Постанова

від 03.04.2012 по справі 6/630

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.                                                           Справа № 6/630  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Мельник О.В.   

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - представник ОСОБА_1, дов.№439 від 16.03.2011р.

Від відповідача (за первісним позовом) - підприємець ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 дов.№б/н від 30.06.2011р.

Від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду  Житомирської області від 26.01.12 р. у справі №6/630 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( Житомирська область, м. Новоград-Волинський)

про стягнення 37460,73 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" ( м. Житомир)

про стягнення 41000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26 січня 2012 року у справі №6/630 первісний позов задоволено.

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (  м. Житомир, вул. Лятошинського, 11, код 03120590) - 34,01 грн. 3% річних, 202,20 грн. інфляційних, 32832 грн. неустойки, 330,68 грн. сплаченого державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустічним позовом) підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати. В первісному позові відмовити, зустрічний задоволити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним:

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повній мірі з'ясував обставини щодо Договору оренди від «01»квітня 2009 року, оскільки з моменту укладення Договору оренди, орендар належним чином виконував усі умови Договору в тому числі вчасно вносив орендну плату. Не дивлячись на належне виконання умов Договору оренди від 01.04.2009 р. орендодавець (ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс») 03.01.2010 року порушив умови Договору  шляхом свідомого перешкоджання здійснювати підприємницьку діяльність на орендованій території.

Так, 03.01.2010 року торгівельний павільйон за ініціативи керівництва ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс»кустарним способом був знеструмлений. Дану подію було відображено в Акті від 03.01.2010 року.

У зв'язку з тим, що з боку ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс»негласно було  знеструмлено торгівельний павільйон, а також перешкоди, які чинилися відповідачем, завадили в подальшому   користуватися  орендованою територію.

Тобто, з 03.01.2010 року орендар не користувався орендованою територією.

Отже, посилання суду в оскаржуваному рішенні на ту обставину, що орендар користувався орендованою територією автовокзалу не відповідає дійсності.

Доводить, що територію орендував з метою здійснення підприємницької діяльності, але з 03.01.2010 року у зв'язку з перешкодами, які чинилися відповідачем не користувався орендованою територією, а відповідно і не міг здійснювати підприємницьку діяльність. Тому, посилання позивача за первісним позовом на статтю 785 ЦК України про стягнення неустойки є незаконним. Оскільки, неустойка стягується у тому разі якщо особа користується річчю.

Крім того, суд першої інстанції не приділив належної уваги Договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 20.02.2010 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_4

Суд першої інстанції прийняв хибну позицію посилаючись на рішення апеляційного суду Житомирської області № 22-ц/0690/745 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 20.02.2010 р., оскільки даним рішенням скасовано лише право власності ОСОБА_4, як власника нерухомого майна., але ОСОБА_4 жоден суд не позбавляв права власності на торгівельний павільйон, як рухомого майна.

До того ж, Пунктом 5.6. договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання.

Після укладення договору купівлі-продажу від «20»лютого 2010 року жодна із сторін договору не заявляла наміру розірвати або визнати недійсним даний договір, отже Договір на даний час дійсний.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від «20»лютого 2010 року був укладений у письмовій формі, оскільки частиною 3 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі відносяться правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду апелянт підтримує доводи апеляційної скарги.

Апелянт подав копію декларації про доходи, одержані з 01 січня  по 31 грудня 2010 року подану до податкового органу 31.10.2011р. та копію квитанції від 08.11.2011р. про сплату податку від продажу нерухомого майна в сумі 12500 грн.. На думку апелянта дана обставина доводить, що він не є власником майна з моменту продажу майна.

Позивач за первісним позовом заперечує доводи апеляційної скарги. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Дослідивши докази у справі, доводи сторін, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4628,73 грн. боргу , в тому числі 202,20 грн. - інфляційних, 34,01 грн. - 3% річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 32832,00грн. - неустойки.

08.06.2010р. до суду від ФОП ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" 41000,00 грн. та зобов'язання надати в користування позивачу частину території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під торгівлю книг, канцтоварів, друкованої продукції та продовольчими товарами ( т.1 а.с.31-32).

15.06.10р. позивач за зустрічним позовом надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить  стягнути з відповідача 41000 грн.

15.06.10р. позивач за первісним позовом також надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої  відповідач розрахувався за грудень 2010р., і тому позивач просить стягнути 202,20 грн. інфляційних, 34,01 грн. 3% річних та 32832 грн. неустойки(т.1 а.с.51).

Дана заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог. Відповідно до ст.22 ГПК України дана заява прийнята судом до розгляду.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (Позивач) та ФОП ОСОБА_2 (Відповідач) було укладено договір №193 про оренду частини території Житомирського автовокзалу (м. Житомир, вул.Київська, 93), за умовами якого Орендодавець (позивач) здає Орендареві (відповідач) в тимчасове користування частину території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під реалізацію книг, журналів, канцтоварів та іншої друкованої продукції і продуктів харчування, крім напоїв кави та чаю, кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, алкогольних та слабоалкогольних напоїв, соків, морозива, мучних виробів з різними начинками ( т. 1 а.с. 16 ).

Згідно розділу 2 договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за призначенням та з додержанням умов цього договору.

Термін дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами до 31.12.2009р. (п.4.1 договору).

Пунктом 2.1.2. договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі платити орендну плату.

Орендна плата згідно договору визначена в сумі 3420,00 грн., ПДВ - 684,00 грн. (п.3.1 договору).

Орендар повинен перераховувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним (п.3.4 договору).

Однак, відповідач за первісним позовом в порушення п. 3.4 договору орендну плату за частину листопада та грудень 2009  року не сплатив.

Згідно розрахунку позивача на день звернення з позовом до суду загальна заборгованість складає 4392,52 грн.  

10.11.2009р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачу лист, в якому повідомив, що строк дії договору оренди закінчився.

11.01.2010р. ФОП ОСОБА_2 було направлено лист з вимогою про термінове звільнення на протязі 10 днів займаної території, який залишився без виконання.

25.01.2010р. ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" направило ПП ОСОБА_2 претензію №1 з вимогою терміново звільнити об'єкт оренди в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, яка також залишилась без виконання.

09.04.2010р. відповідачу за первісним позовом направлялась претензія №2 з вимогою сплати боргу з врахуванням інфляційних, річних та неустойки (т. 1 а.с.23).

Оскільки відповідач за первісним позовом орендоване приміщення власнику не повернув, позивачем відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України йому нарахована неустойка в розмірі 32832,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Житомирської області  було винесено рішення від 15.06.10р.,яке залишене без змін Постановою  Житомирського апеляційного господарського суду від 4.10.10р. яким було задоволено позов  ТОВ  "Компанія "Житомиравтотранс" та зобов'язано ПП ОСОБА_2 звільнити  орендовану територію автовокзалу. Дане рішення набрало законної сили.

15.12.10р. наказ на виконання вищевказаного рішення із заявою про відкриття виконавчого провадження був направлений  товариством до відділу ДВС Богунського району.

21.12.10р. постановою державного виконавця  Ковальчука В.А. відкрито  виконавче провадження за даним наказом.

Як вбачається з Актів державного виконавця  від 29.06.11р. , примусове виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 6/12-НМ було розпочато 29.06.11р. та закінчено 29.06.11р.

Постановою державного виконавця Кравчука В.В. від 13.07.11р. виконавче провадження закрито у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Дані факти є підтвердженням того, що кіоск відповідача фактично перебував на орендованій платформі автовокзалу до 29.06.11р., до моменту виконання рішення суду по справі № 6/12-НМ шляхом примусового демонтажу. Знаходження СПД ОСОБА_2 у спірному приміщенні та чи здійснення там ним  підприємницької діяльності не впливає на встановлені факти.

Посилання апелянта на ту обставину, що він не є власником павільйону розміром 19,8 м2 , оскільки він підприємець ОСОБА_2 продав його громадянину ОСОБА_4 по договору купівлі - продажу від 20.02.2010р. (а.с. 29 том 2), не відповідає фактичним обставинам справи.

Пункт 5.2 вказаного договору зобов'язує сторін нотаріально посвідчити договір.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2011р. відмовлено в позові ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу торгового павільйону, оскільки відсутні підстави застосування до правовідносин ч.2 ст. 220 ЦК України. Вказаним судом встановлений факт, що павільйон не є нерухомим майном. Скасовано рішення місцевого суду про визнання права власності за ОСОБА_4

Відповідно до поданих апелянтом декларації та квитанції вбачається, що податок сплачений за продаж нерухомого майна. Декларування доходів та сплата податків самі по собі не породжують виникнення та зміни права власності на майно.

Отже, торгівельний павільйон (кіоск), який належав ФОП ОСОБА_2, в спірний період не мав ніяких правових підстав для перебування на приватній власності Товариства (платформі автовокзалу). Як встановлено ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Неустойка нарахована за період з 01 січня 2010р. (з моменту закінчення договору 31.12.2009р.) по 30 квітня 2010р.( до звернення до суду), сума збитків від інфляції 202 грн. 20 коп. та 3% річних 34 грн. 01 коп. нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову відповідає фактичним обставинам справи.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас слід зазначити, що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з умовами укладеного договору від 01.04.2009р. орендодавець здає орендарю в тимчасове користування частину території автовокзалу (частину платформи) площею 25,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Житомир, вул.Київська, 93.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата вноситься не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним в сумі 4104,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Під час дії договору зобов'язання виконувались обома сторонами належним чином, договір від 01.04.2009р. ніким не оскаржувався,  недійсним не визнавався.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами безпідставність сплати орендної плати.

Враховуючи викладене, підстави для стягнення сплаченої ФОП ОСОБА_2 орендної плати на виконання умов договору оренди частини території Житомирського автовокзалу від 01.04.2009р. відсутні.

Таким чином, підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду  Житомирської області від 26.01.12 р. у справі №6/630 залишити  без задоволення.

2. Рішення господарського суду  Житомирської області від 26 січня 2012 р. у справі №6/630 залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/630 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.