Постанова

від 02.07.2008 по справі 5/726

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 02 липня 2008 р.                                                                                   

№

5/726 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

- судді                                                        

Кривди Д.С.,

суддів                                                            

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому

засіданні за участю представників сторін:

від позивача:       не з'явився

від відповідача:   не з'явився

розглянувши  касаційну скаргу Приватного підприємця  ОСОБА_1

на постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 20.03.2008р.

у справі № 

5/726  Господарського суду

Луганської області

за позовом  Приватного

підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою

відповідальністю “Тера ЛТД”

про  стягнення 29543,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний

підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера ЛТД” про стягнення

29543,91 грн.

Заявою

приватний підприємець ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера ЛТД” вартість виконаних робіт у

розмірі 15576,30 грн. та неустойку (пеню) у розмірі 3389,94 грн., а всього

18966,24 грн.

Рішенням

Господарського суду Луганської області від 11.02.2008р. (суддя О.В.Закропивний)

позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Тера ЛТД” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 вартість

виконаних робіт по договору про надання послуг від 02.07.2007р. у розмірі

15576,30грн., пеню у розмірі 1444,28грн., витрати по сплаті держмита у розмірі

265,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у

розмірі 105,90 грн., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 2243,53 грн.,

в решті позовних вимог відмовлено.

Не

погодившись з рішенням Господарського суду Луганської області від 11.02.2008р.,

приватний підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. (судді:

С.С.Єжова, Т.М.Баннова, Л.І.Журавльова) апеляційну скаргу приватного підприємця

ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Господарського суду Луганської області від

11.02.2008р. змінено, стягнуто з 

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера ЛТД” на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 вартість виконаних робіт по договору про надання послуг від

02.07.2007р. у розмірі 15576,30грн., пеню у розмірі 1559,50грн., витрати по

сплаті держмита у розмірі 279,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у розмірі 110,28 грн., витрати по сплаті послуг

адвоката у розмірі 2336,45 грн., в решті рішення залишено без змін, стягнуто з

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера ЛТД” на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 державне мито за апеляційним провадженням у розмірі

23,46грн.

Частково

не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, приватний

підприємець ОСОБА_1 подав до Вищого господарського суду України касаційну

скаргу, в якій просить  змінити пункт 2

резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від

11.02.2008р. та пункт 3 резолютивної частини постанови Луганського апеляційного

господарського суду від 20.03.2008р. та стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Тера ЛТД” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 вартість

виконаних робіт по договору про надання послуг від 02.07.2007р. у розмірі

15576,30грн., пеню у розмірі 3389,94 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі

279,66грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у

розмірі 118,00грн., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 2500грн.,

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тера ЛТД” на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 державне мито за апеляційне провадження у сумі 147,72грн. та

касаційне провадження у сумі 147,72грн. Свою вимогу приватний підприємець

ОСОБА_1 мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції

порушено норми матеріального права.

Сторони

не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників

у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були

повідомлені.

Розглянувши

касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом

попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий

господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга  приватного підприємця ОСОБА_1 не підлягає

задоволенню.

Господарським

судом встановлено:

02.07.2007р.

між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуги із

планування грунту трактором ДТ -75, за яким позивач  зобов'язаний надати відповідачу послуги по

плануванню грунту.

Пунктом

Договору встановлена вартість 1 машино-години, яка становить 57,80грн.

Позивачем

та Відповідачем складено і підписано акт здачі-прийому робіт (надання послуг)

за  наданні послуги на суму 13698,60грн.,

та акт здачі-прийому робіт (надання послуг) 

за надані послуги та компенсацію витрат на заправку пальним трактора ДТ

- 75 на суму 14477,70грн.

Позивачем

Відповідачу пред'явлені рахунки на загальну суму 28176,30грн.: від 31.07.2007р.

№ 1 на суму 13698,60грн. та 06.08.2007р. № 2 на суму 14477,70грн.

Відповідно

до ч. 1  ст.  901 ЦК України за договором про надання

послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони

(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або

здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві

зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таки чином, приписами

даної правової норми встановлено, що за договором про надання послуг виконавець

зобов'язується надати послугу, а замовник оплатити виконавцеві зазначену

послугу, якщо це встановлено договором.

Господарським

судом встановлено, що відповідач платіжним дорученням від 29.10.2007р. №

382  перерахував позивачу 3600грн. та

платіжним дорученням від 26.12.07р. № 420 перерахував відповідачу

9000грн.,  після чого борг відповідача

становить 15576,30грн.

Отже,

колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком

господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних

вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Господарським

судом встановлено, що пункт 6.1.1 договору передбачено, що Замовник

(відповідач) за необґрунтовану затримку сплати послуг сплачує Виконавцю

(позивачу) неустойку у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожен

день прострочення.

