Ухвала

від 09.02.2012 по справі 2-878

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-878

Головуючий у суді у 1 інстанції - Клочко

Номер провадження 22-ц/1890/442/12

Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Попруги С. В.,

суддів -  Ільченко  О. Ю.,  Смирнової  Т. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виробничо-комерційного підприємства «Альянс», ОСОБА_1, треті особи: Сумська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: виробничо-комерційне підприємство «Альянс», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

     Рішенням Сумського районного суду від 27 грудня 2011 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 70,9 м.кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між виробничо-комерційним підприємством «Альянс» та ОСОБА_1, посвідчений 28 жовтня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та відмову у позові ОСОБА_3

По суті представник ОСОБА_2 доводить, що суд першої інстанції не з‘ясував обставин щодо доводів про нікчемність договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, щодо наявності у ОСОБА_3 права на звернення до суду з позовом. До спірних правовідносин суд першої інстанції не застосував положення ч.3 ст. 215, ст.ст. 216, 228 ЦК України. ОСОБА_3 обрала не передбачений законом спосіб захисту, з огляду на приписи  п.3 ч.1 ст. 388, ст. 390 ЦК України.

ОСОБА_3 у своєму позові посилалась на положення ст.ст. 319, 321 ЦК України, проте суд визнав недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу з посиланням на судове рішення.

Представник ОСОБА_2 також доводить, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 10, 62, ч.1 ст. 137, ст. 180, п.1 ст. 215 ЦПК України.

У судовому засіданні представники відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ВКП «Альянс» - ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, а відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з‘явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів Закритого сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства «Україна» від 27 лютого 1998 року створено Виробничо-комерційне підприємство «Альянс», затверджено Статут цього підприємства.

На підставі зазначеного рішення ЗСАПТ «Україна» передало до статутного фонду ВКП «Альянс» будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під приміщення магазину.

01 листопада 2006 року між Токарівською сільською радою та ВКП «Альянс» був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0392 га, , що знаходиться під вищезгаданим приміщенням строком на 10 років.

15 березня 2007 року виконавчий комітет Токарівської сільської ради Сумського району, розглянувши заяву директора ВКП «Альянс» ОСОБА_7, прийняв рішення №32 про оформлення права власності на будівлю АДРЕСА_1 за ВКП «Альянс», з видачею свідоцтва про право власності. Виконком звернувся з відповідним проханням до КП «Сумське МБТІ» і таке свідоцтво про право власності ВКП «Альянс» на зазначене нежиле приміщення 25 квітня 2007 року було видане.

07 листопада 2007 року між ВКП «Альянс» в особі директора ОСОБА_7 та його дружиною - ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного нежилого приміщення, за умовами якого у власність ФОП ОСОБА_8 було передано нежиле приміщення площею 70,9 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 Згідно умов договору ФОП ОСОБА_4 сплатила вартість нежилого приміщення, а ВКП «Альянс» передало його їй згідно акту прийому-передачі, але нотаріального посвідчення цього договору не відбулось.

Після цього, ФОП ОСОБА_8 звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до ВКП «Альянс» про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання за нею права власності на придбане приміщення, оскільки, відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 грудня 2007 року договір купівлі-продажу від 07 листопада 2007 року, укладений між ВКП «Альянс» та ФОП ОСОБА_8 був визнаний дійсним, за останньою було визнано право власності на нежиле приміщення площею 70,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення господарського суду ОСОБА_8 зареєструвала своє право власності на згадане приміщення в КП «Сумське МБТІ».

У квітні 2009 року ВКП «Альянс», в особі іншого керівника цього підприємства, звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про перегляд рішення цього суду від 20 грудня 2007 року про визнання права власності за ОСОБА_8 за нововиявленими обставинами та про його скасування.

06 травня 2009 року ФОП ОСОБА_8 уклала нотаріально посвідчений договір дарування нежилого приміщення по АДРЕСА_1, згідно якого вона подарувала його своїй дочці ОСОБА_3, яка на підставі цього договору зареєструвала своє право власності на нерухомість в КП «Сумське МБТІ» 21 липня 2010 року, в державному реєстрі правочинів 12 листопада 2010 року, і користується цим приміщенням до теперішнього часу.

25 травня 2009 року господарський суд Сумської області постановив ухвалу про відмову у перегляді рішення суду від 20 грудня 2007 року за нововиявленими обставинами, яку ВКП «Альянс» оскаржило до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року ухвала господарського суду Сумської області від 25 травня 2009 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами була скасована, також було скасовано рішення господарського суду Сумської області від 20 грудня 2007 року і прийнято нове рішення, згідно якого фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні вимог до ВКП «Альянс» про визнання за нею права власності на спірне приміщення. Під час розгляду цієї справи Харківським апеляційним господарським судом було встановлено, що ВКП «Альянс» утримувало зазначене майно не як власник, а як балансоутримувач, а тому видача ВКП «Альянс» свідоцтва про право власності на нерухоме майно була безпідставною. Тоді ж було встановлено, що 23 березня 2009 року прокуратурою Сумського району внесено протест на рішення виконавчого комітету Токарівської сільської ради від 15 березня 2007року № 32 «Про оформлення права власності на будівлю в АДРЕСА_1 і рішенням виконавчого комітету Токарівської сільської ради від 01 квітня 2009 року № 18 протест прокурора був задоволений і було скасоване рішення виконкому цієї ж сільської ради від 15 березня 2007 року, яке стало підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ВКП «Альянс». Судом було встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу та прийняття рішення господарським судом від 20 грудня 2007 року директор ВКП «Альянс» не мав ніяких повноважень щодо відчуження нерухомості підприємства.

У серпні 2010 року ВКП «Альянс» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до КСП «Україна», як до правонаступника ЗСАПТ «Україна», про визнання права власності на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1. Рішенням цього суду від 05 серпня 2010 року визнано право власності ВКП «Альянс» на зазначене вище нерухоме майно.

Після цього рішення суду, ВКП «Альянс» провело оформлення права власності, і 27 вересня 2010 року КП «Сумське МБТІ» зареєструвало право власності на зазначене приміщення за ВКП «Альянс».

28 жовтня 2010 року між ВКП «Альянс» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення. Право власності на це приміщення ОСОБА_1 зареєструвала в КП «Сумське МБТІ» та державному реєстрі правочинів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3, скасовано рішення господарського суду Сумської області від 05 серпня 2010 року про визнання за ВКП «Альянс» права власності на спірне майно. Тобто, скасоване рішення, яке стало підставою для укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_1 від 28 жовтня 2010 року.

ОСОБА_3 фактично володіє спірним майном, договір дарування від 06 травня 2009 року не визнаний недійсним, вона не позбавлена права на даний час ставити під сумнів законність оспорюванного договору купівлі-продажу майна від 05 серпня 2010 року.

Права власності на спірне приміщення ВКП «Альянс» на законних підставах ніколи не мало і не має. Вперше реєстрація права власності ВКП «Альянс» на спірне нежиле приміщення була здійснена на підставі незаконного рішення Токарівської сільської ради від 15 березня 2007 року, яке за протестом прокурора Сумського району було скасоване самою Токарівською сільською радою 01 квітня 2009 року, як незаконне, але яке у 2007 році було підставою для видачі ВКП «Альянс» свідоцтва про право власності.

Вдруге право власності за ВКП «Альянс» на спірне майно було зареєстровано на підставі рішення господарського суду Сумської області від 05 серпня 2010 року, яке також було визнано незаконним і скасоване 17 травня 2011 року вищестоящою судовою інстанцією. Тобто, і повторна реєстрація права власності ВКП «Альянс» від 27 вересня 2010 року на спірне майно є незаконною, оскільки базується на незаконному судовому рішенні, що в свою чергу тягне недійсність укладеної ВКП «Альянс» угоди - договору купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 з ОСОБА_1

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України  апеляційний  суд  відхиляє  апеляційну  скаргу  і  залишає рішення  без  змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне  по  суті  і  справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, доведені позивачкою за первісним позовом ОСОБА_3 Висновки суду по суті спорів, відповідають встановленим фактам, протилежного ОСОБА_1 на порушення ст. 60 ЦПК України не довела. Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Оскільки позивачка ОСОБА_3 має правовстановлюючий документ (титул) на вищезгадане майно та оспорила в судовому порядку вищезгаданий договір купівлі-продажу цього майна з тих підстав, що майно відчужено ВКП «Альянс», - особою, що не є власником цього майна, і якій право продажу, в такому випадку, законом не надано, то суд першої інстанції з дотриманням вимог закону визнав оспорюваний договір недійсним.

Відповідно до п. 18 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.  

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що вищезгаданий договір дарування нежилого приміщення від 06 травня 2009 року не може кваліфікуватись за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_3 має титульний документ на вищезгадане нежиле приміщення, то вона має право на звернення до суду про визнання оспорюванного договору купівлі-продажу цього приміщення недійсним.

ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогою про визнання недійсним вищезгаданого договору дарування нежитлового приміщення, тому така вимога судом не вирішувалась, і будь-які норми матеріального права, в т.ч. ч.3 ст. 215, ст. 216 ЦК України з цього приводу не могли застосовуватись

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 214 ЦПК України зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

За встановлених обставин, обраний ОСОБА_3 спосіб захисту своїх прав, не суперечить приписам ч.1 ст. 388, ст. 390 ЦК України, а її посилання в позові на ст.ст. 319, 321 ЦК України, не впливає на правильність висновків суду по суті цього спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -