Постанова

від 16.10.2008 по справі 11/93/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/93/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.08                                                                                               Справа №11/93/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Лолі Н.О.,          

за участю представників:від позивача: Азізбекян А.П., витяг з протоколу №1 від 06.04.07, голова,

від відповідача-1: Скрябін М.В., довіреність № 3 від 09.01.08,

від відповідача-2: Сергієнко Ю.П., паспорт СВ 620815  від 16.03.02, голова,

                               Корчак О.Г., довіреність № 357  від 16.10.08,            

від відповідача-3: не з`явився,

від 3-ої особи: Косякова З.М., довіреність № 1від 02.02.06,  

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок”

на рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2008 р. по справі № 11/93/08

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Калініна”, с. Антонівка Запорізької області,

до відповідача-1: Вільнянської районної державної адміністрації, м. Вільнянськ Запорізької області,

до відповідача-2: Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, с. Антонівка Запорізької області,

до відповідача-3: Відділу земельних ресурсів у Вільнянському районі Запорізької області, м. Вільнянськ Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий кооперативу “Світанок”, с. Василькове Запорізької області,

про визнання недійсними розпоряджень.

СВК «Калініна» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації про визнання недійсними розпоряджень райдержадміністрації від 05.12.2006р. №845 та від 08.06.2007р. №398.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. до участі у справі залучено другого та третього відповідачів – Антонівську сільську раду та відділ земельних ресурсів у Вільнянському районі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2008р. №11/93/08 (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги задоволені повністю, визнані недійсними розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 05.12.2006р. №845 та від 08.06.2007р. №398. Рішення суду мотивоване тим, що позивач є добросовісним користувачем спірних земель, як правонаступник прав та обов'язків колгоспу ім. Калініна та КСП «Калініна», а також як орендар - на  підставі договорів оренди, укладених з громадянами - власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), а тому райдержадміністрація незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками, прийнявши стосовно них розпорядження, які є предметом оспорювання в суді (том 4, арк. с. 93-95).

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, СВК «Світанок» (третя особа у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.08.008 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

           З підстав, викладених в апеляційній скарзі, СВК «Світанок» стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду  матеріалам та фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник не погоджується з висновком господарського суду стосовно визнання СВК «Калініна» добросовісним користувачем земельних ділянок, вважає його хибним, оскільки  право на земельну ділянку (пай) мають окремі члени КСП відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, тому право колективної власності на землю у КСП «Калініна» припинено з 1995 року.

Вказує, що позивач, як самостійний суб'єкт підприємницької діяльності, не має документу, що посвідчує його право власності або право постійного користування спірними земельними ділянками. Договори оренди, укладені СВК «Калініна» з фізичними особами, не  мають передбаченої законом державної реєстрації.

На думку заявника, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що земельні ділянки, отримані позивачем в оренду від фізичних осіб на підставі сертифікатів, знаходяться саме в контурах земельних ділянок, про які йдеться в оскаржуваних розпорядженнях районної державної адміністрації.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що судом не враховано, що на час звернення позивача з позовом до суду закінчився строк дії договорів оренди, на які посилається позивач, як на правову підставу користування спірною землею.

Крім того, СВК «Світанок» стверджує: матеріалами справи не доведено, що  позивачем укладались договори оренди земельних ділянок, визначених контурами поля № 313 та поля №171 (спірні землі).

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.09.2008 р.  апеляційну скаргу СВК «Світанок» прийнято до провадження, слухання справи призначено на 16.10.2008 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1968 від 16.10.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Хуторной В.М., Яценко О.М. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні представник заявника (3-ї особи у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду у справі і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у справі (СВК «Калініна») у відзиві на апеляційну скаргу посилається на ті самі обставини, що викладені ним у позовній заяві. Звертає увагу суду на наявність в нього державного акту на право колективної власності на землю, як правонаступника колгоспу та колективного сільськогосподарського підприємства, та на договори оренди, укладені з власниками права на  земельну частку (пай), посвідченого сертифікатами,  які (договори), на його думку, діяли до травня – липня 2007р. Вказує, що прийнятими у період дії договорів оренди розпорядженнями порушуються права орендодавців (власників) спірних земельних ділянок (фізичних осіб) та  СВК «Калініна», як орендаря.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

