севастополі, розірвано.

Отже, Товариством не вирішені проблемні питання, зазначені у пункті 6.1 Договору, реалізація предмета Договору є неможливою, тому договір може бути розірваним за згодою сторін.

В той же час, оскільки договір розірваний за згодою обох сторін, враховуючи принцип свободи договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року, будь-яких обов'язкових умов для цього не вимагається.

Крім того, слід зазначити, що положеннями пункту 6.1. Договору передбачено, що у випадку, якщо проблемні питання, зазначені у цьому пункті Договору, стали перепоною для реалізації цього Договору, цей Договір підлягає розірванню із виконанням Товариством своїх зобов 'язань, зазначених у п.5.4 Договору, компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, які понесені Компанією при виконанні цього Договору.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов 'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Нормою статті статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов 'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов 'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов 'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі розірвання договору Товариство зобов 'язано протягом 30 календарних днів від отримання письмового повідомлення Компанії про прийняття нею відповідного рішення зі розірвання договору, компенсувати Компанії документально підтверджені витрати, понесені Компанією при виконанні даного договору, шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі на вказаний Компанією рахунок.

Зважаючи на те, що відповідач отримав письмове повідомлення Компанії про розірвання Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року про передачу прав замовника на капітальне будівництво 05 травня 2008 року, обов 'язок щодо компенсації позивачеві витрат, пов 'язаних з реалізацією проекту будівництва, мав бути виконаний відповідачем в строк до 04.06.2008 включно.

Відповідно до підпункту m) пункту 3.3.7 Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року Компанія (позивач) прийняла на себе зобов 'язання компенсувати Товариству (відповідачу) частину орендної плати за договором оренди землі (пункт 1.3 цього Договору).

У матеріалах справи містяться, в обґрунтування понесених витрат, надані позивачем: додаткова угода №2 від 12 лютого 2008 року до договору №11/09-2006 про передачу прав замовника на капітальне будівництво від 11 вересня 2006 року (а.с. 71, том 2); платіжні доручення № 213 від 21 квітня 2008 року на суму 7974,48 грн., № 79 від 22 лютого 2008 року на суму 7974,48 грн., № 80 від 25 лютого 2008 року на суму 7974,48 грн., № 145 від 20 березня 2008 року на суму 7974,48 грн. (а.с. 128-130, том 1).

Матеріали справи також містять акти виконаних робіт від 30 квітня 2008 року, від 29 лютого 2008 року та від 31 березня 2008 року, підписані позивачем та відповідачем, з яких вбачається, що позивач перерахував відповідачу компенсацію вартості з оплати оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, розташованої в Ленінському районі міста Севастополя по вул. Катерній (бухта Карантинна) на загальну суму 31 897,92 грн. (а.с. 13-15, том 4).

Враховуючи, що витрати позивача по компенсації вартості з оплати оренди земельної ділянки підтверджені належними доказами, сума у розмірі 31 897,92 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Що стосується витрат позивача, понесених ним по виконанню інших договорів, пов 'язаних із виконанням Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

20 квітня 2007 року, на виконання Договору про передачу прав замовника на капітальне будівництво від 11 вересня 2006 року за № 11/09-2006, між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» та товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.В» був укладений договір підряду № 20/04-07 (довгостроковий) на проведення робіт по проектуванню і спорудженню безпечного спуску до берегової смуги та благоустрою громадського пляжу для жителів міста Севастополя, з додатками і додатковою угодою № 1 від 12 вересня 2007 року (а.с. 30-39, том 2).

У підтвердження понесених витрат за зазначеним договором, товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія розвитку будівництваВ» у суді першої інстанції було надано копії платіжних доручень № 399 від 08 травня 2007 року на суму 70 000,00 грн., № 780 від 13 вересня 2007 року на суму 70 000,00 грн., № 889 від 24 жовтня 2007 року на суму 37000,00 грн., акт прийому-передачі робіт від 19 жовтня 2007 року у розмірі 140 000,00 грн. (а.с. 127, 131 том 1 та (а.с. 11, том 4).

У зв'язку з тим, що актів виконаних робіт за цим договором на суму 37000,00 грн., які б були підписані обома сторонами, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції позивачем надано не було, судова колегія, враховуючи позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України у цій справі, не вбачає підстав для прийняття зазначених документів в якості належних та допустимих доказів у підтвердження виконання позивачем своїх обов'язків за вищевказаним договором №20/04-07 від 20 квітня 2007 року.

