Рішення

від 06.11.2006 по справі 17/272

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/272

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.11.06 р.                                                                               Справа № 17/272                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства „Архібуд”, м. Красноармійськ

про: розірвання договору та – стягнення суми 5‘337,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гончар П.В.

від відповідача: не з'явився          

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся з позовною заявою до приватного підприємства „Архібуд” про розірвання договору підряду на проведення проектних робіт № 105-18 ПР від 15.05.2005р.(далі – «Договір») та стягнення 5‘337,83 грн., з яких: 5‘165,64грн. – сума попередньої оплати (аванс), здійсненої позивачем на рахунок відповідача на виконання п.2.3 договору; 172,19 грн. – штраф у розмірі 2% вартості робіт за договором, у зв‘язку із  простроченням виконання цих робіт понад 30 днів.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 14, 15, 16, 525, 526, 549-552, 611, 629 Цивільного кодексу («ЦК») України та невиконання відповідачем вимог договору.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якої:

- додатково в обґрунтування позовних вимог послався на ст.ст. 20, 202, 216, 224, 226, 230 Господарського кодексу («ГК») України;

- в обґрунтування вимог про стягнення  суми 5‘165,64грн.,  послався на те, що аванс, внесений позивачем на рахунок відповідача на виконання умов договору, відповідно до п.2 ст.224 ГК, є, на думку позивача, його збитками (витрати, зроблені управленою стороною), які підтверджуються платіжним дорученням № 17 від 05.04.05р. та повинна бути стягнута, згідно ч.6 ст.226 ГК України  

- в обґрунтування вимог щодо розірвання договору, позивач  додатково послався на ст.651 ЦК України.

Також позивач надав суду заяву про забезпечення позову № 33/17-2642 від 28.09.06р., в якої просив суд вжити заходи забезпечення відповідного позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу майно та грошові кошти, що можуть зберігатися в банківських установах; з метою встановлення належного відповідачу майна, надіслати запит до БТІ, МРЕВ м. Красноармійська з вимогою повідомити про наявність такого майна та з метою встановлення належних відповідачу рахунків в банківських установах, надіслати запит до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації відповідача з вимогою повідомити про наявність таких рахунків.

У задоволенні відповідної заяви судом відмовлено, оскільки позивачем належними доказами не доведено, що не вжиття зазначених заходів утруднить та зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, свого представника у судове засідання не направив, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розгляд справи закінчено 24.10.06р. У судовому засіданні була оголошена перерва до 06.11.06р для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2005р. сторонами був укладений договір підряду на проведення проектних робіт № 105-18 ПР, згідно п.1.1 якого Позивач доручав, а Відповідач зобов‘язався розробити проектно-кошторисну документацію  з реконструкції приміщення для розміщення відділення банку, погодити з державними інстанціями та зацікавленими організаціями з отриманням технічних умов по об'єкту,  розташованому за адресою: м. Красноармійськ, пр.Шахтобудівників,10.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт становить 8‘609,41 грн. Після укладення договору, на виконання п.2.3 договору, Позивач перерахував Відповідачу аванс в розмірі 60% від загальної вартості робіт, тобто, 5‘165,64 грн. Зазначена сума була сплачена Позивачем відповідно до платіжного доручення № 17 від 05.04.05р.

Пунктом 1.3. договору встановлено кінцевий термін виконання робіт по договору у повному обсязі – до 30.06.2005р. Однак, згідно п. 6.4. договору він діє з моменту підписання його сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за недодержання відповідачем термінів виконання робіт, останній сплачує позивачу штраф у розмірі 1% вартості робіт за договором, за кожний день прострочення. У разі прострочення понад 30 днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 2% від вартості роботи.

На порушення умов п. 1.3. договору роботи у встановлений цим пунктом строк відповідач не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафу та – звернення до суду із вищезгаданими вимогами.

Згідно п. 6.4. договору зазначений строк його дії, а відтак – строк виконання взаємних зобов‘язань закінчується виконанням усіх зобов'язань сторін по договору;

          За частинами 1, 2 ст. 509 ЦК зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Виходячи з вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           Договором обов‘язок відповідача сплачувати позивачу будь-яку суму не передбачений. Позивач належними доказами не довів суду наявність будь-якої  заборгованості відповідача, будь-яких збитків а також – не підтвердив наявність зобов'язання відповідача оплачувати позивачу будь-які суми взагалі, окрім – штрафних санкцій.

          Норми статей 33 – 34 ГПК України покладають на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, діюче законодавство не передбачає у даному випадку права замовника вимагати розірвання договору, оскільки передбачає його право на відмову від договору.

Право замовника відмовитися від договору підряду супроводжується його правом вимагати відшкодування збитків. Втім, здійснена замовником передплата (аванс) не є збитками у розумінні діючого законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України  та ч.2 ст. 224 ГК України збитками є – втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 1 ст. 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; .матеріальна компенсація  моральної  шкоди  у   випадках, передбачених законом.

Здійснена замовником передплата (аванс) за правовою природою відноситься до «…виконаного стороною за зобов'язанням…». Частина 4 ст. 653 ЦК України встановлює, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких умов, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 5‘165,64 грн. задоволенню не підлягають.

Суд дійшов висновку, враховуючи ст. 611 ЦК України, п. 5.1 договору,  що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 172,19 грн., адже підстави для нарахування та – розрахунок штрафу відповідають вимогам діючого законодавства України.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як було зазначено вище сума перерахованої попередньої оплати не може вважатися не тільки шкодою, але й навіть збитками у розумінні діючого законодавства. Тому посилання позивача на ст. 651 ЦК України є безпідставним.

При прийнятті рішення господарським судом також враховано те, що порядок зміни або розірвання господарських договорів визначений ст. 188 ГК України. Зазначена норма встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Спір на вирішення суду передається у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що суб'єктивне матеріальне право, а саме право розірвати договір, можна вважати порушеним лише у випадку відмови іншої сторони від пропозиції розірвати господарський договір або не направлення відповіді у встановлений ст.188 ГК України строк.

Встановлений ст.188 ГК України порядок не є досудовим порядком врегулювання спору, оскільки не визначає процесуальних передумов, необхідних для виникнення права на пред'явлення позову (право на позов в процесуальному розумінні). Так, зазначена норма визначає момент виникнення суб'єктивного матеріального права, відсутність порушення якого тягне за собою відмову у позові, оскільки рішення про захист відповідного права приймається судом за умови, зокрема, встановлення факту його порушення.

На порушення норми ст. 188 ГК України, позивач до подання позову до відповідача з пропозицією про розірвання договору не звертався.

За таких умов вимоги щодо розірвання спірного договору задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 43, 46, 49, 82-84 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Архібуд” (вул. Богдана Хмельницького, буд.25/1,  м. Красноармійськ, 85300, ЄДРПОУ 32897362) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (пр.Московський,60, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 09807750)  суму штрафу 172,19грн., витрати по сплаченому держмиту у сумі 6,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 3,81 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Суддя                                                                         Татенко В.М.