Постанова

від 16.10.2008 по справі 13/232-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/232-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 жовтня 2008 р.                                                                                    № 13/232-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТОВ “ТМО”

на постановувід 22.07.2008 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 13/232-08

господарського суду Київської області

за позовомПрокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області

до1.          Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної івентаризації”;2.          Виконавчого комітету Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області;3.          ТОВ “ТМО”

проскасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та анулювання свідоцтва про право власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:від прокуратури:не з'явилисьне з'явились

від відповідачів:1.          не з'явились;2.          не з'явились3.          Лавренова Н.О. (довіреність від 06.12.2007р. б/н)

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) від 18.06.2008 року, залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Рудченко С.Г., судді –Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.) від 22.07.2008 року, з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно –цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А, яке згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 548531 від 22.01.2008 року належить ТОВ “ТМО”.

В касаційній скарзі ТОВ “ТМО” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну прокурор Макарівського району Київської області повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідачі не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-3, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.01.2008 року Виконкомом Лишнянської сільради прийнято рішення №3, яким оформлено право приватної власності на цегельний завод (Б-адміністративно-побутовий корпус, В-виробниче приміщення з шинозапасником, Ж-убиральня, № 1- свердловина, № 2-4 - огорожа, 1 - димохід), який знаходиться за адресою: с. Лишня Макарівського району, Київської області, вул. Набережна, 1-А, за ТОВ “ТМО” та доручено КП КОР “Макарівському БТІ” видати цьому товариству Свідоцтво про право приватної власності на зазначені об'єкти.

22.01.2008 року КП КОР “Макарівське БТІ” на підставі вказаного рішення здійснило 22.01.2008 року державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно (цегляний завод) за ТОВ “ТМО”, видавши останньому Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А (серія ЯЯЯ № 548531 від 22.01.2008 року).

За протестом Прокурора Макарівського району Київської області № 93 від 18.04.2008 року вищевказане рішення Виконкому Лишнянської сільради від 22.01.2008 року № 3 було скасовано.

У зв'язку з наведеними обставинами прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Макарівської РДА Київської області до відповідачів про визнання незаконним і анулювання вищенаведеного свідоцтва та про скасування реєстрації права власності на наведене нерухоме майно –цегельний завод.

Відповідно до абзацу другого п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову, і предметом позовної вимоги.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.2 наведеного Інформаційного листа).

Отже, у випадку задоволення господарським судом позову та визнання незаконним і анулювання свідоцтво про право власності, відповідач втратить права власника нерухомого майна - цегельного заводу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що за наведених обставини доцільним є виключення можливості подальшого продажу майна, зміни його власника з до вирішення спору по суті, також з огляду на таке.

Згідно з ст.66 ГПК України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи. Законом передбачено, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд має право для вжиття заходів до забезпечення позову, визначених ст.67 ГПК України. Одним з таких заходів є накладання арешту на майно, що належить відповідачеві.

Враховуючи, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, і, при цьому, закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суди припустилися процесуальних порушень в частині здійснення дій по забезпеченню позову прокурора в інтересах держави в особі Макарівської РДА Київської області.

В касаційній скарзі ТОВ “ТМО” не посилається на те, яким чином вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову може призвести до порушень прав та інтересів відповідача-3, заподіяти йому матеріальну шкоду.

Враховуючи наведене постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст.11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “ТМО” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року у справі № 13/232-08 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року у справі № 13/232-08 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос