Постанова

від 19.06.2012 по справі 18/1588

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 18/1588

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Костенко Т.Ф. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаОСОБА_4 дов. від 23.06.2010 року ОСОБА_5 дов. від 31.10.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" на постановувід 26.03.2012 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 18/1588 господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" простягнення в сумі 216668,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" про стягнення 207635,83 грн. заборгованості, з яких 201196,80 грн. основного боргу, 4506,81 грн. пені, 1005,98 грн. інфляційних.

Заявою від 31.01.2011 року №31/01 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 216668,95 грн., з яких 201196,80 грн. основного боргу, 9496,49 грн. пені, 4023,94 грн. інфляційних, 1951,72 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.08.2011 року 90суддя Соловей Л.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" 201196,80грн. - основного боргу; 9496,49грн. - пені; 3235,07грн. - інфляційних; 1951,34грн. - 3% річних; 2158,80грн. - витрат по сплаті державного мита та 235,14грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 788,87грн. - інфляційних та 0,38грн. - 3% річних - відмовлено.

Доповідач: Волковицька Н.О.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року (головуючий суддя Юрчук М.І., судді Василишин А.Р., Дужич С.П.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року, а рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.2011 року залишити в силі.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статей 4 2 , 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України та неврахування норм матеріального права, а саме статей 6, 626, 627 Цивільного кодексу України.

На думку заявника апеляційним судом не досліджено наявного в матеріалах справи копію акта надання послуг №395 від 31.08.2010 року на суму 201196,80 грн. Також заявник зазначає, що факт існування вказаного акта та суми вказаної у ньому додатково підтверджується оригіналом листа відповідача №707 від 02.09.2010 року.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а скаргу без задоволення з підставі, викладених у постанові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 25.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефі-Транс" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (клієнт, відповідач) укладено генеральну угоду транспортного експедирування (т.1, а.с.10-15), за умовами якої клієнт доручив, а експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним транспортом (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 угоди експедитор уповноважений від свого імені та за рахунок клієнта укладати угоди із транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажу, який є предметом даного договору.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що клієнт не пізніше п'яти днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку зазначає: найменування, кількість, код вантажу ЄТСНВ (в російській абревіатурі - ЕТСНГ) та ГНВ (в російській абревіатурі - ГНГ), кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.

Угода між експедитором та клієнтом відносно організації та здійснення транспортного експедирування, відповідної партії вантажу клієнта, вважається укладеною між сторонами з дати отримання експедитором заявки від клієнта (пункт 2.5 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).

Додаткові угоди, заявки та інші документи можуть направлятися іншій стороні такими засобами зв'язку як кур'єром, поштою, телеграфом, телетайпом, факсимільно, комп'ютерною мережею (пункт 2.6).

Сторони здійснюють прийом-передачу робіт (послуг), шляхом складання актів виконаних робіт (послуг), в яких фіксуються всі транспортно-експедиторські послуги, отримані клієнтом від експедитора. Факт надання послуги експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають маршрут вантажу від пункту відправника до пункту призначення (пункти 2.10, 2.11 договору).

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.4 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків із залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також виплачує плату експедитору у порядку, узгодженому даним договором.

Своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його якості, умов перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків по даному договору. Забезпечити правильне оформлення перевізних документів, наявність всіх документів необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур, які долучаються до перевізних документів відповідно з діючим законодавством України, УМВС та іншими міжнародними угодами, у відповідності з інструкціями експедитора.

Клієнт перераховує експедитору грошові кошти за надані послуги з перевезення відповідних партій вантажів, згідно виставлених рахунків на протязі 30 календарних днів з моменту надання вагонів під завантаження. Грошові кошти, що надаються клієнтом експедитору для виконання даного договору є власністю клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою факсимільного зв'язку (пункт 4.1 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).

У разі, якщо вартість фактично понесених експедитором витрат на організацію перевезення вантажу у відповідності із заявкою клієнта перевищила раніше узгоджену сторонами суму, клієнт зобов'язаний компенсувати експедитору відповідну різницю на підставі рахунків, отриманих від залізниць та інших підприємств (пункт 4.9 договору).

Судами встановлено, що згідно заявок на перевезення вантажу №415 від 09.06.2010 року, №416 від 09.06.2010 року, №448 від 17.06.2010 року, №449 від 17.06.2010 року, №540 від 09.07.2010 року, №541 від 09.07.2010 року, №561 від 16.07.2010 року, №562 від 16.07.2010 року (т.1, а.с.52-61) ТОВ "Юнік Фарма" замовило ТОВ "Ефі-Транс" організацію перевезення вантажу залізничним транспортом відповідно Ст.Житомир, ПЗЗ-345606 -Ст. Ставрополь, Півн.Кав.З-527008.

На підставі вказаних заявок позивач організував перевезення вантажу за вказаними у заявках маршрутах. Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується залізничними накладними (УМВС накладна малої швидкості) та рахунками на оплату (т.2 а.с.38-79; 68-77) та не заперечується сторонами.

