Рішення

від 12.06.2008 по справі 31/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/192

12.06.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно –інвестиційна  компанія «Інтербудінвест», м. Київ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія «Трансенерго»,

                    м. Київ

Про                    стягнення 200 000,00 грн.

Суддя  Н.І.Качан

Представники:

Від позивача                    Іванишин О.О. пред. по  довіреності

Від відповідача          Кіктєв В.В. пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста  Києва з позовною заявою про стягнення  з відповідача безпідставно перерахованих останньому  коштів у  сумі            200 000  грн. (плат. доруч. №  957  від  19.08.2005р.)за Договором № 20 від 19.08.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.05.2008р.

          Ухвалою від 21.05.2008р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2008р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та відсутності його пояснень по суті спору.

          Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої сторони без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Суд  визнав  клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Проте, виникла потреба відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав суду письмові пояснення.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував заявлені вимоги, посилаючись на відсутність підстав для задоволення майнових вимог.

          Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня  2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно - інвестиційна компанія “Інтербудінвест”(позивач), визначеним як “Сторона-1”, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго”(відповідач), визначеним як “Сторона-2” було підписано Договір № 20 (надалі за текстом –“Договір”), предметом якого є спільна участь Сторони-1 та Сторони-2 у будівництві житлового  комплексу з соціальною інфраструктурою за адресою: вул. Відпочинку, 9 у Святошинському районі м. Києва, та отримання у власність 75 % закінченого будівництвом комплексу для його подальшого розподілу між сторонами в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили порядок реалізації Договору в два етапи: етапом № 1 передбачено здійснення фінансування вартості будівництва за Угодою; етапом № 2 –підписання спільної Угоди.

Подальше фінансування будівництва житлового комплексу без належного узгодження графіку та порядку сплати коштів виявилося неможливим.

Після підписання договору позивачем перераховані кошти у сумі заявлених вимог.

Аналіз умов Договору свідчить, що обов'язком позивача за останнім було фінансування будівництва житлового комплексу за вказаною адресою, шляхом перерахування коштів відповідачу відповідно до умов узгоджених сторонами.

На твердження позивача, 19.08.2005 р. ним було перераховано відповідачу кошти у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 957 від 19.08.2005 р., копії зазначеного платіжного доручення  додані до позовної заяви.

Проте в подальшому сторони не підписали Додаток № 2 до Договору, та відповідно  не визначились щодо графіку та розміру грошових коштів, які фінансує позивач як свою частку у будівництві житлового комплексу.

З огляду на вищевикладене, у серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою  про розірвання Договору № 20 від 19.08.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно інвестиційна компанія “Інтербудінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго”. В подальшому вищезазначена позовна заява була прийнята судом до розгляду та порушено провадження у справі № 27/391.

При розгляді зазначеної справи суд дійшов висновку, що спірний договір є неукладеним.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач оскаржив його до апеляції, але постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. по справі № 27/391 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення.   

З огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України та безпосереднє встановлення вищенаведеними господарськими судами України факту не укладеності Договору      № 20 від 19.08.2005р., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. (основний борг). Керуючись при цьому ст. ст. 11, 1212 ЦК України, останній вважає зазначені кошти такими, що перераховані позивачем відповідачу без достатньої правової підстави.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що сплачені кошти були частиною розміру розрахунків, спрямованих на часткове виконання спірного Договору, а саме, для отримання погоджень, технічних умов на перед проектній стадії будівництва, тощо.

Враховуючи встановлення вищезазначеними господарськими судами України факту не укладення спірного договору, суд прийшов до висновку про правомірність звернення позивача за захистом його порушених прав до господарського суду з матеріально –правовою вимогою (про стягнення 200 000 грн.) до відповідача в межах тих зобов'язань, які виникли між сторонами з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. При цьому суд виходив з наступного.

Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти (дії та події), конкретний перелік яких міститься у ст. 11 ЦК України, зокрема договори та інші прочини.

З огляду на факт не укладеності Договору № 20 від 19.08.2005 р., перераховані позивачем відповідачу кошти у сумі 200 000,00 грн. є такими, що перераховані позивачем без достатньої правової підстави, а тому відповідач без достатньої правової підстави набув останні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України (глава 85), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; Положення глави 85 (“Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави”) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення) є одним з видів позадоговірних зобов'язань.

У правовідношенні із безпідставного збагачення кредитор (потерпілий, у даному випадку –позивач) має право вимагати повернення безпідставно набутого майна, а боржник (набувач, у даному випадку  - відповідач) зобов'язаний його повернути.

Фактично між сторонами по справі склалися правовідносини не внаслідок укладання Договору № 20 від 19.08.2005 р., а у зв'язку з недосягненням ними згоди щодо істотних умов даного виду договору та здійсненням перерахування позивачем 200 000,00 грн. відповідачу, тобто правовідносини, які носять позадоговірний характер.

А відтак, вищевикладене свідчить, що відповідач згідно платіжних доручень     № 957 від 19.08.2005 р. на загальну суму 200 000,00 грн. безпідставно набув вказані кошти, тобто без достатньої на те правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх позивачу.

          Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і визнаються судом обґрунтованими, встановленні в судовому засіданні факти повністю відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 11, 638, 1212 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва , -  

В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Трансенерго” (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 18, секція 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30971370),  з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно - інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, приміщення 84; ідентифікаційний код 32799609) 200 000 (двісті тисяч) грн. основного боргу, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                         Н.І.Качан

Дата підписання рішення 04 липня 2008 року.