Постанова

від 11.04.2012 по справі 51/465

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 51/465

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Попікової О.В.

за участю представників:

Прокурора: Ходаківського М.П. посвід. №18;

Позивача: ОСОБА_1 дов. від 06.12.2011 року;

Відповідача 1: ОСОБА_2 дов. від 18.11.2011 року №02/18/-11;

Відповідача 2: ОСОБА_3 дов. від 21.02.2012 року №225-КР-277;

Третьої особи: ОСОБА_4 дов. від 27.03.2012 року №06-34/7597; ОСОБА_5 дов. від 24.10.2011 року №06-34/29691.

розглянувши касаційні скарги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заступника прокурора містка Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року

у справі № 51/465 господарського суду міста Києва

за позовом заступника прокурора містка Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА"

відповідача -2 Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року заступник прокурора містка Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА", Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), просив визнати недійсним з моменту укладання договір оренди від 15.05.2008 року, відповідно до якого Київська міста рада передала товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" земельну ділянку розміром 334 кв.м та 11 086 кв.м для будівництва, експлуатації та обслуговування Національного художнього музею та Музею історії міста Києва у складі готельного комплексу з вбудованими-прибудованими приміщеннями адміністративного та торгівельного призначення, посилаючись на скасування постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі №2а-6076/11/2670 рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1542/4375, яке було підставою для укладення договору оренди земельних ділянок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року (суддя Пригунова АБ.) позов задоволений, визнано недійсним договір оренди від 15.05.2008 року, згідно з яким Київською міською радою передано товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" земельну ділянку розміром 334 кв.м. кадастровий № 8 000 000 000:82:012:013 та земельну ділянку розміром 11 086 кв.м., кадастровий № 8 000 000 000:82:012:044 для будівництва, експлуатації та обслуговування Національного художнього музею та Музею історії міста Києва у складі готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Інститутській, 1-3 у Печерському районі міста Києва, який 15.05.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1111, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.06.2008 р. за № 82-6-00502 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

Рішення мотивоване тим, що зі скасуванням рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1542/4375 відпала підстава надання земельних ділянок в оренду відповідачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року (головуючий Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 51/465 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржена постанова мотивована посиланням на те, що рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року №1542/4375 було прийняте у відповідності до чинного законодавства та належні доказі його скасування відсутні.

Не погодившись з прийнятою постановою суду, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на помилкове прийняття до уваги судом апеляційної інстанції довідки окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження колегії, головуючого Прокопанич Г.К., суддів Барицької Т.Л., Владимиренко С.В.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року №03.07-05/211 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Попікова О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року розгляд касаційної скарги був відкладений.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.04.2012 року прийнято касаційну скаргу заступника прокурор міста Києва.

У наданій касаційній сказі заступник прокурора міста Києва просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року скасувати, залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року, посилаючись на те, що факт не набрання законної сили постанови окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року не може бути підставою для відмови у задоволенні позову прокурора.

Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" просило залишити її без задоволення, зазначивши, що у прокуратури було досить часу для вжиття заходів прокурорського реагування.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2007 Київською міською радою прийнято рішення № 1542/4375 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування Національного художнього музею та Музею історії міста Києва у складі готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Інститутській, 1-3 у Печерському районі міста Києва" відповідно до якого відповідачу 1 передано земельну ділянку площею 1, 15 га в довгострокову оренду строком на 15 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

25.05.2008 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого відповідач 2 зобов'язався передати, а відповідач 1 прийняти земельну ділянку по вул. Інститутській, 1-3 у Печерському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування Національного художнього музею та Музею історії міста Києва у складі готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами строком на 15 років.

15.05.2008 вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а 09.06.2008 договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 82-6-00502 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Київської міської ради № 1542/4375 від 27.12.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування Національного художнього музею та Музею історії міста Києва у складі готельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Інститутській, 1-3 у Печерському районі міста Києва" було прийнято у відповідності до чинного законодавства України.

Порядок надання земельних ділянок в оренду передбачений статтею 124 Земельного кодексу України, відповідно до якого передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 року проект землеустрою товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (лист від 22.08.3007 № 19-8677), Київською міською санепідемстанцією (лист від 26.11.2007 року № 9797), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (лист від 23.08.2007 року № 05 08/5824), ККОЗБЕЗНМ "Київзеленбуд" (лист від 18.12.2007 року № 148-2889), Державною службою з питань національної культурної спадщини (лист від 03.08.2007 року № 22-1979/35). Крім того, рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 року було затверджено містобудівне обґрунтування та внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, однією з підстав для визнання договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності недійсним є відсутність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки в оренду.

З огляду на це місцевим господарським судом було вірно застосовано рекомендації постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", зокрема, в частині обов'язку суду з'ясовувати питання чинності рішень, на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки, на момент винесення рішення господарським судом міста Києва було досліджено та враховано всі обставини справи та докази, що їх підтверджують, вищезгаданий судовий акт є законним та обґрунтованим.

Наразі, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція зазначила, що проект землевідведення товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" було оформлено у повній відповідності з чинним законодавством України.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 2а-6076/11/2670 не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТОРІЯ МІСТА" в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим, у порушення вищенаведеної норми процесуального закону суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про скасування без достатніх підстав правильного по суті судового акту.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на вищезазначене постанова апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року -залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заступника прокурор міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі № 51/465 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року у справі № 51/465 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: І.В.Алєєва

О.В.Попікова