Таким чином господарським судом цілком правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 140 000,00 грн. за виконання Договору підряду № 20/04-07 від 20 квітня 2007 року

Крім того, на підтвердження понесення позивачем витрат на реалізацію проекту, ним надані наступні докази: договір № 89 від 23 жовтня 2006 року на створення (передачу) проектно-вишукувальної роботи, а саме: інженерно-геологічні вишукування для обґрунтування проекту будівництва готельного комплексу по вул. Катерна в м. Севастополі (а.с. 40-45, том 2), рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 10 січня 2007 року (а.с. 50, том 2); платіжні доручення №42 від 24 січня 2007 року на суму 15 099,00 грн., № 962 від 03 листопада 2006 року на суму 15 099,00 грн. (а.с. 134-135, том 1); акт здачі-прийому проектно-вишукувальної продукції №1 від 10 січня 2007 року (а.с. 10, том 4); договір підряду № 355/06 від 09 листопада 2006 року на проведення інженерно-вишукувальних робіт на об 'єкті: „Готельний комплекс, розташований по вул. КатернаВ» (а.с. 46-49, том 2); платіжні доручення № 32 від 17 січня 2007 року на суму 6244,20 грн., № 1017 від 22 листопада 2006 року на суму 6244,20 грн. (а.с. 132, том 1); акт здачі-прийому робіт (надання послуг) №ОУ-000136 від 18 грудня 2006 року (а.с. 12, том 4); договір № 0610 від 24 листопада 2006 року на створення проектно-кошторисної документації, а саме: ескізного проекту „Готельний комплекс по вул. КатернаВ» , з додатками та додатковою угодою № 1 від 19 січня 2007 року (а.с. 51-61, том 2); платіжні доручення № 161 від 27.02.2007 на суму 242 831,00 грн., № 1086 від 14.12.2006 на суму 198 000,00 грн. (а.с. 127, 134, том 1); акт здачі-прийому науково-технічної продукції №2 від 15 січня 2007 року (а.с. 9, том 4); договір № 112/5144 від 25 червня 2007 року про надання послуг з підготовки та видачі технічних умов на телефонізацію об 'єкта, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна (бухта Карантинна) (а.с. 62-66, том 2); платіжне доручення № 571 від 27 червня 2007 року на суму 110,96 грн. (а.с. 133, том 1); рахунок-акт №5144 за телекомунікаційні послуги (а.с. 18, том 4); рахунок № 544 від 22 червня 2007 року на суму 486,00 грн. (а.с. 136, том 1); акт прийому виконаних робіт за червень 2007 року (а.с. 17, том 4).

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що витрати позивача на реалізацію проекту будівництва, які підтверджені належними та допустимими доказами загалом склали 656012,28 грн., що підтверджується вищевказаними документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте належних доказів в доведення своєї правової позиції позивачем суду не надано.

Оскільки в силу положень статей 837, 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, то суд не може прийняти в якості належних та допустимих доказів виконання робіт надані позивачем: договір № 0705 від 16 квітня 2007 року на створення проектно-кошторисної документації „Готельний комплекс по вул. КатернаВ» , стадія „проектВ» , з додатками (а.с. 20-29, том 2); платіжні доручення № 354 від 20 квітня 2007 року на суму 280 201,00 грн., № 506 від 08 червня 2007 року на суму 280 201,00 грн., № 451 від 22 травня 2007 року на суму 280 201,00 грн. (а.с. 128, 133, том 2); № 889 від 24 жовтня 2007 року на суму 37 000,00 грн. (а.с. 131, том 1); рахунок № 457В від 12 листопада 2007 року на оплату технічних умов (а.с. 72, том 2); № 930 від 14 листопада 2007 року на суму 300,00 грн. (а.с. 135, том 1); № 121 від 11 березня 2008 року на суму 178,82 грн. (а.с. 133, том 1); № 570 від 27 червня 2007 року на суму 356,65 грн. (а.с. 136, том 1).

Судова колегія зазначає, що наданий договір за № 001 від 01 грудня 2007 року про надання консультаційних послуг (а.с. 67-69, том 2), платіжне доручення № 1033 від 26 грудня 2007 року на суму 50 000,00 грн. (а.с. 130, том 1) та акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 16, том 4), на які посилається позивач, взагалі не пов 'язані з виконанням Договору про передачу прав замовника на капітальне будівництво, а тому не можуть бути прийняті у якості доказів понесення позивачем витрат за Договором № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року.

Не приймаються до уваги також посилання позивача на платіжне доручення № 121 від 11 березня 2008 року про перерахування 178,82 грн. ВАТ «Севастопольська філія Укртелеком»(а.с. 133, том 1), платіжне доручення № 930 від 14 листопада 2007 року про перерахування 300,00 грн. ГКП «Севгорводоканал»(а.с. 135, том 1), платіжне доручення № 570 від 27 червня 2007 року про перерахування 356,65 грн. ВАТ «Севастопольгаз», у зв 'язку з тим, що судовою колегією колегією не вбачається пов 'язаність цих витрат із виконанням Договору № 11/09-2006 від 11 вересня 2006 року.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийняте без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду також немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2012 року у справі № 5020-3/376-1746/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді С.А. Рибіна

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1.товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" (вул. Шота Руставелі, буд. 38, кімн. 12, Київ 23, 01023)

2.товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (вул. Дзержинського, буд.53, офіс 39, Севастополь, 99011)

3.ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 )