Рішення

від 05.11.2008 по справі 5020-5/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" листопада 2008 р. справа № 5020-5/288

За позовом: Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98677 м. Алупка,  вул. Леніна, 35)

до Малого приватного підприємства „Гелика” (99028 м. Севастополь, вул. Дибенко, б. 9, кв. 1)

треті особи: Фонд майна АР Крим (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17);

Міністерство охорони здоров'я України (01021 м. Київ, вул. Грушевського, 7)

          про стягнення заборгованості в розмірі 74311,70 грн.  

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Ракаєва Анастасія Михайлівна, представник, довіреність №  б/н   від 07.10.08,  Дитячий спеціалізований санаторій ім. А. А. Бобров;

Відповідач:  не з'явився,  ПМП "Гелика";

Третя особа - не з'явився,  Фонд майна АР Крим;

Третя особа - не з'явився,  Міністерство охорони здоров'я України;

Суть спору:

Позивач, Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва, звернувся до суду з позовом до відповідача, Малого приватного підприємства „Гелика”, треті особи: Фонд майна АР Крим,  Міністерство охорони здоров'я України, про стягнення заборгованості за користування майном в розмірі 74311,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія договору оренди припинена, але в порушення діючого законодавства України, відповідач не звільнив займаного ним приміщення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем пропущений строк позовній давності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.

Судом до уваги зазначене клопотання відповідача не приймається, а причина нез'явлення не вважається поважною на підставі того, що Господарській процесуальний кодекс України не зв'язує представництво підприємства у суді з конкретною особою, а  хвороба представника підприємства не перешкоджає керівнику підприємства  надати довіреність на представлення інтересів підприємства іншої особі.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та приватним малим підприємством „Геліка” укладено договір оренди державного нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень загальною площею 617,00 кв2, які розташовані у корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: місто Алупка, вул. Леніна, 35, та які перебувають на балансі  Дитячого спеціалізованого санаторію ім. професора А.А. Боброва.

03-10.04.2006 рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/007 позов балансоутримувача задоволений повністю, постановлено виселити Мале приватне підприємство “Геліка” із нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., що знаходяться в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, і передати їх Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А  Боброва.

06.07.2006 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Севастополя від 03-10.04.2006 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

09.11.2006 постановою Вищого господарського суду України постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 скасовано, рішення господарського суду м. Севастополя від 03-10.04.2006 залишено без змін.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає безпідставним знаходження відповідача в нежитлових приміщеннях загальною площею 617,00 кв2, які розташовані у корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: місто Алупка, вул. Леніна, 35, та які перебувають на балансі  Дитячого спеціалізованого санаторію ім. професора А.А. Боброва і тому зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення.

Мале приватне підприємство „Геліка” продовжує користуватися орендованими приміщеннями після закінчення строку дії зазначеного вище договору незважаючи на набрання законної сили рішенням господарського суду м. Севастополя від 03-10.04.2006 по справі № 20-7/007 про виселення ПМП „Геліка” з орендованих приміщень з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України, що потягло пред'явлення позову та нарахування позивачем неустойки за правилами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі:

-          закінчення строку, на який його було укладено;

-          викупу (приватизації) об'єкта оренди;

-          ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;

-          загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

-          припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

-          зміна умов зобов'язання;

-          сплата неустойки;

-          відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.9 Договору оренди від 29.11.2004 встановлено, що у разі закінчення строку дії даного договору оренди „Орендар„ сплачує до бюджету і балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна за актом прийому-передачі.

Орендар частково сплачував орендну плату після закінчення терміну дії договору, однак сплата орендної плати не є предметом цього спору і оцінці судом не підлягає.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 по справі № 20-7/007, яким постановлено виселити МПП “Геліка” із нежитлових приміщеннях загальною площею 617,00 кв2, які розташовані у корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: місто Алупка, вул. Леніна, 35, та які перебувають на балансі  Дитячого спеціалізованого санаторію ім. професора А.А. Боброва, набрало законної сили 09.11.2006, з дати прийняття постанови Вищим господарським судом України по цій справі, тому зобов'язання відповідача по звільненню цих приміщень виникло з 10.11.2006.

Загальна сума заборгованості за користування нерухомим майном за період з листопада 2006 року по березень 2008 року складає 37155,85 грн., з урахуванням індексу інфляції.

16.05.2008 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати суми заборгованості.

Проте, заборгованість з орендної плати відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Право вимоги стягнення суми пені та штрафу виникло у позивача у листопаді 2006 року, а позов пред'явлено лише 05.06.2008.

Таким чином, позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача неустойки підлягають задоволенню частково на суму 30712,36 грн. за період з червня 2007 року по березень 2008 року.  

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 67868,21  грн.,

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 678,68 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства „Гелика” (99028 м. Севастополь, вул. Дибенко, б. 9, кв. 1, ЄДРПОУ 20752541, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98677 м. Алупка,  вул. Леніна, 35, ЄДРПОУ 01995731, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 67868,21  грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 678,68 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А. Боброва”  відмовити.

Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

10.11.2008

Розсилка:

1.          Дитячий спеціалізований санаторій  ім. А.А. Боброва (98677 м. Алупка,  вул. Леніна, 35)

2.          МПП „Гелика” (99028 м. Севастополь, вул. Дибенко, б. 9, кв. 1)

3.          Фонд майна АР Крим (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17);

4.          Міністерство охорони здоров'я України (01021 м. Київ, вул. Грушевського, 7)

5.          Справа

6.          наряд