Рішення

від 15.07.2008 по справі 33/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/265

15.07.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»

до                                товариства з обмеженою відповідальністю «Аквагеотех»

про                               стягнення 38 793,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:        Кабаєв Г.В. –представник за довіреністю № б/н від 01.04.2008 року;   

                               Мусаханов В.З. –представник за довіреністю № б/н від 01.04.2008 року;

від відповідача:    не з'явився.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Автомеханіка»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аквагеотех»про стягнення заборгованості в сумі 38 793,47  грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у письмовій формі гарантійним листом від 03.12.2007 року звернувся до позивача із проханням видати за Сч-12512/85 від 03.12.2007 року обладнання: мийку HDS SUPER M ECO у кількості 1 од. і мийку HDS 695 M ECO у кількості 1 од., за яке зобов'язувався заплатити у строк до 15.12.2007 року.

03.12.2007 року позивач передав відповідачу мийку HDS SUPER M ECO та мийку HDS 695 M ECO на загальну суму 30 520,00 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявна накладна № РН-06041/85 від 03.12.2007 року.

Відповідач у зазначений строк до 15.12.2007 року не розрахувався за отримане обладнання.

26.12.2007 року позивач на адресу відповідача направив претензію вих. № 467 в якій просив протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії погасити заборгованість (основну суму в розмірі 30 520,00 грн., три проценти річних в розмірі 30,10 грн., пеню в розмірі 160,54 грн.).

27.02.2008 року листом вих. № 063 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензії не надав, розрахунки не здійснив, отримане обладнання не повернув.

15.07.2008 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 30 520,00 грн., індекс інфляції в розмірі 4 721,44 грн., пеню в розмірі 3 100,50 грн., три проценти річних в розмірі 451,53 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/265 від 27.06.2008 року не виконав, про поважні причини неявки не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 05748449, направлене на юридичну адресу: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, яке було отримане представником 07.07.2008 року та за № 05748538, направлене на фактичну адресу: 03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10, яке було отримане представником 07.07.2008 року .

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з перерахунком судом індексу інфляції.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що  позивач передав, а відповідач отримав товар на підставі  накладної № РН-06041/85 від 03.12.2007 року на суму 30 520,00 грн., тому, суд вважає, що сторони уклали договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 стаття 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи, а саме гарантійного листа відповідача від 03.12.2007 року вбачається, що сторонами погоджено строк виконання зобов'язання –до 15.12.2007 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 30 520,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 стаття 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, гарантійним листом відповідача від 03.12.2007 року сторонами було погоджено строк виконання зобов'язання –до 15.12.2007 року, тому, моментом прострочення зобов'язання є 16.12.2006 року.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Таким чином, індексу інфляції за перерахунком суду становить:

30 520,00*102,9*102,7*103,8*103,1 (січень-квітень 2008 року) = 34 516,47

34 516,47 –30 520,00 = 3 996,47 грн. та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 451,53 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, представник позивача просить стягнути пеню в розмірі 3 100,50 грн. та зазначає, що нормами діючого Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»передбачено сплата пені.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»передбачає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, яким не передбачено відповідальність сторін, а відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін, тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 3 100,50 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 10,06 грн., на відповідача –91,94 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 11,64 грн., на відповідача –106,36 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аквагеотех»(юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; фактична адреса: 03054, м. Київ, вул. Плещеєва, 10; р/р 26008401020076 в КРД «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 32345199) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»(03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7 А; р/р 26009100440101 в ЗАТ «Сведбанк Інвест»м. Київ, МФО 320650, код ЄДРПОУ 23538908) суму основного боргу 30 520 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 53 коп., індекс інфляції в розмірі 3 996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 47 коп. та витрати  по сплаті державного мита в сумі 91 (дев'яносто одна) грн. 94 коп. та 106 (сто шість) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 3 100,50  грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий