Постанова

від 21.10.2008 по справі 50/51

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/51

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 50/51  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

    Державної податкової інспекції у Подільському     районі м. Києва

на постановугосподарського суду   м. Києвавід 18 липня 2008 року

у справі     господарського суду№ 50/51 м. Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євразія"

доПриватного підприємства "Нафтапромвугілля"

пробанкрутство,

за участю представників сторін:

ДПІ у Подільському районі м. Києва –Перепелюк О.В. (дов. від 13.12.2007),

ТОВ "Торговий Дім "Євразія" - Чорноус Л.В. (дов. від 22.09.2008),

встановив:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2008 за заявою ТОВ "Торговий Дім "Євразія" порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Нафтапромвугілля" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду м. Києва від 18.07.2008 (суддя Головатюк Л.Д.) Приватне підприємство "Нафтапромвугілля" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано опублікувати оголошення про визнання боржника банкрутом, провести ліквідаційну процедуру, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

          В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції, а заяву ініціюючого кредитора повернути без розгляду. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ "Торговий Дім "Євразія". Заява мотивована неможливістю виконати рішення суду від 03.04.2007 у справі № 21/136, оскільки в процедурі примусового виконання рішення суду державним виконавцем  було встановлено  відсутність боржника  за його місцезнаходженням: м. Київ, вул. Ярославська, 58, про що було складено акт від 15.07.2007 (а.с. 15). Крім того, вказано, що головним державним виконавцем Голосіївського РУЮ були проведені виконавчі дії та встановлено, що за місцем  фактичного знаходження керуючого органу або боржника  за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 10,  не виявлено, про що складено акт від 14.02.2008 (а.с. 18).

Постановою суду від 18.07.2008 боржника визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора ТОВ "Торговий дім "Євразія".

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються та визнаються судом обґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що поданими доказами  підтверджена неспроможність виконати зобов'язання  щодо сплати податків і  зборів (обов'язкових платежів), майна не виявлено, кошти та рух грошових коштів на рахунках боржника відсутні,  автотранспортних засобів та нерухомого майна за боржником на праві власності не зареєстровано, боржник відсутній за його місцезнаходженням, не підтверджено відомостей про юридичну особу., наявні ознаки, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд м. Києва  при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не з'ясував та не дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявні у матеріалах справи  лист управління з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.06.2008 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2008 (а.с. 26), в яких вказано, що ПП "Нафтапромвугілля" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 31725599 не значиться, не можуть бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вказані  вищевказані норми Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Непідтвердження відомостей про юридичну особу  та відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням мають різну правову природу, а також різні правові  наслідки, у зв'язку з чим вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.  

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до ст.  52 Закону не надав оцінки зазначеному акту на предмет його належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові від 06.11.2007 у справі № 43/427).

Зважаючи на вищенаведене,  колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не дослідивши належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євразія" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, частини 2 статті 34 ГПК України і з врахуванням наведених норм права зробити висновки про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону чи доцільність застосування загальних правил ведення ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 Закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва  задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 18 липня 2008 року у справі № 50/51 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                          О. Є. Короткевич

                                                                                                    І.Ю. Панова