Рішення

від 07.07.2008 по справі 51/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/24

07.07.08

За позовом     Приватного підприємства "Гаган"

до                     Малого приватного підприємство "Аква"

 про                    стягнення 28492,63 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Борисенко А.М.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28 492 грн. 21 коп., яка складається з 25 188,20 грн. основного боргу, 1 626,77 грн. –пені, 1 445,65 грн. –інфляційних нарахувань та 232,01 грн. –три відсотки річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних  зобов'язань в частині оплати отриманого товару відповідно до умов договору № 21/01 від 21.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2008 року порушено провадження у справі, призначено її до розгляду за участю представників сторін на 23.06.2008 року.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи ухвалою суду від 23.06.2008 року було відкладено на 07.07.2008 року.

У судовому засіданні 07.07.2008 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.08. не з'явився, відзиву на позов не надав,   причини неявки суду не відомі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Малого приватного підприємства «Аква»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання, суд,  на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами  без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.07.2008 року за згодою представника позивача  судом  оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2008 року між Приватним підприємством «Гаган»та Малим приватним підприємством «Аква»був укладений договір № 21/01, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача гафровироби по заявці, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що поставка товару проводиться за домовленими цінами між продавцем та покупцем на підставі договору, рахунку –фактури та товарно –транспортних накладних.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 41 960 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 7 від 21.01.08 р. на суму 6624,00 грн., № 9 від 24.01.08 р. на суму 5395,20 грн., № 10 від 25.01.08 р. на суму 8463,60 грн., № 11 від 26.01.08 р. на суму 6818,40 грн., № 12 від 28.01.08 р. на суму 7563,60 грн., № 15 від 01.02.08 р. на суму 7095,60 грн., та відповідними довіреностями, копії яких залучено до матеріалів справи. Факт отримання товару підтверджується штампом та підписом  відповідача на зазначених первинних бухгалтерських документах.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач повинен здійснити розрахунок за поставлений товар в національній валюті України з відстрочкою платежу на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару (п.2.2 договору).

Відповідач за поставлений товар з позивачем  розрахувався частково у розмірі 16772 грн. 20 коп. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 188 грн. 20 коп.

За цивільно-правовими ознаками укладений між сторонами договір є №21/01від 21.01.2008 року він є договором купівлі-продажу.  

Статтею 657 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, також до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга вказаної статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав суду пояснень з приводу заявлених до нього позовних вимог.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25 188 грн. 20 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 24.01.2008 року по 20.05.2008 року у розмірі 1626,77 грн. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, контррозрахунку пені не надав.

Суд відзначає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі1626 грн. 77 коп. за період прострочення вказаний позивачем є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом. 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення неустойку в розмірі 0,1% від вартості товару.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару, суд встановив, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого відповідачу товару за накладною № 7 від 21.01.2008 року виникло у позивача з 24.01.2008 року по 27.01.2008 року, за накладною № 9 від 24.01.2008 року –з 25.01.2008 року, за накладною № 10 від 25.01.2008 року –з 28.01.2008 року, за накладною № 11 від 26.01.2008 року –з 29.01.2008 року,  за накладною № 12 від 28.01.2008 року –з 31.01.2008 року, за накладною № 15 від 01.02.2008 року –з 04.02.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2008 року позивача, зокрема, було зобов'язано надати суду докази часткової сплати боргу відповідачем та окремий обґрунтований розрахунок пені, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач вимоги зазначеної ухвали суду не виконав та не обґрунтував суду період, за який ним нараховується пеня.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47  ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, на суд покладається обов'язок перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування  суми пені, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, на суд покладено обов'язок витребувати їх у позивача. В разі неподання останнім таких матеріалів –з урахуванням обставин конкретної справи, суд має право залишити позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовити в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Вищевикладене підтверджується правовою позицією ВГСУ, яка викладена в п. 18 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»від 11.04.2005 року № 01-8/3444 (зі змінами від 2.11.2006 року № 01-8/2444).

Оскільки позивачем не виконано вимог ухвали суду та не надано витребуваних судом документів, суд не може здійснити відповідно до вимог чинного законодавства України перерахунок пені, зважаючи на відсутність доказів часткової сплати боргу відповідачем, які впливають на розмір пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 30859 грн. 60 коп. залишаються судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.  

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що він непозбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення пені за періоди, які зазначені судом, та з урахуванням сум часткового погашення відповідачем свого грошового зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 232 грн. 01 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 445 грн. 65 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 232 грн. 01 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди № 21/01 від 21.01.2008 року та інфляційних витрат у розмірі 1445 грн. 65 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідача стягненню підлягає основний борг у сумі 25 188 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 232 грн. 01 коп., інфляційні витрати у сумі 1445 грн. 65 коп., державне мито в сумі 268 грн. 66 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн. 26 коп.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 614, 625, 657 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 81, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Аква»(юр. адреса: 04210, м. Київ, п-т. Оболонський, 28-Г, фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 46, ідентифікаційний код 23726067) на користь Приватного підприємства «Гаган»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, буд. 125, кв. 164, ідентифікаційний код 20617702) 25 188 грн. (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп. –основного боргу, 232 грн. (двісті тридцять дві) грн. 01 коп. –3% річних, 1445 грн. (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 65 коп. інфляційних витрат, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 66 коп. державного мита, 111 (сто одинадцять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1626 грн. 77 коп. залишити без розгляду.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                        Пригунова А.Б.