В судовому засіданні представник СВК «Калініна» підтримав доводи, викладені в позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, наполягає на тому, що право  на користування спірними землями (про які йде мова в оскаржених розпорядженнях райдержадміністрації) випливає з Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Калініна» і оригінал якого знаходиться у СВК «Калініна» як правонаступника прав КСП. Підтвердив той факт, що в 2007-2008 р.р. СВК «Калініна» користувався спірними земельними ділянками, в тому числі засівав поля та збирав врожай.

Відповідач-1 у справі (Вільнянська районна державна адміністрація) у письмовому відзиві на апеляційну скаргу  погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі,  вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зауважує, що сертифікат є документом, який посвідчує лише право на умовну, невиділену в натурі (на місцевості) земельну ділянку, а право власності на конкретну земельну ділянку має посвідчуватися відповідним документом, яким є Державний акт на право власності на землю, тому твердження позивача про порушення права власності фізичних осіб на земельну частку (пай)  оскарженими рішеннями є безпідставним. Зазначає також, що право на отримання в оренду невитребуваних паїв СВК «Світанок» набув за результатами проведеного конкурсу.

Відповідач-2 у справі (Антонівська сільська рада) у письмових поясненнях вказує, що спірні розпорядження стосуються тільки надання згоди на виготовлення технічної документації, а не на оренду землі. Крім того, спірні земельні ділянки складаються з невитребуваних паїв, держані акти на які не виготовлялись.

В судовому засіданні представник відповідача-2 зазначив, що договори оренди паїв, на які посилається позивач, були укладені на строк до 01.01.2007 року, отже на час прийняття спірних розпоряджень припинили свою дію. Крім того, зауважив, що  як у 2007, так і 2008 році спірною землею користувався позивач, незважаючи на закінчення строку дії договорів.

Представник відділу земельних ресурсів в судове засідання не прибув, відзиву не надав. Про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх  згодою в судовому засіданні 16.10.2008 р.  оголошено вступну та  резолютивну частини  постанови.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, так як земля є об'єктом цивільних правовідносин і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. Тому спори, що виникають з земельних  відносин, в тому числі вимоги про визнання недійсними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, розглядаються за правилами ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антонівської сільської ради народних депутатів від 14.01.1993 року за №1 «Про узгодження проекту приватизації земель колгоспу ім. Калініна» було передбачено організацію на землях колгоспу ім. Калініна колективного сільськогосподарського підприємства з передачею в колективну власність 4742,2 га земель, в тому числі  ріллі – 3997,3 га, багаторічних насаджень – 79,3 га, сіножатей покращених - 76,0 га, пасовищ – 284,1 га ( том 1 а.с. 58). Рішенням №8 від 21.01.1993 року 13 сесії 21 скликання Вільнянської районної ради народних депутатів Запорізької області затверджено проект приватизації земель колгоспу ім. Калініна (том 1 арк.с.57).

На підставі названого рішення колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна 15.08.1995 року видано Державний Акт на право колективної власності на землю, відповідно до якого в колективну власність КСП ім. Калініна передається 4742,2 га землі в межах, згідно з планом, для ведення сільського господарства. Акт зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства (том 1 арк.с.8).

Сільськогосподарський виробничій кооператив «Калініна», відповідно до Статуту, створений згідно з законами України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво в Україні», «Про власність». Статут СВК «Калініна» прийнято на загальних зборах членів СВК «Калініна» 07.03.2000 р. та зареєстрований Вільнянською районною державною адміністрацією 24.03.2000 року за №122. Виходячи зі змісту розділу 1 Статуту, розділу 2 Установчого договору, СВК «Калініна» створюється в процесі реорганізації  колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна Вільнянського району Запорізької області та є його правонаступником (т.1 арк.с.18-25, 47).

