Рішення

від 28.03.2012 по справі 5/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/290

28.03.12

За позовом          Приватного підприємства "Сьомаківське"

до          Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр"

про          визнання недійсним правочину

Головуючий суддя          Ломака В.С.

Судді:                              Гончаров С.А.

                                        Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача:     ОСОБА_1 за довіреністю № 90 від 23.11.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 130-01ю/148 від 07.03.2012 р.

В судовому засіданні присутній представник преси Коломієць А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сьомаківське" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Пиватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" (далі –відповідач)  про визнання недійсним правочину поставки, укладеного між позивачем та відповідачем в спрощений спосіб на підставі видаткових накладних № 612 від 23.05.2011 р. на суму 24 896, 80 грн. (засоби захисту), № 613 від 23.05.2011 р. на суму 73 265, 80 грн. (насіння), № 614 від 23.05.2011 р. на суму 71, 40 грн. (мішки), № Аг-0000816 від 05.07.2011 р. на суму 28 506, 00 грн. (засоби захисту), а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 027 від 20.05.2011 р., № 028 від 20.05.2011 р., № 45 від       05.07.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що в накладних за № 612-614 зі сторони відповідача є лише підпис невідомої особи і немає печатки підприємства, та в нього є в наявності дві податкових накладних № 78 від 16 червня 2011 р. і № 16 від  05.07.2011 р., в яких зазначено отримання одного і того ж товару. На думку позивача, із довіреностей вбачається, що вони виписані однією людиною, що свідчить про злочинні дії з обох сторін у даній справі. Крім того, не було оформлено акт взаємозвірки між сторонами. Довіреність     № 45 від 05 липня 2011 року видана ОСОБА_3, не підписана бухгалтером та директором і видана працівнику, який на той час не працював у ПП "Сьомаківське". Враховуючи зазначене, а також інші неточності у вказаних первинних бухгалтерських документах, позивач вважає, що між сторонами був зговір на підробку майже всіх господарських і бухгалтерських документів, які мають безпосереднє відношення до даного спору зі сторони колишнього директора підприємства ОСОБА_3 і відповідача.

Ухвалою господарського  суду  міста Києва  від 28.12.2011 р. порушено  провадження  у справі № 5/290, розгляд справи призначено на 31.01.2012 р.

18.01.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив у справі, в якому він заперечує проти позову, зокрема, з тих підстав, що позивачем не вказано який саме правочин він просить визнати недійсним, не вказано дату та номер правочину.

31.01.2011 р. у судовому засіданні від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою він просить визнати недійсним усний правочин, що виник на підставі накладної № 612 від 23.05.2011 р., довіреності № 027 від 20.05.2011 р., накладної № 613 від 23.05.2011 р., накладної № 614 від 23.05.2011 р., довіреності № 028 від 20.05.2011 р., накладної               № Аг-000086 від 05.07.2011 р., довіреності № 45 від 05.07.2011 р., а також додаткові документи у справі, зокрема, примірник ухвали господарського суду Хмельницької області від 12.12.2011 р. у справі № 15/5025/2104/11 господарського суду Хмельницької області за позовом ПАТ "Агрохімцентр" до ПП "Сьомаківське" про стягнення 126 740, 00 грн., відповідно до якої провадження у вказаній справі було зупинено та направлено матеріали справи до прокуратури Хмельницької області для організації перевірки відповідно до ст. 97 КПК України.

У судовому засіданні 31.01.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.02.2012 р.

Також, 31.01.2011 р. після судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про фіксацію судового розгляду справи технічними засобами звукозапису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 28.12.2011 р., відповідно до якої назву відповідача слід читати –Приватне акціонерне товариство "Агрохімцентр".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 06.03.2012 р.

02.03.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти його задоволення заперечує, зокрема, з тих підстав, що недодержання сторонами письмової форми правочину не є наслідком його недійсності. При цьому, також вказує на те, що рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

06.03.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 15/5025/2104/11 господарського суду Хмельницької області за позовом ПАТ "Агрохімцентр" до ПП "Сьомаківське" про стягнення 126 740, 00 грн.

Розгляд вказаного клопотання судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

У судовому засіданні 06.03.2012 р. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку з її складністю.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5/290 у складі колегії суддів: головуючий суддя –Ломака В.С., судді Гончаров С.А., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5/290 до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.03.2012 р.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. представником відповідача відкликано раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі.

При цьому з пояснень представника відповідача, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судом з'ясовано, що відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 13.03.2012 р. провадження у справі                 № 15/5025/2104/11 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 5/290, що розглядається господарським судом міста Києва.

Також, зі змісту ухвали господарського суду Хмельницької області від 13.03.2012 р. у справі № 15/5025/2104/11 вбачається, що прокуратурою Старосинявського району проведено перевірку в ході якої в порушенні кримінальної справи відносно колишнього директора ПП "Сьомаківське" та регіонального представника по західній Україні ПАТ "Агрохімцентр" відмовлено у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину передбачених ст. ст. 190, 366 КК України.

Разом з тим, розглянувши клопотання позивача, подане 28.02.2012 р. через відділ діловодства господарського суду про повернення оригіналів письмових пояснень, суд дійшов висновку про його задоволення.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року відповідач звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області (справа № 15/5025/2104/11) в якому просив стягнути з позивача у вказаній справі заборгованість за отриманий відповідно до видаткових накладних № 612 від 23.05.2011 р. на суму 24 896, 80 грн. (засоби захисту), № 613 від 23.05.2011 р. на суму           73 265, 80 грн. (насіння), № 614 від 23.05.2011 р. на суму 71, 40 грн. (мішки), № Аг-0000816 від 05.07.2011 р. на суму 28 506, 00 грн. (засоби захисту), а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 027 від 20.05.2011 р., № 028 від 20.05.2011 р., № 45 від 05.07.2011 р., товар в сумі 126 740, 00 грн.

У свою чергу, позивач у даній справі, вважаючи, що правочин з поставки за вказаними первинними бухгалтерськими документами є недійсним в силу відсутності реальної поставки та наявності численних порушень при складанні вказаних первинних бухгалтерських документів, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи судом досліджено примірники вищевказаних накладних та встановлено, що накладна № 612 від 23.05.2011 р., № 613 від 23.05.2011 р. та № 614 від 23.05.2011 р., складені від імені ПАТ "Агрохімцентр", не містять печатки вказаного підприємства та розшифровки підпису й зазначення посади особи, яка її підписала від імені відповідача. Також, вказані накладні не містять розшифрування підпису особи, яка отримувала на їх підставі відповідний товар.

При цьому, накладна № 612 від 23.05.2011 р. містить посилання на рахунок № 594 від 29.04.2011 р., накладна № 613 від 23.05.2011 р. –на рахунок № 738 від 19.05.2011 р., накладна № 614 від 23.05.2011 р. –на рахунок № 739 від 19.05.2011 р., однак вказаних рахунків суду не надано.

Видаткова накладна № Аг-0000816 від 05.07.2011 р. має посилання на Договір               № 62-33Р/Н від 20.04.2011 р. та рахунок-фактуру № Аг-0000869 від 16.06.2011 р. Вказаних документів під час розгляду справи суду сторонами також не надавалось.

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 027 від 20.05.2011 р.,       № 028 від 20.05.2011 р., № 45 від 05.07.2011 р. виписані від імені позивача на ім'я ОСОБА_3 не мають розшифровки підписів директора та головного бухгалтера підприємства, при цьому довіреність № 45 від 05.07.2011 р. не містить підпису головного бухгалтера взагалі.

Суду також надані податкові накладні № 78 від 16 червня 2011 року і № 16 від 05.07.2011 року, які мають посилання на Договір купівлі-продажу № 000869  від 16.06.2011 р. на ідентичну суму поставки –28 506, 00 грн.

Як стверджує позивач, станом на дату останньої накладної ОСОБА_3, який обіймав посаду директора ПП "Сьомаківське", був звільнений на підставі наказу № 35 від 10.06.2011 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені    ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№ 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання правочину недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору на поставку товару недійсним, оскільки є припущенням та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, згідно зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

За загальним правилом договори між юридичними  особами укладаються у письмовій формі шляхом складання єдиного документа.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом  не  встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Як зазначалось вище, позивач оспорює правочин поставки, укладений у спрощений спосіб шляхом складання сторонами видаткових накладних та довіреностей, посилаючись на те, що окремі з вказаних документів не містять розшифрування підписів осіб, які їх підписали, печаток підприємств, інших неточностей оформлення, а також на те, що в дійсності поставки відповідного товару не відбулось.

Оцінюючі вказані доводи та матеріали справи, суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку суду не надано доказів існування між сторонами письмового договору, на який є посилання в спірних первинних документах (№ 62-33Р/Н від 20.04.2011 р.), а допущені порушення в оформленні первинних документів можуть як наслідок свідчити про відсутність у них юридичної сили на підтвердження факту укладення між сторонами у спрощений спосіб правочину на поставку та факту здійснення відповідних господарських операцій.

Водночас, відсутність у первинних бухгалтерських документах окремих реквізитів, як то розшифрування підпису, або не скріплення підпису печаткою, не є підставою для визнання самого правочину недійсним.

Якщо документи, на підставі яких сторони укладали правочин у спрощений спосіб, складені без достатніх реквізитів та даних, що позбавляє їх юридичної сили, такий правочин є неукладеним.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення  правочину  потрібна його  передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі  нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Остаточну оцінку вказаним первинним  документам на предмет їх доказової сили щодо підтвердження здійснення господарських операцій може бути надано під час розгляду майнового спору між сторонами.

У свою чергу, слід також зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова № 7/221-09 від 25.06.2011 р.).

З огляду на зазначене, якщо відповідний правочин в дійсності виконувався сторонами, то кожна з сторін у будь-якому разі не позбавлена права ставити питання про виконання зустрічних зобов'язань, таких як оплата поставленого товару, передача належним чином оформлених супровідних документів на товар тощо.

Водночас, враховуючи предмет даного спору, предметом дослідження суду у цій справі не є обставини дійсної передачі товару відповідачем позивачу.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до п. 7 та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Також, саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку, коли відповідна особа, якій було доручено отримати матеріальні цінності, не передала їх в подальшому відповідачу, останній має право пред'явити відповідні вимоги до неї для захисту своїх прав та законних інтересів.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя                                                                                          В.С. Ломака

Судді                                                                                                              С.А. Гончаров

                                                                                                              М.О. Любченко

Повне рішення складено 02.04.2012 р.