Постанова

від 04.09.2008 по справі 4/76-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/76-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.08                                                                                               Справа №4/76-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Мірошниченко М.В.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Баранової І.І., директора, та Бочкарьової В.М., дов.№31 від 14.04.2008р.

за участю: - Лісовець В.П., паспорт серії ЕО №919140 від 28.02.2001р.; - Шило Є.О., паспорт серії МО №932165 від 04.09.2001року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Ветсервіс-Плюс», м. Херсон

на рішення    господарського суду Херсонської області від 27.02.2008р.  

у справі  №  4/76-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач», м. Київ

до відповідача   Приватного підприємства «Ветсервіс-Плюс», м. Херсон

про стягнення суми

                                                           Установив:

За рішенням господарського суду Херсонської області від 27.02.2008року позовні вимоги ВАТ «ВНП«Укрзооветпромпостач», м.Київ, задоволені частково, з відповідача – ПП «Ветсервіс-Плюс» на користь позивача стягнуто 15.881,94грн. основного боргу, 1.805,77грн. витрат від інфляції, 274,13грн. – 3% річних, 794,09грн. штрафу, 1.267,07грн. пені, 2.500грн. збитків, 225,23грн. витрат по сплаті державного мита та 107,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також з відповідача стягнуто на користь державного бюджету 8,65грн. недоплаченого державного мита.

Рішення суду мотивовано наявністю договірних зобов'язань між сторонами та порушенням відповідачем зобов'язань у частині оплати отриманого за укладеним договором.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2007року скасувати, а справу передати на новий розгляд або розглянути по суті. В скарзі заявник та його представники у судовому засіданні вказують на те, що рішення було прийняте за відсутності представника відповідача, позовна заява та ухвала господарського суду про призначення справи до розгляду на його адресу надійшли лише 14.04.2008р., тобто, після прийняття рішення. Також вказує на те, що ветеринарні препарати, що перелічені в накладній №132-а відповідач 16.07.2007року повернув позивачеві. Також зазначив, що ним був отриманий товар фактично за однією накладною за №132, заборгованість за якою визнає у повному обсязі.

Позивач відзиву не надав, його представник у судове засідання вдруге не з'явився, хоча про час і місце його проведення був повідомлений в установленому законом порядку.

Розгляд апеляційної скарги згідно з ухвалою від 07.08.2008р. відкладався до 04.09.2008р. на 11-30 год.

Колегія суддів, враховуючи обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами та відсутністю представника позивача, оскільки будь-які перешкоди для перегляду справи в апеляційному порядку відсутні.

Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1688 від 03.09.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого), Колодій Н.А. та Мірошниченка М.В.

 Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Між сторонами 05.01.2007р. укладений договір, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Згідно з умовами договору позивач-продавець продає ветеринарні товари, а покупець-відповідач зобов'язався своєчасно оплатити товар. Поставка товару здійснюється протягом 10 днів після передоплати (пункт 2.5). Сторони пунктом 4.2 договору погодили, що в окремих випадках товар може відпускатись з відстрочкою платежу до 30 календарних днів за узгодженням сторін, з моменту відвантаження.

В поданій позовній заяві позивач як на підставу своїх позовних вимог  посилається на накладні від 01.06.2007року за №132 та №132-а. Проаналізувавши вказані накладні, колегією суддів встановлено, що за накладною від 01.06.2007року №132 відповідачеві передано товару на суму 5.695,20грн., а за накладною №132-а - на суму – 10.186,74грн. Судом першої інстанції за вказаними накладними була стягнута сума у розмірі - 15.881,94грн., але з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується в частині стягнення коштів за накладною №132-а.

Як вже зазначалось, 01.06.2007р. за накладною №132-а позивачем передано відповідачеві ветпрепаратів на суму – 10.186,74грн., а вже 16.07.2007р. відповідачем здійснено повернення ветпрепаратів, вказаних у накладній, представникові позивача- Симутіну, що підтверджується складеним актом.

Колегією суддів звірені позиції найменування товару за накладною № 132-а та препарати, які були передані за актом від 16.07.2007року, і встановлено, що вони є ідентичними. Представник позивача, який отримував вказані препарати, від підпису акту відмовився, про що зроблено запис в самому акті, однак акт підписаний представниками відповідача – Барановою І.І. – директором                              ПП «Ветсервіс-Плюс», Шило Є.А. та Лісовець В.П. (відповідно в.о. директора та бухгалтер Херсонської філії «ВНП «Укрзооветпромпостач»).

Вказані особи були викликані у судове засідання апеляційної інстанції та надали усні і письмові пояснення, в яких підтвердили повернення-передачу ветпрепаратів представникові позивача за вищезгаданим актом, і саме тих, які вказані у накладній №132-а від 01.06.2007року.

Отже, колегією суддів встановлено, що товар за накладною №132-а був переданий позивачеві, а тому відсутні підстави для стягнення коштів у розмірі 10.186,74грн. та нарахованих на цю суму штрафу, пені, річних та інфляційних витрат, а відтак, в цій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Слід також звернути увагу на те, що з вимогою про оплату товару позивач звернувся до відповідача лише 03.09.2007року (а.с.22), тобто, після того, як товар за накладною №132-а був повернутий позивачеві.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції неправомірно розглянуто справу за відсутності відповідача, що потягло у подальшому до неповного з'ясування обставин справи, та є  підставою для часткового скасування оскаржуваного судового акту. Слід звернути увагу й на те, що ухвали господарського суду про призначення справи до розгляду направляються сторонам з повідомленням про вручення поштового відправлення. Так, у матеріалах справ міститься повідомлення про вручення поштового повідомлення (а.с.38), яке свідчить про те, що саме позивач був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання суду першої інстанції, аналогічного повідомлення про вручення ухвали суду відповідачеві в матеріалах справи немає. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач не був своєчасно повідомлений про наявність справи, та про час і місце проведення судового засідання. До того ж судом першої інстанції вперше справа була призначена на 12.02.2008року та відкладена до 27.02.2008року, про що виносилась ухвала, однак будь-які докази про повідомлення відповідача про відкладення розгляду  в матеріалах також відсутні.    

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за накладною №132 у розмірі 5.695,20грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України - стаття 526.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

 Пунктом 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

 Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що накладна від 01.07.2007року за №132 підтверджує отримання комбікорму відповідачем на загальну суму 5.695,20грн., а тому наявні підстави для стягнення саме цієї суми основного боргу з відповідача.

 Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

 Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

 Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

 За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

 Згідно зі статтями 546 і 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою(штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Сторони умовами договору погодили, що виконання зобов'язання забезпечується штрафом у розмірі 5% від суми боргу (пункт 5.2), а тому сума штрафу, яка підлягає стягненню, складає 284,76грн., з урахуванням того, що сума основної заборгованості складає – 5.695,20 грн.

 Також сторони договору погодили, що у разі нарахування штрафу відповідно до пункту 5.2 договору, покупцеві за порушення строків оплати нараховується і пеня у розмірі - 0,04% від суми боргу за кожний день прострочки з урахуванням шестимісячного строку. Таким чином, сума пені, яка обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком нарахування, слід нараховувати з 01.07.2007р. по 01.01.2008р., враховуючи межі позовних вимог позивача (а.с.9), та шестимісячний строк нарахування пені. А відтак, у даному випадку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить - 417,68грн.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

     Здійснюючи розрахунок інфляційних та річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу у розмірі 5.695,20грн., до стягнення підлягають 90,79грн. - 3% річних та 864,79грн. інфляційних витрат. Вказані суми розраховані за період з 01.07.2007року по 11.01.2008року з урахуванням 30-денного терміну відстрочення платежу від дати поставки товару.

Щодо стягнення сум збитків, які складаються з витрат позивача на оплату послуг Приватного підприємця Василеги В.М. на суму 2.500грн., то колегія суддів вважає вимогу про їх стягнення такою, що не підлягає задоволенню.

Так, відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначний законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідношення по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між фактом прострочки виконання договірних зобов'язань відповідача та фактом укладення позивачем з ПП Василегою договору про ведення справи в суді. Укладання договору на ведення справи в суді не є обов'язком позивача при порушенні відповідачем договору поставки.

За приписами статей 44 та 48 ГПК України в якості судових витрат відшкодуванню підлягають лише суми, сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Як вбачається з укладеного договору (а.с. 25), приватний підприємець Василега не є адвокатом.

Пунктом 3 резолютивної частині господарським судом з відповідача до державного бюджету стягнуто 8,65грн. недоплаченого позивачем державного мита, однак цей пункт підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем не доплачено державного мита при поданні позову у розмірі 8,65грн., а у даному випадку позов задоволений частково, а тому з відповідача підлягає сплата державного мита у розмірі 69,23грн. (пропорційно задоволеним вимогам), а з позивача - 6,85грн., як недоплаченого при поданні позову.

          Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, а за таких обставин суд апеляційної інстанції в межах наданих повноважень приймає нове рішення, яким позов задовольняється частково.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:           

           Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ветсервіс-Плюс», м.Херсон, задовольнити.

           Рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2008р. у справі №4/76-08 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ветсервіс-Плюс», м.Херсон, на користь Відкритого акціонерного товариства «Виробничо - наукове підприємство «Укрзооветпромпостач», м. Київ, 5.695,20грн. основного боргу, 284,76грн. штрафу, 417,68грн. пені,  90,79грн. - 3% річних та 864,79грн. інфляційних витрат, 69,23грн. державного мита та 34,22грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач», м.Київ, в доход державного бюджету 6,85грн. державного мита».

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

 Мірошниченко М.В.