Як свідчать матеріали справи, у лютому 2000 року між СВК «Калініна» в особі  Азізбекяна А.П.(орендарем) та фізичними особами (орендодавцями) укладені договори оренди земельної частки (паю). За умовами наведених договорів орендодавець передає, а орендар (позивач) приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 6,5 умовних кадастрових гектарів, право на яку засвідчено сертифікатом на право на земельну частку в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Кадастрові та інші характеристики земельної ділянки (які  має бути вказані в договорах) у всіх договорах відсутні. Термін дії договорів, відповідно до пункту 2.3, встановлено до 01 січня 2007 року  (том 2-4 справи).

Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження №845 від 05.12.2006р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду СВК «Світанок». Розпорядженням від 08.06.2007р. №398 розпорядження №845 викладено у новій редакції стосовно розміру земельної ділянки, на яку надається СВК «Світанок» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, та розміру складових цієї земельної ділянки, а саме:  загальна площа земельних ділянок - 61,156га  сіножатей, з них – площею 40,14га (контур поля №313) та площею 21,016га (контур поля №171а) із земель невитребуваних земельних часток (паїв) на території Антонівської сільської ради для передачі в оренду на 5 років (до моменту витребування громадянами своїх земельних часток (паїв) з орендною платою 290 грн. за 1 га на рік, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; отже, розпорядження №845 було викладено у новій редакції – в редакції розпорядження № 398 від 08.06.2007 р. (том 1 а.с.11).

Таким чином, правовідносини між Вільнянською райдержадміністрацією та СВК «Світанок» з приводу надання останньому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 61,156 га для подальшої передачі їх в оренду  врегульовані саме розпорядженням № 398 від 08.06.2007 року.

Предметом оскарження в суді стали обидва розпорядження райдержадміністрації.

Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи  застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.   

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.     

Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України  закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом <…> визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, <…> застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що  позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право, у даному випадку –  право на земельну ділянку.

  Виходячи зі змісту роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.  

Як свідчать матеріали справи, з позовною заявою про визнання недійсними розпоряджень Вільнянської районної державної адміністрації до господарського суду звернувся СВК «Калініна». Оспорювані позивачем розпорядження райдержадміністрації стосуються надання дозволу СВК «Світанок» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель невитребуваних паїв у контурах поля №313 та поля №171а.

Позивач стверджує, що оспорюваними розпорядженнями порушуються права орендодавців, з якими в нього були укладені договори оренди на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та вказує на те, що він є правонаступником Колгоспу ім. Калініна та КСП «Калініна», має Державний акт на право колективної власності на землю, а отже, являється єдиним законним колективним власником землі після реформування КСП ім. Калініна (том 1, а.с.3).   

Як зазначалось вище, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірними розпорядженнями жодним чином не було порушено прав позивача – СВК «Калініна».

Як вбачається з договорів оренди, на які посилається позивач, вони були укладені строком до 01.01.2007р. Доводи позивача, що договори оренди припинили свою дію у травні-липні 2007р., не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені матеріалами справи та не засновані на законі. Так, відповідно до узгоджених умов договорів оренди, строк їх дії сторонами визначено до 01.01.2007 року. Твердження позивача, що строк дії договору обчислюється з моменту його державної реєстрації, не ґрунтується на приписах закону.

Ще одним доводом позивача є те, що він є правонаступником КСП ім. Калініна, а отже, має право на спірні земельні ділянки. Дане твердження позивача є також є помилковим.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 27 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р., що був чинним на момент реорганізації створення СВК «Калініна») встановлені підстави припинення права користування землею, зокрема, в разі припинення діяльності підприємства, установи, організації.

Відповідно до законодавства України, що діяло на час створення позивача, закон передбачав дві форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію.

Реорганізація, як один із способів припинення підприємства, являє собою  виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників).

Як зазначено у п.2.2 Установчого договору СВК «Калініна», СВК створюється в процесі реорганізації КСП ім. Калініна Вільнянського району Запорізької області.

Таким чином, внаслідок реорганізації КСП ім. Калініна припинило свою діяльність.

Статутом та Установчим договором СВК «Калініна» дійсно передбачено, що він є правонаступником  прав і обов'язків  КСП ім. Калініна.

Однак, чинним на момент реорганізації КСП ім. Калініна Земельним кодексом України було визначено, що право власності або право користування земельною ділянкою переходить до особи лише у випадку переходу права власності на будівлю або споруду. В інших випадках право на земельну ділянку підлягає оформленню в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Отже, діючим земельним законодавством України не передбачалось перехід права власності (більш того - колективної) чи права користування землею при реорганізації підприємства. Таке право набувається у передбачений земельним законодавством спосіб.  Тому Державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП ім. Калініна, не є визначеною законом правовою підставою для користування позивачем спірними земельними ділянками.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було доведено, що спірними розпорядженнями були порушені його права та інтереси, а отже вимоги його є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Висновки господарського суду щодо правомірності володіння позивачем спірними земельними ділянками (після закінчення терміну дії договорів оренди земельних часток (паїв) ) є необґрунтованими, не заснованими на нормах закону.

Що стосується тверджень позивача про порушення спірними рішеннями райдержадміністрації права власності фізичних осіб на земельні частки (паї), з цього приводу колегія суддів відзначає наступне:

по-перше, СВК «Калініна» не є уповноваженою особою, наділеною правами захищати інтереси фізичних осіб - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай);

по – друге, фізичні особи, які мають сертифікати на право на земельну частку (пай), не є  власниками  земельної ділянки, а лише мають  право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та в подальшому отримання державного акту на право власності на землю, який і буде підтвердженням права власності на виділену в натурі земельну частку.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що фізичні особи, з якими у 2000 р. позивач укладав договори оренди земельних часток (паїв) отримали в встановленому законом порядку державні акти на право власності на землю.

Також колегія вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються  Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють  сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 16, 17 Прикінцевих положень ЗК України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються   правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки  (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам  земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, право власності на земельну ділянку зазначені особи набувають після виділення земельних часток в натурі на місцевості та одержання ними державних актів на право власності на землю. Також, слід зазначити, що Земельним кодексом України (в редакції від 25.10.2001 року) не передбачено право осіб, які мають сертифікати на права на земельну частку (пай), на  передачу земельних часток (паїв) в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської  ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних  ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

 Як вбачається з матеріалів справи, в оспорюваних розпорядженнях мова йде про земельні ділянки із невитребуваних земельних часток (паїв).

 Крім того, слід звернути увагу на те, що спірними розпорядженнями не було передано в оренду чи користування спірні земельні ділянки, а лише надано дозвіл на розробку відповідної технічної документації, що не є в розумінні земельного законодавства України безпосередньо передачею в оренду спірної землі.

          З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що твердження позивача щодо відсутності у райдержадміністрації законного права розпоряджатися спірними землями, є  безпідставними.

Крім того, слід вказати на необґрунтованість, з огляду на приписи ст. 24 ГПК України, рішення суду щодо залучення до участі у справі в якості відповідачів 2 та 3, відповідно, Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та відділ земельних ресурсів у Вільнянському районі Запорізької області, при предметі спору – визнанні недійсними розпорядженнь Вільнянської районної державної адміністрації, так як будь - які вимоги до них у позові не сформульовані, а спірні розпорядження приймалися не названими установами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з рішенням господарського суду щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними розпорядження №845 від 05.12.2006р. та розпорядження №398  від 08.06.2007р. Вільнянської районної державної адміністрації.

Відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального  права.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати  по справі, в тому числі за апеляційною скаргою, покладаються на позивача у справі – СВК «Калініна».

Як свідчать матеріали справи, за подачу апеляційної скарги заявник мав сплатити державне мито у розмірі 42,50 грн., ним сплачено 51.00грн.

Відповідно до приписів ст. 47 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93  зайве  сплачене заявником апеляційної скарги СВК «Світанок» держмито підлягає поверненню з держбюджету (у сумі 8,50 грн.).  

Довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита видати СВК «Світанок»  при наявності відповідного клопотання  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок” (с. Василькове Запорізької області) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2008 р. по справі № 11/93/08 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2008 р. по справі №11/93/08 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Калініна” (с. Антонівка Запорізької області Вільнянського району) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок” (с. Василькове Запорізької області Вільнянського району) 42,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 30.10.2008р.