Постанова

від 31.07.2008 по справі 4/17/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31"

липня 2008 р.

Справа

№ 4/17/08

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого

судді: Петрова

М.С. 

Суддів:                       Колоколова С.І.

                                    Разюк Г.П.

при

секретарі судового засідання:

Бухтіяровій О.Г., Лисіній О.В.

за

участю представників сторін:

від

позивача: - ОСОБА_2.

- директор, паспорт серія НОМЕР_1від

                           21.06.04р. (судове

засідання від 31.07.08 р.)

                         - Клюшин М.В.,

довіреність  № 1,  дата видачі - 30.01.08 р;

від

відповідача: -

ОСОБА_3., довіреність № 4580 від 01.10.07 р. (судове засідання від 17.07.08

р.);

                          - ОСОБА_4.,

довіреність № 3330 від 04.06.08 р.(судове засідання від 31.07.08 р.)

працівника

ТОВ НВФ „Агротон”-Салатенко

В.Н.(судове засідання від 31.07.08 р.)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на

рішення господарського суду

Миколаївської області від 11.06.2008 року

по

справі № 4/17/08

за

позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю “Наукова-виробнича фірма “Агротон”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

05.02.08

р. ТОВ “Агротон” звернулось до господарського суду Миколаївської області з

позовом до ПП ОСОБА_1. про розірвання договору купівлі-продажу майна від

06.04.07 р., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Свої

позовні вимоги ТОВ “Агротон” обґрунтовує тим, що ПП ОСОБА_1. істотно порушив

умови вказаного договору, а саме: відповідно до п.2.1 договору не оплатив

придбане ним майно, а тому відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України просить

розірвати спірний договір.

Рішенням

господарського суду Миколаївської області 

від 11.06.08 р. (суддя Дубова Т.М.) позовні вимоги  ТОВ “Агротон” задоволено, договір

купівлі-продажу, укладений сторонами 06.04.07 р., розірвано на підставі ч.2

ст.651 ЦК України у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов вказаного

договору купівлі продажу, а саме несплатою вартості придбаного майна у сумі

200000 грн.

До

вказаного висновку господарський суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що

відповідно із ст.35 ГПК України рішенням господарського суду Херсонської

області від 15.10.07 р. по справі №14/143-ПН-07 

встановлено, що розписка від 10.04.07 р. про сплату 350000 грн. за

договором купівлі-продажу від 06.04.07 р. є неналежним доказом сплати

відповідачем вказаної грошової суми за придбане майно, а інші документи, надані

відповідачем, також не є належними доказами на підтвердження цього ж факту.

Крім

того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач,

звертаючись із даним позовом, дотримав встановленого ст.188 ГК України порядку

щодо розірвання спірного договору, своєчасно надіслав відповідачу пропозицію

про розірвання договору, однак протягом 20 днів не отримав результати її

розгляду, що стало підставою для звернення до суду про розірвання договору у

судовому порядку.

Не

погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП ОСОБА_1. звернувся

до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції та відмовити ТОВ “Агротон” у

позові, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та

процесуального права.

В

обґрунтування апеляційної скарги ПП ОСОБА_1. посилається на те, що він належним

чином виконав умови договору купівлі-продажу від 06.04.07 р., а саме прийняв

придбане ним майно за вказаним договором та сплатив його вартість, в

підтвердження чого надав до суду розписку генерального директора ТОВ “Агротон”

Салатенко В.Н. від 10.04.07 р. про отримання останнім 350000 грн. в рахунок

оплати за договором купівлі-продажу від 06.04.07 р. та всіх необхідних витрат,

пов'язаних з укладанням договору, включаючи компенсації і податки.

На

думку скаржника, факт отримання позивачем оплати за продане майно підтверджується

також і актом звірки взаєморозрахунків із ТОВ НВФ „Агротон”, в якому відсутня

вказівка на заборгованість ПП ОСОБА_1. за договором купівлі-продажу від

06.04.07 р., а також заявою директора ТОВ НВФ „Агротон” ОСОБА_2. на ім'я голови

Херсонської міськради про згоду на надання ПП ОСОБА_1. в оренду земельної

ділянки, на який знаходиться придбане останнім майно за договором

купівлі-продажу від 06.04.07 р.

