Постанова

від 26.03.2012 по справі 18/1588

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/1588

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року                                                                                      Справа № 18/1588

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Дужич С.П.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився  

відповідача: представники Случ О.В., Самойленко О.І., Свідло Є.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.11р. у справі № 18/1588 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс"    

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

про стягнення в сумі 216668 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №18/1588 від 30.08.11р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" 201196,80грн. - основного боргу; 9496,49грн. - пені; 3235,07грн. - інфляційних; 1951,34грн. - 3% річних; 2158,80грн. - витрат по сплаті державного мита та 235,14грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 788,87грн. - інфляційних та 0,38грн. - 3% річних - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено правомірність понесення позивачем додаткових витрат на суму 201196,80грн., які виникли внаслідок невідповідності коду вантажу вказаного відповідачем у провізних документах, фактично завантаженому. Адже в ч.1ст.193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Крім того, суд першої інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем (9496,49 грн.), інфляційних (3235,07 грн.) та 3% річних (1951,34 грн.). Проте вимоги позивача в частині стягнення 788,87 грн. інфляційних та 0,38 грн. 3% річних місцевий суд вважає безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30.08.11р. у справі 18/1588 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального  права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не було досліджено всі необхідні докази, що мали значення для справи, оскільки ТОВ "Юнік Фарма" правильно зазначало код ЄТСНВ 662093, а цей код не змінювався у період, протягом якого ТОВ "ЕФІ-Транс" організовувало перевезення вантажу ТОВ "Юнік Фарма", і залишається незмінним на цей час.

Також апелянт у апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ТОВ "ЕФІ-Транс" не погоджувало з ТОВ "Юнік Фарма" необхідність і обсяг додаткових витрат для організації перевезення вантажу  ТОВ "Юнік Фарма", а отже для понесення таких додаткових витрат у ТОВ "ЕФІ-Транс" і його контрагентів не було підстав.

У судовому засідання представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

17 листопада 2011 р. ухвалою суду Рівненського апеляційного господарського суду за клопотанням представника відповідача було прийняте процесуальне рішення про направлення до компетентного суду Російської Федерації - арбітражного суду м.Москви за місцем знаходження Міністерства транспорту Російської Федерації судове доручення про витребування від останнього інформації, які саме коди Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі по тексту постанови також ЄТСНВ) та Гармонізованої номенклатури вантажів (далі по тексту постанови також ГНВ) на вантаж - "Пляшки скляні для крові, лікарських засобів, інфузійних і трансфузійних препаратів, одноразового використання" (російською мовою - "Бутылки стеклянные для крови, лекарственных средств, инфузионных и трансфузионных препаратов, одноразового использования"), що діяли в період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. та відповідно до яких нормативно-правових актів.

Цією ж ухвалою провадження у справі №18/1588 зупинено до отримання відповіді від компетентного суду Російської Федерації - арбітражного суду м. Москви за місцем знаходження Міністерства транспорту Російської Федерації.

16 березня 2012 року ухвалою суду Рівненського апеляційного господарського суду було поновлено провадження у справі №18/1588 та призначено у межах строків, визначених статтею 102 ГПК України,  до розгляду на 26 березня 2012 року.

26 березня 2012 року на виконання судового доручення в рамках Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованого Україною 19.12.1992р., надійшла відповідь від компетентного суду - арбітражного суду м.Москви.

У судове засідання представники позивача не з'явилися. Клопотань про продовження терміну розгляду чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги сторонами не подано.

Поштове повідомлення про вручення ухвали про поновлення провадження у справі та призначення апеляційної скарги до розгляду апеляційному суду станом на 26.03.12р. не надійшло.

Зазначене процесуальне питання - не з'явлення у судове засідання представників позивача та можливість продовження розгляду апеляційної скарги по суті - колегією суддів винесено на обговорення. Також колегією суддів було проінформовано учасників судового процесу про наявність у них процесуального права на внесення письмового клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги у порядку статті 69 ГПК України.

Представники апелянта, відмовившись від реалізації процесуального права щодо внесення письмового клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги у порядку статті 69 ГПК України, настояли на продовженні розгляду апеляційної скарги по суті та прийняття судового рішення за результатами розгляду усіх обставин у справі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, враховуючи, що: - в силу частини 1 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження; - ухвала про поновлення провадження у справі від 16.03.11р. надіслана рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу позивача, яка ним самостійно вказана у позовній заяві та підтверджується довідкою №2633/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.31, т.1) та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.124, т.1); - у господарського суду (у тому числі і суду апеляційної інстанції) відсутнє процесуальне право за власною ініціативою продовжувати розгляд апеляційної скарги, приходить до висновку про продовження розгляду апеляційної скарги по суті.  

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.11р. у даній справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" (експедитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (клієнт, відповідач) укладено генеральну  угоду транспортного експедирування (т.1, а.с.10-15), за умовами якої клієнт доручив, а експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним транспортом (п.1.1 договору).

Експедитор уповноважений від свого імені та за рахунок Клієнта укладати угоди із транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажу, який є предметом даного договору (п.1.2).

Розділом 2 договору сторони передбачили порядок надання послуги, зокрема, п.2.2 договору сторони передбачили, що клієнт не пізніше п'яти днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку зазначає: найменування, кількість, код вантажу ЄТСНВ (в російській абревіатурі - ЕТСНГ) та ГНВ (в російській абревіатурі - ГНГ), кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.

Угода між експедитором та клієнтом відносно організації та здійснення транспортного експедирування, відповідної партії вантажу клієнта, вважається укладеною між сторонами з дати отримання експедитором заявки від клієнта (п.2.5 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).

Додаткові угоди, заявки та інші документи можуть направлятися іншій стороні такими засобами зв'язку як кур'єром, поштою, телеграфом, телетайпом,  факсимільно,  комп'ютерною мережею (п.2.6).

Сторони здійснюють прийом-передачу робіт (послуг), шляхом складання актів виконаних робіт (послуг), в яких фіксуються всі транспортно-експедиторські послуги, отримані клієнтом від експедитора. Факт надання послуги експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають маршрут вантажу від пункту відправника до пункту призначення (п.п.2.10; 2.11 договору).

Пунктами  3.2.1; 3.2.2; 3.2.4 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків із залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також виплачує плату експедитору у порядку, узгодженому даним договором. Своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його якості, умов перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків по даному договору. Забезпечити правильне оформлення  перевізних документів, наявність всіх документів необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур, які долучаються до перевізних документів відповідно з діючим законодавством України, СМГС та іншими міжнародними угодами, у відповідності з інструкціями експедитора.

Клієнт перераховує експедитору грошові кошти за надані послуги з перевезення відповідних партій вантажів, згідно виставлених рахунків на протязі 30 календарних днів з моменту надання вагонів під завантаження. Грошові кошти, що надаються клієнтом експедитору для виконання даного договору є власністю клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою факсимільного зв'язку (п.4.1 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).

У разі, якщо вартість фактично понесених експедитором витрат на організацію перевезення вантажу у відповідності із заявкою клієнта перевищила раніше узгоджену сторонами суму, клієнт  зобов'язаний компенсувати експедитору відповідну різницю на підставі рахунків, отриманих від залізниць та інших підприємств (п.4.9 договору).  

З матеріалів справи вбачається, згідно заявок на перевезення вантажу №415 від 09.06.2010р., №416 від 09.06.2010р., №448 від 17.06.2010р., №449 від 17.06.2010р., №540 від 09.07.2010р., №541 від 09.07.2010р., №561 від 16.07.2010р., №562 від 16.07.2010р. (т.1, а.с.52-61) ТОВ "Юнік Фарма"  замовило  ТОВ "Ефі-Транс" організацію перевезення вантажу залізничним транспортом відповідно Ст.Житомир, ПЗЗ-345606 – Ст.Ставрополь, Півн.Кав.З-527008

На підставі вказаних заявок позивач здійснив для відповідача перевезення вантажу за вказаними у заявках маршрутах. Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується залізничними накладними (СМГС накладна малої швидкості) та рахунками на оплату (т.2 а.с.38-79; 68-77). Відповідач не заперечує факту здійснення позивачем перевезення вантажу згідно відповідних замовлень відповідача. Позивач не заперечує факту оплати відповідачем виставлених рахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що по прибутті вагонів на станцію призначення Ставрополь (Російська Федерація), представниками залізниці Російської Федерації були проведені комісійні перевірки відповідності найменування вантажу, вказаного в документах на перевезення фактично завантаженому та встановлено факт невідповідності коду вантажу, а саме в документах на перевезення зазначався код перевезення вантажу за ЄТСНВ 662093 "Тара стеклянная новая, непоименованая в алфавите", проте вантаж, який фактично знаходився у вагонах, відповідав коду за ЄТСНВ 661194 "Посуда медицинская" (т.2, а.с.80-82).

За результатами перевірки складено комерційні акти (т.2, а.с.83-93) та проведено перерахунок перевізного тарифу, виходячи з коду ЄТСНВ 661194, наслідком чого стала зміна класу вантажу з ІІ на ІІІ та збільшено провізний тариф на поправочний коефіцієнт 1,54.

Місцевий господарський суд Житомирської області у оспорюваному рішенні зазначив, що неправильне зазначення відповідачем коду вантажу, призвело до понесення додаткових витрат, пов'язаних з організацією перевезення вантажу ТОВ "Юнік Фарма" на загальну суму 201196,80грн.

При цьому розглядаючи спір, судом першої інстанції було прийнято рішення щодо надіслання запиту до Міністерства транспорту Російської Федерації для з'ясування, які коди Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів і Гармонізованої номенклатури вантажів діяли у період з 01.06.10р. по 31.08.10р. на вантаж "Пляшки скляні для крові, лікарських засобів, інфузійних і трансфузійних препаратів, одноразового використання" та на підставі яких нормативних актів ("какие коды Единой тарифной-статистической номенклатуры грузов (ЕТСНГ) и Гармонизированной номенклатуры грузов (ГНГ) действовали в период с 01.06.2010г. по 31.08.2010р. на груз "Бутылки стеклянные для крови, лекарственных средств, инфузионных и трансфузионных препаратов, одноразового использования" и на оснований каких нормативных актов" (а.с.154-155, т.2)) та аналогічного змісту повторного запиту (а.с.164-165, т.2).

Оскільки зазначені запити надсилалися місцевим господарським судом Житомирської області не у порядку, встановленому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності чи Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, відтак і відповіді на них отримані не були.

Як наслідок позовні вимоги позивача задоволені частково (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) без урахуванням усіх обставин у справі.

Під час розгляду апеляційної скарги представниками апелянта звернуто увагу суду апеляційної інстанції, що коди ЄТСНВ (ЕТСНГ) та ГНВ (ГНГ) відповідачем зазначені були вірно. Зазначені коди застосовувалися до аналогічних правовідносин, які виникли до 01.06.2010р.

Щоб остаточно зазначене питання з'ясувати в судовому засіданні, що відбулося 17.11.2011р., представником відповідача подано клопотання про витребування у порядку передбаченому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року від Міністерства транспорту Російської Федерації інформації про те, які саме коди Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та гармонізованої номенклатури вантажів на вантаж - "Бутылки стеклянные для крови, лекарственных средств, инфузионных и трансфузионных препаратов, одноразового использования", що діяли в період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. та відповідно до яких нормативно-правових актів.

Такий запит, на думку заявника, має бути вчинений у порядку передбаченому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року (через Головне управління юстиції у Рівненській області до Міністерства юстиції України для направлення цього доручення Міністерству юстиції Російської Федерації з проханням надати інформацію Міністерством транспорту Російської Федерації).

Колегія суддів задоволила таке клопотання в рамках Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної у Києві 20 березня 1992 року Урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та ратифікованої Верховною Радою України 19 грудня 1992 року, а не на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року шляхом надіслання судового доручення для компетентного суду Російської Федерації за місцем знаходження Міністерства транспорту Російської Федерації про витребування від останнього інформації компетентним судом, які саме коди Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та гармонізованої номенклатури вантажів на вантаж - "Бутылки стеклянные для крови, лекарственных средств, инфузионных и трансфузионных препаратов, одноразового использования", що діяли в період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р. та відповідно до яких нормативно-правових актів.

Як зазначалося у даній постанові вище, на виконання судового доручення Рівненського апеляційного господарського суду надійшов пакет документів від арбітражного суду м.Москви за результатами розгляду справи судового доручення в порядку статті 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та ст.256 АПК РФ, серед яких і відповідь Міністерства транспорту Російської Федерації на поставлене питання. Так компетентний орган зазначає, що до Міністерства транспорту Російської Федерації надійшли ухвала і запит Арбітражного суду м. Москви від 16.01.2012 по справі № А40-17278/12-115-41 за заявою ТОВ «ЕФІ-Транс» до ТОВ «Юнік Фарма» про стягнення грошових коштів у сумі 216 668 грн. 95 коп.

Відповідно до даних ухвали і запиту на Мінтранс Росії покладено обов'язок надати документи, які містять інформацію про те, які саме коди Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі - ЄТСНВ) і гармонізованої номенклатури вантажів (далі - ГНВ) на вантаж - «Пляшки скляні для крові, лікарських засобів, інфузійних та трансфузійних препаратів, одноразового використання» діяли в період з 01.06.2010 по 31.08.2010 і згідно яких нормативно-правовим актів.

На виконання вимог Арбітражного суду м.Москви Мінтранс Росії повідомив, що відповідно до пункту 2.5 Додатка 3 до Угоди між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки від 01.10.1997р. про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у графі 11 "Найменування вантажу" проставляється найменування вантажу та його код згідно з ГНВ і, в разі необхідності, код вантажу відповідно до ЄТСНВ.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. Прейскуранта № 10-01 «Тарифи на перевезення вантажів і послуги інфраструктури, які здійснюються російськими залізницями», затвердженого постановою Федеральної енергетичної комісії Російської Федерації від 17.06.2003 №47-т/5, найменуванні вантажу та його код при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні, у прямому змішаному сполученні, в непрямому змішаному сполученні вказується вантажовідправником в перевізних документах відповідно до алфавітного списку ЄТСНВ (опублікована в збірнику № 407 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту, Москва, 1997 р., з наступними змінами та доповненнями).

При неможливості віднесення перевезеного вантажу до одного з найменувань позиції ЄТСНВ рішення про віднесення вантажу до відповідного коду позиції ЄТСНВ приймає федеральний орган виконавчої влади в галузі залізничного транспорту при пред'явленні вантажовідправником відповідної документації на вказаний вантаж.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство транспорту Російської Федерації, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 30.07.2004 № 395, Мінтранс Росії є федеральним органом виконавчої влади в галузі залізничного транспорту.

При надходженні зазначених звернень Мінтранс Росії формує свої рішення і доводить їх до відома ВАТ «РЖД», вантажовласників та інші організації інформаційними листами, а також публікує в газеті «Транспорт Росії».

В Мінтранс Росії листами від 18.05.2010 № 317, від 02.08.2010 № 618, від 06.09.2010 № 735 надійшли звернення від ТОВ «Юнік Фарма» з питання віднесення вантажу «Пляшки з медичного скла марки Медичне тарне знебарвлене (далі - МТЗ) для крові, її компонентів, лікарських засобів, трансфузійних та інфузійних препаратів» до коду ЄТСНВ і ГНВ.

За результатами розгляду поданих матеріалів Мінтранс Росії відніс вантаж «Пляшки скляні для крові, лікарських засобів, інфузійних та трансфузійних препаратів, одноразового використання» до наступних кодів: 662093 ЄТСНВ «Тара скляна нова, не пойменована в алфавіті»; 70109071 ГНВ «Тара скляна для фармацевтичної продукції, номінальною місткістю більше 0,055 л» (а.с.55-57, т.3).

Мінтранс Росії про прийняте рішення інформував ВАТ «РЖД» листом 05.10.2010 № СА-19/11009 (а.с.65, т.3) та ТОВ «Юнік Фарма» листом від 08.10.2010 № 04-05/2915 (а.с.66, т.3).

Таким чином збільшення позивачем додаткових витрат для організації перевезення вантажу ТОВ «Юнік Фарма» є необґрунтованим та безпідставним.

Покликання позивача як в позовній заяві так і у відзиві на апеляційну скаргу на лист №707 від 02.09.2010 року, яким, на думку позивача, відповідач фактично погодив понесення таких витрат і визнав факт існування заборгованості перед позивачем та ще й гарантував повне її погашення, є помилковим.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Передбаченому частиною 2 статті 12 зазначеного Закону праву ТОВ «ЕФІ-Транс» вимагати від ТОВ «Юнік Фарма» відшкодування документально підтверджених витрат, понесених в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, має передувати обов'язок ТОВ «ЕФІ-Транс» погоджувати з ТОВ «Юнік Фарма» обсяг таких додаткових витрат, як це визначено статтею 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

У матеріалах справи відсутні письмові докази, відповідно до яких ТОВ «ЕФІ-Транс» погоджував з ТОВ «Юнік Фарма» необхідність понесення додаткових витрат саме у сумі 201196,80грн.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, не спростовуються та не заперечуються отриманими додатковими доказами в процесі розгляду апеляційної скарги та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позивачу у позові слід відмовити.

За результатами розгляду апеляційної скарги підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1083грн.35коп. Видачу наказу слід доручити місцевому господарському суду.  

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105  ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" - задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 30.10.11р. у справі №18/1588 - скасувати.

Прийняти нове рішення. 

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" (03049, м.Київ, вул.Богданівська, 1-1, код ЄДРПОУ 32820284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, м.Новоград-Волинський, вул.Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 30600896) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1083,35 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №18/1588 повернути  господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.