Згідно

ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір

встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,

встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть

домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного

законодавства, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, приписами

даної правової норми встановлено, що розмір неустойки, встановлений законом,

може бути збільшений сторонами в договорі, а зменшення ж розміру неустойки,

встановленого актом цивільного законодавства, можливе, крім випадків, передбачених

законом.

Відповідно

до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань

встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою

Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо

інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Таким

чином, приписами даної правової норми встановлено, що відсотковий розмір

штрафних санкцій визначається обліковою ставкою Національного банку України,

якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно

ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від

суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже,

приписом вищенаведеної правової норми встановлено, що розмір пені не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте,

як вже було зазначено, п. 6.1.1 договору сторонами передбачено інший розмір

неустойки, а саме: 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожен день

прострочення.

Враховуючи,

що розмір неустойки, що передбачений сторонами за договором є більшим ніж

розмір неустойки, що передбачений Законом України “Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, то господарський суд попередніх

інстанцій порушив вимоги ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України, у зв'язку з

чим дані судові рішення у цій частині підлягають скасуванню.

Крім

того, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з

висновком господарського суду апеляційної інстанції про припинення провадження

по справі в частині стягнення боргу у розмірі 9000,00 грн. з огляду на таке.

Відповідно

до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі

змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови

дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,

передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог.

Згідно

ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір

не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є

рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції

вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же

підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським

судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського

суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;  сторони уклали мирову угоду і вона

затверджена господарським судом.

Враховуючи,

що за уточненими позовними вимогами позивач зменшив розмір позову, а не

відмовився від позову у цій частині, то припинення провадження у частині

зменшення позову ст. 80 ГПК України не передбачено.

Крім

того, відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного

мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи. Таким чином, приписами даної правової норми визначено,

що судові витрати щодо відповідної справи складаються, зокрема, з оплати послуг

адвоката, який здійснює юридичний супровід відповідної справи в господарському

суді, а отже саме з тих витрат які необхідні для розгляду справи у

господарському суді.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2500,00

грн. витрат на послуги адвоката.

Проте,

господарський суд першої інстанції частково задовольнивши вимоги в цій частини

та господарський суд апеляційної інстанції змінивши рішення суду в цій частині

не дослідив умови договору про надання адвокатських послуг, умови щодо порядку

оплати, а отже і не визначив які докази щодо цього є належними. Крім того,

вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд попередніх

інстанцій не звернув увагу та не дослідив обставин щодо того, чи витрати за

зазначеним договором є необхідними саме для розгляду даної справи у господарському

суді і не з'ясували, наскільки обгрунтовані ці витрати з розглядом даної

справи.

Відповідно

до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення

у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки

відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин

справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під

час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до

уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного

та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в

залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства,

вирішити спір.

Як

випливає з квитанції від 18.04.2008р. приватним підприємцем ОСОБА_1 за подачу

касаційної скарги сплачено державне мито у розмірі 147,72грн.

Відповідно

до ст. 3 Декрету КМ України “Про державне мито” із касаційної скарги сплаті

підлягає державне мито за ставкою 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті

у  разі подання заяви,  для розгляду спору в першій інстанції, а із

спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчиленої виходячи із

оспорюваної суми.

Оскільки

позивачем оспорюється сума, що становить розмір пені, то державне мито за

подачу касаційної скарги,  враховуючи

обставини даної справи, повинно складати 51,00 грн.

Враховуючи,

що позивачем державне мито сплачено у розмірі 147,72 грн., то зайво сплачене

мито підлягає поверненню.

Керуючись

ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу  приватного підприємця ОСОБА_1

задовольнити частково.

Рішення

Господарського суду Луганської області від 11.02.2008р. та постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. у справі №5/726 в

частині стягнення пені та витрат на послуги адвоката скасувати, а справу

передати в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Луганської

області.

Скасувати

ч. 4 резолютивної частини постанови Луганського апеляційного господарського

суду від 20.03.2008р. у справі № 5/726 щодо припинення провадження в частині

стягнення 9000,00 грн.

В

іншій частині рішення  Господарського

суду Луганської області від 11.02.2008р. та постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 20.03.2008р. у справі № 5/726 залишити  без змін.

Повернути

приватному підприємцю ОСОБА_1 з державного бюджету державне мито у розмірі

96,72грн., що зайво сплачене  квитанцією

від 18.04.2008р. за подачу касаційної скарги.

Доручити

Господарському суду Луганської області видати накази на виконання ч. 5  резолютивної частини  постанови.

Головуючий

- суддя                                                        

Кривда Д.С.

судді                                                                                         

Жаботина Г.В.

                                                                                                       Уліцький

А.М.