За

таких обставин ПП ОСОБА_1. вважає, що місцевий господарський суд дійшов

неправомірного висновку щодо наявності підстав для розірвання спірного договору

купівлі-продажу. До того ж господарський суд 1 інстанції  помилково дійшов висновку про дотримання

позивачем порядку розірвання спірного договору, встановленого ст.188 ГК

України, оскільки він (скаржник) не отримував листа ТОВ НВФ „Агротон” з

пропозицією про розірвання спірного договору, поштова квитанція від 15.01.08 р.

не може бути належним доказом того, що позивач направив саме лист із

пропозицією про розірвання договору.

Крім

того, скаржник зазначає на те, що при вирішенні даного спору місцевий

господарський суд  неправильно застосував

положення  ч.2 ст.651 ЦК України,

оскільки відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару

продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування

чужими грошовими коштами замість розірвання договору.

ПП

ОСОБА_1. також вважає, що господарський суд 1 інстанції при розгляді даного

спору порушив його процесуальні права, не розглянув його клопотання про відвід

судді та неправильно визначив і стягнув з нього судові витрати.

У

відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну

скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від

11.06.2008 р. без змін, вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим наявним

матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Дослідивши

матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників

сторін, Салатенка В.Н., перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої

інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм

матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

06.04.07р.

між ПП ОСОБА_1. та ТОВ “Агротон” укладено договір купівлі -продажу майна № ВЕК

551672, зареєстрований у реєстрі за № 1585, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,

у наступному складі: літера -Л -складське приміщення площею 468,4 кв.м.,

частина огорожі № 7 довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин № 1 площею

2138,80 кв.м; в літ. А -приміщення № 9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22 загальною

площею 220,4  кв.м; тамбур № 16 площею

2,5 кв.м; кладова № 19 площею 1,8 кв.м; сходи № 17 площею 20,9 кв.м; частина

коридору загального користування приміщення № 4 площею 53,1 кв.м

Згідно

п. 3.1 вказаного договору, позивач повинен протягом календарного дня з моменту

підписання договору передати відповідачу відчужуване за договором майно шляхом

підписання акту приймання передачі.

Позивач

виконав свої зобов'язання за договором, передав майно за актом прийому-передачі

від 06.04.07р.

Відповідно

до п. 2.1 договору відповідач зобов'язався перерахувати на рахунок позивача

200000,00 грн. оплати за вищевказане майно строком до 10.04.07 р.

В

підтвердження оплати вищевказаної суми відповідач надав розписку  директора ТОВ “Агротон” Салатенко В.Н. від

10.04.07, яка на думку відповідача підтверджує виконання ним своїх зобов'язань

за договором, а саме отримання ТОВ “Агротон” 350000 грн.

Однак,

судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з посиланням

на ст.35 ГПК України, не прийняв зазначену розписку в якості належного доказу,

підтверджуючого сплату відповідачем 200000,00 грн., оскільки рішенням

господарського суду Херсонської області від 15.10.07 р. по справі №14/143-ПН-07

за участю ПП ОСОБА_1. та ТОВ НВФ „Агротон” встановлено той факт, що розписка

від 10.04.07 р. не є належним доказом сплати відповідачем -ПП ОСОБА_1. суми у

розмірі 200000 грн. Для встановлення даного факту господарським судом

Херсонської області по справі №14/143-ПН-07 навіть призначалася криміналістична

експертиза.

Вищезазначене

рішення господарського суду Херсонської області від 15.10.07 р. постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.08 р. залишено без змін

і вищезазначений факт не спростовано.

Відповідно

із ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Таким

чином, той факт, що розписка від 10.04.07 р. не є належним доказом сплати

відповідачем -ПП ОСОБА_1. суми у розмірі 200000 грн.  є доведеним і згідно із вимогами ст.35 ГПК

України  не потребує доведення знову.

Наявні

матеріали даної справи також свідчать про те, що розписка від 10.04.07 р.

надана відповідачем, не є належним доказом сплати ПП ОСОБА_1. 200000 грн. за

договором купівлі-продажу від 06.04.07 р., оскільки по-перше: умовами цього

договору передбачений безготівковий порядок розрахунків; по-друге: навіть якщо

й розрахунок здійснюється готівкою, то відповідно із положенням про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління

Національного банку України від 15.12.04 р. №637, ПП ОСОБА_1. повинен був

надати в якості доказу сплати 200000 грн. квитанцію позивача, засвідчену

відбитком печатки ТОВ НВФ „Агротон” та підписом головного бухгалтера; по-третє:

сума, зазначена в розписці від 10.04.07 р. з посиланням на договір

купівлі-продажу від 06.04.07 р. значно перевищує узгоджену суму за цим

договором і цей договір не передбачає ніяких додаткових оплат у вигляді витрат

по оформленню угоди та сплати всіх необхідних платежів.

В

судовому засіданні від 31.07.08 р. представник відповідача погодився із тим, що

рішенням господарського суду Херсонської області від 15.10.07 р. по справі

№14/143-ПН-07 за участю ПП ОСОБА_1. та ТОВ НВФ „Агротон” дійсно встановлено той

факт, що розписка від 10.04.07 р. не є належним доказом сплати відповідачем -

ПП ОСОБА_1. суми у розмірі 200000 грн., але наполягав на тому, що факт оплати

ПП ОСОБА_1. 200000 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.36)

та заявою директора ТОВ НВФ „Агротон” Херсонському міському голові (а.с.37).

Проте,

судова колегія не погоджується із доводами представника відповідача  що ці два документа підтверджують факт оплати

відповідачем 350000 грн., так як обидва документа не містять дат їх складання,

а тому неможливо встановити складені вони до 10.04.07 р.(дата розписки), або

після цієї дати, а відповідно із цим неможливо встановити повинен бути

зазначений в акті звірки борг ОСОБА_1. у сумі 200000 грн., або ні. Крім того,

неможливо встановити коли була направлена заява до Херсонського міського

голови, до складання розписки, або після.

Таким

чином, вказані документи також не можуть бути належними доказами сплати

відповідачем 350000 грн., тому що у зворотному випадку висновок суду

ґрунтувався би на припущеннях.

Оцінюючи

вищенаведене у сукупності із висновком криміналістичної експертизи №6694/03 від

31.08.07 р. по справі №14/143-ПН-07, рішенням господарського суду Херсонської

області від 15.10.07 р. по справі №14/143-ПН-07, судова колегія вважає, що

господарський суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку про те, що

відповідач не довів належними доказами факт оплати позивачу 200000 грн. за

договором купівлі-продажу від 06.04.07 р.

Згідно

ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

В

разі невиконання умов договору, договір відповідно до ст.651 ЦК України може

бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі

істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених

договором або законом.  Істотним є таке

порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона

значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні

договору.

Отже,

відсутність оплати відповідачем за придбаний об'єкт в сумі 200000,00 грн. є

істотним порушенням умов договору.

Відповідно

до ст. 188 Господарського кодексу України 

зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторона договору,

яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це

другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала таку пропозицію, у

двадцятиденний термін після її отримання повідомляє другу сторону про

результати розгляду пропозиції. Заінтересована сторона має право передати спір

на вирішення суду у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо його

розірвання або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням

поштового обігу.

В

підтвердження виконання вимог ст.188 ГК позивач надав лист від 11.01.08р., яким

попереджає ПП ОСОБА_1. про можливість розірвання договору у разі несплати суми

за договором та поштову квитанцію від 15.01.08р., як доказ направлення

зазначеного листа відповідачу. Відповіді на даний лист позивач не отримав.

На

спростування факту направлення позивачем пропозиції про розірвання договору від

06.04.07 р., відповідач надав до суду ксерокопії поштового конверту (а.с.145)

та листа позивача від 11.02.08 р.(а.с.146), однак ці документи не можуть бути

належними доказами, спростовуючими факт направлення позивачем пропозиції про

розірвання договору, оскільки на ксерокопії конверту не вбачається дати його

відправлення і відсутні докази, що в ньому знаходився саме лист позивача від

11.02.08 р. В судовому засіданні апеляційного суду від 31.07.08 р. судом та

учасниками судового процесу був оглянутий оригінал вказаного конверту, однак

встановити дату його відправлення неможливо у зв'язку із тим, що дати на

поштових печатках не видні. 

Враховуючи

вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов

обґрунтованого висновку щодо задоволення позову ТОВ “Агротон” та розірвання

договору купівлі - продажу від 06.04.07 р. № ВЕК 551672 .

Доводи

скаржника про те, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору

повинен був застосовувати положення ч. 3 ст. ч.3 ст.692 ЦК не приймаються

судовою колегією до уваги, оскільки згідно ст. 16 ЦК України позивач вправі сам

обирати спосіб захисту свого порушеного права.

Судова

колегія погоджується із доводами скаржника стосовно порушення місцевим

господарським судом норм процесуального права, оскільки відповідно до  ч.5 ст.20 ГПК України питання про відвід

судді вирішується головою господарського суду 

або заступником голови господарського суду , а про відвід заступника

голови -головою господарського суду , який виносить з цього приводу ухвалу в

триденний строк з дня надходження заяви. Як вбачається з матеріалів

справи,  ухвали з приводу клопотання  ПП ОСОБА_1. про відвід  судді Дубової Т.М., яке було зареєстроване в

канцелярії до винесення рішення у справі, винесено не було, що підтверджується

листом голови господарського суду з цього приводу. Однак, вищезгадане порушення

процесуального закону згідно із ст.104 ГПК може бути підставою для скасування

або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття

неправильного рішення. В даному випадку, господарський суд Миколаївської

області правильно вирішив спір по суті, а тому й відсутні підстави для

скасування оскарженого рішення з наведених підстав.

Відповідно

до  підпункту “б” пункту 2 ст.3 Декрету

КМ України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.93 р. із змінами, державне мито

із позовних заяв немайнового характеру сплачується у розмірі 5

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 грн.

Як

вбачається із резолютивної частини рішення від 11.06.2008 року, з відповідача

стягнуто 102 грн. державного мита. Вказане процесуальне порушення є підставою

для зміни оскаржуваного рішення на підставі п.4 

ч.1 ст. 104 ГПК України.

Крім

того, в резолютивній частині оскарженого рішення місцевий господарський суд

допустив помилку щодо адреси розташування майна, проданого за договором

купівлі-продажу від 06.04.07 р. замість адреси: АДРЕСА_1, зазначив  АДРЕСА_2, що також є підставою для зміни

оскарженого рішення.

За

вищенаведених обставин апеляційна скарга ПП ОСОБА_1. підлягає частковому

задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області зміні.

Згідно

із підпунктом “г” пункту 2 ст.3 Декрету КМ України “Про державне мито” № 7-93

від 21.01.93 р. із змінами, державне мито із апеляційних скарг немайнового

характеру сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі

подання заяви, для розгляду спору у першій інстанції. В даному випадку державне

мито за розгляд апеляційної скарги складає 42 грн.50 коп. Як вбачається з

квитанції № 1745.23.6 від 17.06.08 р., скаржник надмірно сплатив до Державного

бюджету України 8 грн. 50 коп. , а тому вказана сума підлягає поверненню

відповідно до п.1 ст.8 Декрету.

Згідно

із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги

покладаються на скаржника.   

 Керуючись ст.ст.

49,99,101-105 ГПК  України, колегія

суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

        1.Апеляційну скаргу Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення господарського суду

Миколаївської області від  11.06.08 р.

змінити, виклавши його в наступній редакції:

“Позов

задовольнити повністю.                   

Розірвати

договір купівлі-продажу майна від 06.04.07р. № ВЕК 551672, у наступному складі:

літера -Л -складське приміщення площею 468,4 кв.м., частина огорожі № 7

довжиною 210,5 м, частина стоянки для автомашин № 1 площею 2138,80 кв.м; в літ.

А -приміщення № 9,10,11,12,13,14,15,18,20,21,22 загальною площею 220,4  кв.м; тамбур № 16 площею 2,5 кв.м; кладова №

19 площею 1,8 кв.м; сходи № 17 площею 20,9 кв.м; частина коридору загального

користування приміщення № 4 площею 53,1 кв.м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

Cтягнути

з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми

“Агротон” ( вул. 49 Гвардейської дивізії, 31, кв. 68, м. Херсон, код ЄДРПОУ

24946259, п/р 260091550 в ХОД АППБ “Аваль”, МФО 352093) 85 грн. держмита

та  118,00грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Повернути

Товариству з обмеженою відповідальністю “Наукова-виробнича фірма “Агротон” (

вул. 49 Гвардейської дивізії, 31, кв. 68, м. Херсон, код ЄДРПОУ 24946259, п/р

260091550 в ХОД АППБ “Аваль”, МФО 352093) з Державного бюджету України 17 грн.

надмірно сплачених за розгляд позовної заяви, про що видати відповідну довідку.

Видати

наказ.”

2.Повернути  фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

(АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 8 грн. 50

коп. надмірно сплачених за розгляд апеляційної скарги за квитанцією № 1745.23.6

від 17.06.08 р., про що видати відповідну довідку.

3.Видачу

наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова

в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову

апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                           

М.С. Петров

            Суддя                                                                 

Г.П. Разюк

            Суддя                                                          

       С.І. Колоколов