Постанова

від 23.10.2008 по справі 19/340

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/340

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 жовтня 2008 р.                                                                                    № 19/340  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Владимиренко С.В.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. у справі                                       № 19/340

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доКомунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

третя особа без самостійних вимог Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

простягнення в сумі 400 532,68 грн.

за участю представників:

позивача: Мицько Р.М.;

відповідача: Бондар Ю.М., Михайлов В.О.;

третьої особи: не з'явилися

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.03.2008 р. (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. (судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" (надалі за текстом –"КП "Теплотранссервіс") Рівненської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі за текстом –"ДК "Газ України") 177 458,83 грн. інфляційних втрат, 84 000,00 грн. штрафу, 36 476,42 грн. 3 % річних та 96 965,06 грн. пені. В решіт позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Теплотранссервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.2008 р.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що 16.10.2006 р. між ДП "Газ-Тепло" (постачальник) та КП "Теплотранссервіс" (споживач) укладено договір № 16/06-1127 на постачання природного газу. Згідно умов даного договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р. імпортований природний газ в обсязі до 24 650,0 тис. м. куб.

31.10.2006 р. сторонами договору № 16/06-1127 підписано акт № 10-ГК/1127 прийому-передачі природного газу в обсязі 1 997,969 тис. м. куб. на суму 1 202 777,17 грн.

16.02.2007 р. між ДК "Газ України" (новий кредитор) та ДП "Газ-Тепло" (кредитор) укладено договір № 11/07-23-14/07-235 про відступлення права вимоги. За умовами даного договору до ДК "Газ України" переходить право вимоги до боржника за договором № 16/06-1127, тобто КП "Теплотранссервіс", щодо сплати грошових коштів в розмірі 1 202 777,17 грн. Згідно п. 1.3 даного договору право вимоги в частині неустойки, індексу інфляції, 3 % річних залишаються за ДК "Газ-Тепло".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.10.2007 р. у справі № 15/254 задоволені позовні вимоги ДК "Газ України" та стягнуто з КП "Теплотранссервіс" 1 200 000,17 грн. заборгованості; в частині 2 777,17 грн. провадження припинено у зв'язку зі сплатою даної суми відповідачем.

21.09.2007 р. між ДК "Газ України" (новий кредитор) та ДП "Газ-Тепло" (кредитор) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11/07-23-14/07-235. Згідно умов даної додаткової угоди новому кредитору передано право вимоги до боржника за договором № 16/06-1127 за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додаткового штрафу в розмірі 7 % від суми, вказаної в п. 1.2 договору № 11/07-23-14/07-235.

П. 6.1 договору № 11/07-23-14/07-235 передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом шести місяців, а в частині  розрахунків до повного їх здійснення.

Спростовуючи доводи місцевого господарського суду щодо нечинності додаткової угоди № 1, апеляційний господарський суд виходив з наступного. Оскільки КП "Теплотранссервіс" не розрахувався за спожитий по договору № 16/06-1127 газ, то станом на 21.09.2003 р., тобто день укладення додаткової угоди, повного здійснення розрахунків в розумінні п. 6.1 договору № 11/07-23-14/07-235 не відбулося.

Однак, на думку колегії суддів даний висновок апеляційного господарського суду є передчасним. Дійсно, неможна вважати нечинною додаткову угоду № 1, якщо вона укладена в межах строку, визначеного п. 6.1 договору № 11/07-23-14/07-235. Водночас, судом не враховано, що положення даного пункту стосуються розрахунків за договором про відступлення права вимоги, а не за договором № 16/06-1127.

Пунктом 2.1 договору № 11/07-23-14/07-235 передбачено, що за передане право вимоги новий кредитор перераховує кредитору грошові кошти в розмірі 1 202 777,17 грн. протягом шести місяців з моменту укладення договору.

Отже, для з'ясування того, чи була додаткова угода № 1 укладена в межах строку, передбаченого п. 6.1, господарським судам слід було враховувати, коли ДК "Газ України" розрахувалось з ДП "Газ-Тепло" за договором  № 11/07-23-14/07-235 про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, новий кредитор отримує право вимагати виплати, зокрема, інфляційних та 3 % річних, пені, додаткового штрафу в розмірі 7 % від суми виключно в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії.

В той же час, додаткова угода № 1 не містить ніякої ідентифікаційної вимоги, що передається; в ньому не визначено конкретний обсяг  прав, які передані (сума, право вимоги якої передається). Відтак, сторонами при підписанні додаткової угоди № 1 не додержана вимога ст. 638 ЦК України, а саме не визначено конкретний обсяг прав, які передані іншому кредиторові.

Таким чином, господарськими судами не надано оцінки додатковій угоді № 1 в частині того, чи є вона належним чином укладена, чи містить всі істотні умови і, відповідно, чи може вона породжувати юридичні наслідки, зокрема, право вимоги позивачем від відповідача щодо виконання останнім зобов'язань, передбачених цією додатковою угодою.

Приймаючи оскаржувані рішення, господарські суди зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу  України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи постанови апеляційного господарських судів є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11110, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. у справі № 19/340 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

         Головуючий суддя                                                                       О. Кот

                                     судді                                                                С. Владимиренко

                                                                                                    С. Шевчук