Постанова

від 04.04.2012 по справі 19/172

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/172

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12                                                                                           Справа  № 19/172

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого –судді  -  Юркевича М.В.

суддів                           -  Кузя В.Л.  

                                        Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу Національної спілки художників м. Київ

на рішення господарського  суду Львівської області від 23.12.2011 р.

у справі № 19/172

за позовом Національної спілки художників м. Київ

до відповідача-1 відкритого акціонерного товариства «Львівнафтопродукт»м. Львів

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради м. Львів

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Державної служби з питань національної культурної спадщини м. Київ

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:  Центру державного земельного кадастру м. Київ

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

за участю представників :

від позивача: Пашковський Я.В. –представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Ступінський Я.В. –представник   

від 3-ої особи - 1: Патер М.І. –головний спеціаліст відділу

від 3-ої особи –2: не з'явився

від 3-ої особи –3: не з'явився

від 3-ої особи –4: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2011 р. у справі №19/172 Національній спілці художників м. Київ відмовлено в задоволені позову про визнання недійсними окремих положень договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Міцькевича, 9 в м. Львові, укладеного 05.03.2005 р. між відкритим акціонерним товариством «Львівнафтопродукт»м. Львів та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»м. Львів,  а саме п. 1.2. в частині, що земельна ділянка вільна від забудови, п. 1.8. в частині, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору, та про зобов'язання зареєструвати обмеження (обтяження), які має дана спірна земельна ділянка.   

Національна спілка художників не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому, апелянт посилається на наступні обставини і підстави:

·          31.03.2011 р. Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу про поворот виконання судового рішення, на підставі якого поновлено право власності позивача на приміщення та фундамент окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат»Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою м. Львів, вул. Міцкевича, 9. Таким чином, право власності на спірний об'єкт нерухомості підтверджено фактом державної реєстрації, про що внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на сьогоднішній день, а відтак висновки суду про відсутність спірного об'єкту є передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи;   

·             Судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення не було враховано положення ст. 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини»відповідно до якої вилучення пам'ятки з Державного реєстру нерухомих пам'яток України здійснюється в обмежених випадках;

·          Доводи суду першої інстанції про недійсність правовстановлюючого документу, на підставі якого може бути внесено запис в Реєстр прав власності на нерухоме майно –свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004 р. на приміщення та фундамент спростовуються наявними матеріалами справи.  

Відповідач-2 та третя особа –Львівська міська рада проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав та мотивів викладених у своїх відзивах, рішення місцевого господарського суду просили залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.  

          Причини та підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р.

Відповідач-1, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради

та Центру державного земельного кадастру явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, причини неявки суду не повідомляли.     

          Від третьої особи –Державної служби з питань національної культурної спадщини поступив відзив на апеляційну скаргу з клопотання про розгляд даної апеляційної скарги за відсутності представника.     

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, будинок на площі Міцкевича, 9 у м. Львові був зареєстрований за Львівським художньо-виробничим комбінатом на підставі рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 92 від 21.11.1989 р., про що свідчить реєстраційне посвідчення від 15.06.1989р., зареєстроване за №7020.

Згідно з постановою Верховної ради України “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” від 10 квітня 1992 року №2268-XII, з метою збереження майна  загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України тимчасово передано майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. На підставі Акту прийому-передачі підприємства від 08.05.1991р., спірний будинок в цілому був зареєстрований на праві громадської власності за Львівською спілкою художників, про що свідчить реєстраційне посвідчення №2024 від 16.07.1992р. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, доказів передачі за цим актом вказаній організації саме будинку на пл.Міцкевича,9 в складі відповідних фондів суду не надано.

26.02.2004 р. позивачем на підставі наказу Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р. отримано свідоцтво П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР, а саме на приміщення та фундамент окремої будівлі–пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що розташоване у м. Львів, на пл. Міцкевича, 9.

Згідно акту приймання-передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР від 26.02.2004 р. спірний будинок літ. А-3 –підвальні приміщення та фундамент загальною площею 1007 кв.м. був переданий Національній спілці художників України.

Позивач, звертаючись до господарського суду Львівської області за захистом своїх прав та інтересів, стверджує зокрема, що він є власником об'єкту нерухомості, розташованого за адресою м.Львів, вул.Міцкевича, 9 –приміщення та фундаменту окремої будівлі –пам'ятки історії та культури, а відтак, володіє  правом користування відповідною земельною ділянкою. При цьому, позивач покликається на отримане Національною спілкою художників України свідоцтво № П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР –приміщення та фундамент окремої будівлі –пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

Однак, 05.03.2005р. між ВАТ “Львівнафтопродукт” та ТОВ “Центр розвитку нерухомості” був укладений договір купівлі-продажу, на умовах якого спірна земельна ділянка відчужена ТОВ “Центр розвитку нерухомості”. Позивач просив визнати недійсними окремі положення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки,  а саме п. 1.2. в частині, що земельна ділянка вільна від забудови та п. 1.8. в частині, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірний об'єкт, оскільки як наказ Фонду державного майна №338 від 24.02.2004р., так і свідоцтво про власність №П-693 від 26.02.2004р., видане Львівському художньо-виробничому комбінату Художнього фонду УРСР на приміщення та фундамент окремої будівлі –пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 9 є недійсними згідно прийнятих судових рішень. А відтак, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє порушене право, що надавало б останньому можливість в порядку ст.ст. 16, 215 ЦК України вимагати визнання недійсними окремих положень договору купівлі-продажу земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові від 05.03.2005р., укладеного між ВАТ “Львівнафтопродукт” та ТзОВ “Центр розвитку нерухомості”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін,  перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету  Львівської обласної ради народних депутатів від 21.03.1989 р. будинок на пл. Міцкевича, 9 був переданий лише з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м. Львова на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР без переходу права власності на цей об'єкт.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №755 від 29.05.1997р. “Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом, на площі Міцкевича, 9 та передачу земельної ділянки під забудову”, з метою запобігання нещасним випадкам, які можуть трапитися внаслідок непрогнозованого руйнування аварійного будинку, що загрожує обвалом, на площі Міцкевича, 9, затверджено рішення виконкому Львівської міської ради про знос  будинку № 9. Згідно п.2 даної ухвали створено комісію з питань оренди та продажу у власність нежитлових приміщень, яку зобов'язано здійснити відбір організації–забудовника на умовах забезпечення інтересів орендарів, у тому числі Львівської обласної організації Спілки художників України.

З огляду на прийняте рішення, спірний будинок на площі Міцкевича, 9 зруйновано (знесено). Згідно листа ОКП ЛОР “БТІ та ЕО” № 1 від 08.01.2004 р., надісланого у відповідь на запит Львівської обласної організації Національної спілки художників України, будинок № 9 на пл. Міцкевича повністю зруйнований. Залишився фундамент та стіни підвальних приміщень. Загальний процент зносу складає 80 %.

Із наявних матеріалів справи прослідковується, що саме на підставі наказу №338 від 24.02.2004р. Фонд державного майна України передав позивачу майно площею 1007 кв.м. у м. Львові на пл. Міцкевича, 9, якого станом на 26.02.2004р. фактично не існувало.

До такого ж висновку дійшов і господарський суд м. Києва у справі № 3/215 за позовом ТОВ “Центр розвитку нерухомості” до Фонду державного майна України, Національної спілки художників України, Львівської міської ради, Обласного підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, за участю третіх осіб –Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Львівської обласної організації Національної спілки художників України, Державної служби охорони культурної спадщини при Міністерстві культури і туризму України про визнання недійсним наказу №338 від 24.02.2004р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.2008р. у даній справі визнано недійсним наказ Фонду державного майна України №338 від 24.02.2004р. щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України” повністю. Дане рішення господарського суду  було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2009р.

Крім зазначених судових рішень, до аналогічних висновків прийшли також суди у справі № 31/27 за позовом Національної спілки художників України до виконавчого комітету Львівської міської ради та до товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку нерухомості” про визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради “Про проектування та будівництво ТОВ “Центр розвитку нерухомості»готельно-адміністративного комплексу з підземною автостоянкою на пл.Міцкевича, 9” від 30.05.2008р. та у справі № 22/8 за позовом Національної спілки художників України до Львівської міської ради, ВАТ “Львівнафтопродукт” та до ТОВ “Центр розвитку нерухомості” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. у справі №22/8, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009р., встановлено, що на підставі наказу №338 від 24.02.2004р., Фонд державного майна України передав позивачу майно площею 1007 кв.м. у м.Львові на пл.Міцкевича,9, яке вже на той час не існувало. Судами також досліджено і те, що рішенням виконавчого комітету  Львівської обласної ради народних депутатів від 21.03.1989р. будинок на пл. Міцкевича, 9 був переданий лише з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м. Львова на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР і у власності останнього не перебував.

Факти, встановлені рішеннями господарського суду в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, позивач не зважаючи на недійсність зазначеного наказу Фонду державного майна України №338 від 24.02.2004р., звертає увагу суду на те, що право власності на підвальні приміщення та фундамент все ж набуто останнім на підставі свідоцтва про право власності №П-693, виданого на підставі вказаного наказу. Позивачем надано суду копію Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.04.2011р. № 29723490. При цьому, позивач вказує на те, що 19.04.2011р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” поновлена державна реєстрація права власності Національної спілки художників України на приміщення та фундамент окремої будівлі –пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 9. Таким чином, позивач стверджує про наявні у його розпорядженні правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомого майна за  адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.02.2010 р. Фондом державного майна України був виданий наказ № 219 про скасування свідоцтв про власність у зв'язку з приведенням у відповідність до чинного законодавства нормативно-правових актів та документів, виданих Фондом, та виявленням свідоцтв про власність, виданих з перевищенням повноважень Фонду державного майна України.

Згідно рядку №1074 Додатку до даного наказу скасовано Свідоцтво №П-693 від 26.02.2004р., видане Львівському художньо-виробничому комбінату Художнього фонду УРСР.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. та постановою Вищого господарського суд України від 01.03.2012 р. у справі № 41/171 за позовом ТОВ “Центр розвитку нерухомості” до Фонду державного майна України, третя особа на стороні відповідача: Національна спілка художників України, про визнання частково недійсним наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010р, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказаним судовим рішенням визнано недійним наказ Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010р. в частині виключення пункту 1074 з додатку до наказу Фонду державного майна України № 219 від 16.02.2010р. та визнано недійсним п.2 наказу Фонду державного майна України №1564 від 26.10.2010р. в частині чинності Свідоцтва про власність №П-693 від 26.02.2004р., виданого Національній спілці художників України на Львівський художньо –виробничий комбінат Художнього фонду УРСР.

Судами зокрема зазначено, що рішеннями у справі № 3/215 встановлено неправомірність дій фонду щодо видачі Національній спілці художників України свідоцтва про власність № П-693 від 26.02.2004р., зазначені рішення чинні, факти встановлені останніми не спростовані в загальному порядку, в зв'язку з чим спірний наказ фонду в частині відновлення дії свідоцтва суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства, порушує права ТОВ “Центр розвитку нерухомості”, а тому підлягає визнанню недійсним у відповідній частині.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що у Національної спілки художників України відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірний об'єкт нерухомості. Як наказ Фонду державного майна №338 від 24.02.2004р., так і Свідоцтво про власність №П-693 від 26.02.2004р., видане Львівському художньо-виробничому комбінату Художнього фонду УРСР на приміщення та фундамент окремої будівлі –пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 9 є недійсними, що встановлено судовими рішеннями. А відтак, обґрунтованою є позиція господарського суду Львівської області відносно відсутності у позивача порушеного права, що надавало б останньому право в порядку ст.ст. 16, 215 ЦК України вимагати визнання недійсними окремих положень договору купівлі-продажу земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові від 05.03.2005р., укладеного між ВАТ “Львівнафтопродукт” та ТОВ “Центр розвитку нерухомості”.   

Крім того, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові від 05.03.2005 р. з інших правових підстав був також предметом розгляду у справі № 22/8 за позовом Національної спілки художників України до Львівської міської ради, ВАТ “Львівнафтопродукт” та до ТОВ “Центр розвитку нерухомості” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2001 р., укладений між Львівською міською радою і ВАТ «Львівнафтопродукт»та від 05.02.2005 р., укладений між  ВАТ «Львівнафтопродукт»і ТОВ “Центр розвитку нерухомості”. Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2009 р. у даній справі, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009р. встановлено, що укладений договір від 05.03.2005 р. не порушує права позивача, а останнім не надано доказів, які б свідчили про його право на спірну земельну ділянку.  

Спірна земельна ділянка згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку № 422460, зареєстрованого 04.04.2005р. та виданого на підставі оскарженого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005р., є власністю ТОВ “Центр розвитку нерухомості”.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002р., право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його реєстрації. Право на оренду землі виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Позивач не надав суду належних доказів наявності у нього права на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч.3 ст.215 ЦК України, дійсність правочину може бути оспорена однією з сторін право чину або іншою заінтересованою особою. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, до яких зокрема, належить неприпустимість позбавлення власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність. Належних доказів порушення оспорюваним договором прав позивача суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів.   

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від  23.12.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.          

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги Національної спілки художників м. Київ відмовити.    

2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2011 р. у справі № 19/172 залишити без змін.   

3. Матеріали справи № 19/172 повернути в господарський суд Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                                                     Юркевич М.В.

Суддя                                                                             Кузь В.Л.

Суддя                                                                             Малех І.Б.