Постанова

від 17.09.2009 по справі 13/232-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/232-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 13/232-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів :Глос О.І.,Олійника В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “ТМО”

на постановувід 12.05.2009 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 13/232-08

господарського суду Київської області

за позовомПрокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області

до1.          Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної івентаризації”;2.          Виконавчого комітету Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області;3.          ТОВ “ТМО”

проскасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та анулювання свідоцтва про право власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з'явились

від відповідача-1:від відповідача-2:від відповідача-3:від прокуратури:не з'явилисьне з'явилисьне з'явилисьГромадський С.О. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) від 26.02.2009 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Рудченко С.Г., судді –Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.) від 12.05.2009 року, у справі № 13/232-08 позов задоволено повністю; визнано недійсним Свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО” на нерухоме майно - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А, від 22.01.2008 року, серії ЯЯЯ № 548531; скасовано проведену 22.01.2008 року Комунальним підприємством Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “ТМО” на нерухоме майно - цегляний завод, розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А (реєстраційний номер 21839777); стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” в доход державного бюджету України 56,66 грн. державного мита та 33,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО” в доход державного бюджету України 56,66 грн. державного мита; та 33,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Виконавчого комітету Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області в доход державного бюджету України 56,66 грн. державного мита та 33,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач-3 просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу сторони по справі не надіслали.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2008 року Виконкомом прийнято рішення №3, яким оформлено право приватної власності на цегельний завод (Б - адміністративно-побутовий корпус, В - виробниче приміщення з глинозапасником, Ж –убиральня, № 1 - свердловина, № 2-4 - огорожа, 1 - димохід), який знаходиться за адресою: с. Лишня Макарівського району Київської області, вул. Набережна, 1-А, за ТОВ “ТМО” та доручено Макарівському БТІ видати цьому товариству Свідоцтво про право приватної власності на зазначені об'єкти;

- за протестом прокурора №93 від 18.04.2008 року вищевказане рішення виконавчого комітету Лишнянської сільської ради від 22.01.2008 року №3 було скасовано;

- протест прокурора, на підставі якого було скасовано рішення виконкому №3 від 22.01.2008 року, ґрунтується на тому, що при прийнятті вказаного рішення виконкомом не були дотримані вимоги Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

- 22.01.2008 року Макарівське БТІ на підставі рішення Виконкому здійснило державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно (цегляний завод) за ТОВ “ТМО”, видавши останньому Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А. (серія ЯЯЯ № 548531 від 22.01.2008 року).

Частиною 2 ст.27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Колегія суддів погоджується з тим, що видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А (серія ЯЯЯ № 548531 від 22.01.2008 року), та державна реєстрації права власності ТОВ “ТМО” на вищевказане нерухоме майно були здійснені за відсутності: кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації цегляного заводу; документів про набуття заявником прав на нерухоме майно, акта прийняття нерухомого майна в експлуатацію; акта про право власності на землю під нерухомим майном та рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки для цієї мети; акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, що суперечить вимогам ч.2 ст.17, ч.1 ст.19, ст.20 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, пунктів 2.7., 3.3., 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Так, згідно з п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції, чинній на момент видачі свідоцтва відповідачу-3, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Пунктом 6.2 Тимчасового положення передбачено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Згідно з пунктами 2, 3 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників.

Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 301 Закону України “Про планування і забудову територій” в редакції від 25.12.2008 року передбачає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243. Цей порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Згідно з п.1 цього порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Як вбачається з копії інвентаризаційної справи на об'єкт - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А, ТОВ “ТМО” не надало ні в Виконавчий комітет Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, ні до Макарівського БТІ документ, що посвідчує його права на земельну ділянку, а також акт комісії про прийняття цього цегельного заводу та введення його в експлуатацію.

За таких обставин суди обох інстанцій дійшли вірного висновку, що у відповідачів були відсутні правові підстави для оформлення свідоцтва про право власності ТОВ “ТМО”, а також реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за ТОВ “ТМО”. Отже, у проведенні державної реєстрації права власності ТОВ “ТМО” на цегельний завод Макарівське БТІ мало відмовити на підставі ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 року №7/5) передбачено свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органом місцевого самоврядування.

Свідоцтво про право власності (серія ЯЯЯ № 548531) на нерухоме майно - цегельний завод, розміщений за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А, було видане 22.01.2008 року виконкомом, що підтверджується печаткою цього органу місцевого самоврядування та підписом сільського голови на цьому документі.

Отже, зазначене Свідоцтво у відповідності до п.6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є правовстановлюючим документом.

Однак ТОВ “ТМО” на момент оформлення йому вищевказаного Свідоцтва не мало права власності на відповідне майно.

Відсутність у ТОВ “ТМО” права власності на майно, щодо якого йому було оформлено право власності і видано зазначене вище Свідоцтво, поряд із іншими обставинами вказують на те, що це Свідоцтво і проведена на його підставі державна реєстрація права власності ТОВ “ТМО” на відповідне майно є незаконними.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суди правомірно виходили із того, що відновлення становища, яке існувало до незаконного оформлення ТОВ “ТМО” Свідоцтва про право власності та незаконної державної реєстрації неіснуючого права власності, має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, якими є видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація відповідного неіснуючого права. Відновлення становища, яке існувало до видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, можливе шляхом визнання його недійсним. Щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно то відновлення становища, яке існувало до відповідного порушення, можливе шляхом скасування судом державної реєстрації права власності у відповідності до ч.2 ст.27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, в якій вказується, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав. З наведеної норми Закону вбачається, що саме суд має повноваження щодо скасування державної реєстрації права власності, а не Макарівське БТІ як реєстратор, оскільки останнє лише вносить відповідні дані до Державного реєстру прав.

Вірним є і те, що заявлена вимога про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ “ТМО” на нерухоме майно - цегляний завод, розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 1-А (реєстраційний номер 21839777) не є оскарженням дій Макарівського БТІ як органу, наділеного владними повноваженнями, оскільки в даному випадку скасування державної реєстрації відповідного права пов'язана не із оспорюванням дій, бездіяльності чи рішень Макарівського БТІ, а з необхідністю відновлення становища, яке існувало до проведення такої державної реєстрації.

З огляду на те, що в цій справі відсутній публічно-правовий спір, на заявлені вимоги не поширюється компетенція адміністративних судів. При цьому в межах даної справи не існує спору щодо внесення відповідних даних до державного реєстру, а відтак суди правомірно виходили із того, що відсутня потреба в судовому порядку зобов'язувати Макарівське БТІ вносити відповідні дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Оскільки згідно із ст.ст.13, 16, 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до відання Макарівської РДА належить контроль за використанням та розпорядженням землями державної власності відповідно до закону, а земельна ділянка під вищезазначеним цегляним заводом, право власності на який було зареєстровано Макарівським БТІ у встановленому законом порядку, відповідачу-3 не виділялась, тому існуюча станом на день розгляду справи державна реєстрація права власності на цегляний завод за ТОВ “ТМО”, яка проведена незаконно, порушує права та інтереси Макарівської районної державної адміністрації як уповноваженого власника земельної ділянки.

Згідно зі ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрації у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначеним цим Кодексом. Відповідно до п.12 Розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що оскільки відповідачами були порушені інтереси держави щодо розпорядження землями державної  власності прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Посилання скаржника на те, що прокурором невірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні владні функції у спірних відносинах оскільки земельна ділянка на якій знаходиться спірне нерухоме майно знаходиться в розпорядженні Лишнянської сільської ради а не Макарівської РДА, колегією суддів не приймаються до уваги, позаяк судами встановлено, що відповідно проекту формування території Лишнянської сільської ради земельна ділянка, на якій розташований цегельний завод, знаходиться за межами населеного пункту - с. Лишня Макарівського району Київської області (довідка Головного управління земельних ресурсів у Київській області від 24.02.2009 року).

Враховуючи наведене постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “ТМО” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року у справі № 13/232-08 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року у справі № 13/232-08 –без змін.

Головуючий-суддя                                          С.Бакуліна

С у д д іО.Глос

В.Олійник