Також судами встановлено, що по прибутті вагонів на станцію призначення Ставрополь (Російська Федерація), представниками залізниці Російської Федерації були проведені комісійні перевірки відповідності найменування вантажу, вказаного в документах на перевезення фактично завантаженому та встановлено факт невідповідності коду вантажу, а саме в документах на перевезення зазначався код перевезення вантажу за ЄТСНВ 662093 "Тара стеклянная новая, непоименованая в алфавите", проте вантаж, який фактично знаходився у вагонах, відповідав коду за ЄТСНВ 661194 "Посуда медицинская" (т.2, а.с.80-82).

За результатами перевірки складено комерційні акти (т.2, а.с.83-93) та проведено перерахунок перевізного тарифу, виходячи з коду ЄТСНВ 661194, наслідком чого стала зміна класу вантажу з ІІ на ІІІ та збільшено провізний тариф на поправочний коефіцієнт 1,54.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із доведеності матеріалами справи понесення позивачем додаткових витрат на суму 201196,80 грн., які виникли внаслідок невідповідності коду вантажу вказаного відповідачем у провізних документах.

Також суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем (9496,49 грн.), інфляційних (3235,07 грн.) та 3% річних (1951,34 грн.), проте вимоги позивача в частині стягнення 788,87 грн. інфляційних та 0,38 грн. 3% річних місцевий суд визнав безпідставними.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову виходив із наступного.

На виконання судового доручення Рівненського апеляційного господарського суду Мінтранс Росії повідомив, що відповідно до пункту 2.5 Додатка 3 до Угоди між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки від 01.10.1997р. про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у графі 11 "Найменування вантажу" проставляється найменування вантажу та його код згідно з ГНВ і, в разі необхідності, код вантажу відповідно до ЄТСНВ.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. Прейскуранта № 10-01 "Тарифи на перевезення вантажів і послуги інфраструктури, які здійснюються російськими залізницями", затвердженого постановою Федеральної енергетичної комісії Російської Федерації від 17.06.2003 №47-т/5, найменуванні вантажу та його код при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні, у прямому змішаному сполученні, в непрямому змішаному сполученні вказується вантажовідправником в перевізних документах відповідно до алфавітного списку ЄТСНВ (опублікована в збірнику № 407 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту, Москва, 1997 року, з наступними змінами та доповненнями).

При неможливості віднесення перевезеного вантажу до одного з найменувань позиції ЄТСНВ рішення про віднесення вантажу до відповідного коду позиції ЄТСНВ приймає федеральний орган виконавчої влади в галузі залізничного транспорту при пред'явленні вантажовідправником відповідної документації на вказаний вантаж.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство транспорту Російської Федерації, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 30.07.2004 року № 395, Мінтранс Росії є федеральним органом виконавчої влади в галузі залізничного транспорту.

При надходженні зазначених звернень Мінтранс Росії формує свої рішення і доводить їх до відома ВАТ "РЖД", вантажовласників та інші організації інформаційними листами, а також публікує в газеті "Транспорт Росії".

В Мінтранс Росії листами від 18.05.2010 року № 317, від 02.08.2010 року № 618, від 06.09.2010 року № 735 надійшли звернення від ТОВ "Юнік Фарма" з питання віднесення вантажу "Пляшки з медичного скла марки Медичне тарне знебарвлене (далі - МТЗ) для крові, її компонентів, лікарських засобів, трансфузійних та інфузійних препаратів" до коду ЄТСНВ і ГНВ.

За результатами розгляду поданих матеріалів Мінтранс Росії відніс вантаж "Пляшки скляні для крові, лікарських засобів, інфузійних та трансфузійних препаратів, одноразового використання" до наступних кодів: 662093 ЄТСНВ "Тара скляна нова, не пойменована в алфавіті"; 70109071 ГНВ "Тара скляна для фармацевтичної продукції, номінальною місткістю більше 0,055 л" (а.с.55-57, т.3).

Мінтранс Росії про прийняте рішення інформував ВАТ "РЖД" листом 05.10.2010 № СА-19/11009 (а.с.65, т.3) та ТОВ "Юнік Фарма" листом від 08.10.2010 року № 04-05/2915 (а.с.66, т.3).

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткові витрати для організації перевезення вантажу ТОВ "Юнік Фарма" є необґрунтованими та безпідставними.

Посилання позивача на лист №707 від 02.09.2010 року, яким, на думку позивача, відповідач фактично погодив понесення таких витрат і визнав факт існування заборгованості перед позивачем та ще й гарантував повне її погашення, судом апеляційної інстанції визнано помилковим, оскільки відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

За таких обставин, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні додаткові витрати є безпідставними, а також, враховуючи, що згідно пункту 3 статті 29, пунктів 1, 2 статті 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) право на вчинення претензії та позову про повернення сум, сплачених по договорам перевезення можуть бути пред'явлені тією особою, яка здійснила даний платіж і тільки до тієї залізниці, яка стягнула ці суми, касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у справі №18/1588 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІ-Транс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Т. Костенко