Рішення

від 31.10.2006 по справі 40/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/266

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.10.06 р.                                                                               Справа № 40/266                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Елко” м.Черкаси

до відповідача закритого акціонерного товариства „Енерговугілля” м. Донецьк

про стягнення 118100 грн. 00 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Герман В.Є. - керівник

від відповідача Бандурко П.В. - юрисконсульт

З урахуванням складності справи та витребування важливих доказів, про існування яких  суд дізнався вже під час процесу, строк вирішення спору було продовжено на один місяць за приписами частини третьої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 100000 грн. та інфляційних в сумі 18100 грн., що утворилися на підставі рахунку-фактури б/н від 29.10.04р. на оплату вугільної продукції.  

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

-          рахунок-фактура від 29.10.04р. не відповідає вимогам законодавства;

-          рахунок-фактура від 29.10.04р. виставлений на суму 100050 грн., а позивач здійснив попередню оплату в сумі 100000 грн., внаслідок чого відповідач не здійснив постачання продукції.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання виставленого відповідачем рахунку-фактури б/н від 29.10.04р. на оплату вугільної продукції позивач перерахував відповідачеві 100000 грн.

Факт перерахування грошових коштів в сумі 100000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 553 від 29.10.04р., банківською випискою від 29.10.04р.,актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.06р.

Відповідач повинен був здійснити постачання продукції одноразово або рівнозначними партіями протягом 2004 – 2005 років.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії № 8 від 16.05.06р. та № 10 від 14.06.06р. у розумінні частини другої ст. 530 ЦК України, які відповідачем визнані не були.

Свої зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти в сумі 100000 грн. отримав, однак постачання продукції не здійснив, внаслідок чого позивач намагається стягнути з нього борг в сумі 100000 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18100 грн. за період з 01.11.04р. по 01.07.06р.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України надав суду уточнення позовних вимог за якими намагається стягнути з відповідача збитки заподіяні йому відповідачем в сумі 100000 грн. та інфляційні, розмір яких було їм збільшено до 19730 грн. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 01.11.04р. по 30.08.06р.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є інші юридичні факти які створюють, змінюють та припиняють будь-які права та обов'язки.

Право на захист цивільних прав та інтересів у разі його порушення знайшло своє відображення також  у  статті 15 ЦК України.

Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом на підставі статті 16 ЦК України де визначені деякі способи які підтверджують виникнення, зміну та припинення будь-яких прав та обов'язків.

Відносно стягнення збитків, то законодавець зазначає, що стаття 623 як загальна норма та статті 224, 225 ГК України 2003р., як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Позивачем доведено складову збитків, їх розмір, причинний зв'язок між неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за рахунком-фактурою б/н від 29.10.04р. та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних позивачу. Все це свідчить про зменшення його матеріальних благ та визначення способу захисту порушеного права.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 100000 грн. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відносно стягнення інфляційних в сумі 19730 грн. слід зазначити, що позивач здійснив нарахування інфляційних з 01.11.04р. по 30.08.06р., а вимоги про виконання зобов'язання були пред'явлені боржнику лише 16.05.06р. та 14.06.06р.

Такі вимоги суду знайшли своє відображення у частині другої статті 530 ЦК України. Так коли строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати  його виконання у будь-який час. Це право кредитором жодним строком не обмежується. Боржник повинен виконати свій обов'язок у 7 – денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором. Отже, спочатку потрібно направити вимогу про оплату отриманого товару або наданих послуг, бажано у письмової формі та с повідомленням про вручення, а потім розраховувати інфляційні за увесь час прострочення.

Таким чином, у позивача не виникло права нарахування інфляційних з 01.11.04р., а тому у задоволенні позову щодо стягнення інфляційних в сумі 19730 грн. слід відмовити як необґрунтовано заявленого.

Відповідач усно пояснив суду те, що він проти підписання акту звірки взаєморозрахунків заперечував.

Слід звернути увагу на те, що акт звірки є письмовою формою визнання боргу (взаємної заборгованості сторін), тобто цивільно-правовим документом. Акт звірки є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості).

Крім того, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Слід звернути увагу сторін на те, що за приписами законодавства, рахунок – фактура це первинний бухгалтерський документ який виписується на час постачання продукції, товару та надання послуг або виконання  певного виду робіт. Крім того вона може використовуватися у якості сертифікату якості на час переміщення товару через межи кордону і самостійно існувати не в змозі, а завжди підтверджує виконання зобов'язань визначених між сторонами, рахунків тощо.

Щодо формування ціни позову це право сторони згідно ст.55 ГПК України і є його волевиявленням на час стягнення суми боргу у бік зменшення або збільшення за приписами ст. 42 ГК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, частиною другою ст. 530, ст. 623 ЦК України 2003 року, ст. ст. 224, 225, ГК України, ст. ст. 22, 33, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст. ст. 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, 83055, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, 30, ід. код 32515954, р/р 26004344 в АКБ „Легбанк”, код банку 300056, на користь:

-          товариства з обмеженою відповідальністю „Елко”, 18002, м.Черкаси, вул. Благовісна, 195, ід. код 32584096, р/р 26001895969170 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, код банку 354013, збитки в сумі 100000 грн., витрати по держмиту в сумі 1000 грн. 00 коп.,  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 99 грн. 91 коп., видавши наказ;

3.  У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 19730 грн. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого відповідно до статті 84 ГПК України:06.11.06р.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.