Постанова

від 29.07.2008 по справі 4/336-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 липня 2008 р.                                                                                   

№

4/336-ПД-07 

        Вищий господарський суд України у

складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

Чернова

Є.В.,

Цвігун

В.Л.,

за   участю  

представників:

позивача

- не

з'явився,

відповідача 

- не

з'явився,

прокуратури

- не

з'явився,

розглянувши  у 

відкритому  судовому засіданні   касаційну скаргу

 приватного підприємця ОСОБА_1

на  постанову

від

20.03.2008 Запорізького  апеляційного

господарського суду

у

справі

№4/336-пд-07

за  позовом

прокурора

Великолепетиського району Херсонської області в інтересах держави в особі

Демидівської сільської ради

до

приватного

підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

2168,03 грн. боргу по орендній платі, розірвання договору оренди від

09.11.2005  та зобов'язання повернути

орендоване майно

та за

зустрічним позовом про

стягнення

11282,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Херсонської області від 28.11.2007 (суддя Ємленінова З.І.)

в задоволенні первісного позову відмовлено з посиланням на нікчемність

укладеного між сторонами договору оренди комунального  майна від 09.11.2005, який не був нотаріально

посвідчений. Зустрічний позов задоволено - на підставі ст.216 ЦК України

стягнуто з Демидівської сільської ради на користь приватного підприємця ОСОБА_1

11282,94 грн. витрат останнього, понесених у зв'язку з ремонтом орендованого

майна за нікчемним правочином.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2008 (судді: Коробка

Н.Д., Кагітіна Л.П., Хуторной В.М.) рішення скасовано та прийнято нове рішення.

На підставі п.1 ст.83 ГПК України визнано недійсним на майбутнє договір оренди

комунального майна від 09.11.2005 в частині передачі в оренду будівлі

зерноскладу. Первісний позов задоволено частково -стягнуто з приватного

підприємця ОСОБА_1 2101,80 грн. боргу по орендній платі (крім оренди будівлі

зерноскладу). В частині вимог про розірвання договору оренди комунального майна

від 09.11.2005 та зобов'язання повернути орендоване майно провадження у справі

припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на

відсутність предмета спору. В іншій частині первісного позову та в зустрічному

позові відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.

Приватний

підприємець ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,

рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним

судом ст.799 ЦК України та порушення ст.101 ГПК України.

Колегія

суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх

встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій,

дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана

постанова та рішення від 28.11.2007 - зміні шляхом припинення провадження у

справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору оренди від

09.11.2005 (в частині оренди будівлі зерноскладу) та передачі справи до

господарського суду Херсонської області на новий розгляд в решті первісних

позовних вимог (за винятком стягнення 2168,03 грн. боргу з орендної плати) та в

частині зустрічного позову з наступних підстав.

Скасовуючи

первісне рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного

позову і приймаючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову та

відмову в зустрічному позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Рішенням

Демидівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області №108

від 09.11.2005 вирішено надати відповідачу в оренду терміном на два роки

обладнання для водозабезпечення села, в тому числі артезіанські свердловини та

майно для обслуговування водомереж і надання комунальних послуг населенню.

Секретарю сільської ради ОСОБА_2 доручено укласти від імені сільської ради

договір оренди водозабезпечення села, а також оформити інші необхідні для

вчинення угоди документи.

09.11.2005р.

між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди комунального майна

від 09.11.2005 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач зобов'язався в

порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством,

передати, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених

Договором та чинним в Україні законодавством, прийняти в строкове платне

користування на термін від 09.11.2005р. до 09.11.2007р. для здійснення

підприємницької та іншої діяльності матеріали та майно комунальної власності

(далі - майно), склад і вартість якого визначено відповідно до Акта оцінки згідно

з додатком №1 до Договору і становить 36641 грн.

Майно

передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформляється в термін не

пізніше 10 днів з моменту набуття чинності Договору (п.1.3 Договору). Передання

майна в оренду підтверджується актом передачі майна комунальної власності від

14.11.2005 (а.с.9). Представниками сторін в судовому засіданні підтверджено, що

вказаний акт містить в собі склад і вартість майна, переданого в оренду, окремо

додаток №1 (передбачено в п.1.1 Договору) або який-небудь інший документ, в

якому зазначався б склад майна, сторонами не укладався.

В

пункті 10.1 Договору сторони передбачили, що Договір вважається укладеним і

набуває чинності з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і

підписання сторонами Договору і діє до 09.11.2007р. Дія Договору припиняється

внаслідок: закінчення строку, на який було укладено Договір; (п.10.10   Договору).

Укладений

між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди),

який регулюється главою 58 ЦК України, а також Законом України «Про оренду

державного та комунального майна».

Як

вбачається з матеріалів справи, а саме з акту передачі майна комунальної

власності від 14.11.2005, серед іншого майна в оренду відповідачу за Договором

було передано будівлю - зерносклад в кількості 1 шт. на суму 3013 грн.

Згідно

зі ст.793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення

спірного Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх

окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої

капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає

нотаріальному посвідченню. Статтею 794 ЦК України (в редакції, чинній на момент

укладення спірного Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної

споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає

державній реєстрації.

В

порушення вказаних вимог Договір, укладений строком на два роки, в частині

передання в оренду будівлі зерноскладу сторонами нотаріально посвідчений не

був, державна реєстрація проведена не була.

Згідно

зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про

нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно

до п. 1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право

визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору

договір, який суперечить законодавству.

Згідно

з п.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність

встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно

до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком

недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що

правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи

викладене, апеляційна інстанція зазначила, що Договір в частині передання в

оренду зерноскладу є нікчемним.

Разом

з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за Договором в частині

передання в оренду зерноскладу права та обов'язки припиняються лише на

майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за угодою а тому Договір

підлягає визнанню недійсним з 20.03.2008р.

Апеляційним судом

не прийнято до уваги твердження

відповідача про те, що в порушення ст.799 ЦК України Договір, за яким в оренду

також передавалися транспортні засоби, не був нотаріально посвідчений, з огляду

на наступне.

Дійсно,

згідно ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю

фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Поряд

з цим, Цивільний кодекс України (ст.50) передбачає право фізичної особи на

здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична

особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної

реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію

фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Згідно

з ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі

здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як

підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. У

господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все

як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення

відомостей про них до єдиного державного реєстру.

Набуття

відповідачем у справі - ОСОБА_1 статусу суб'єкта підприємницької діяльності

(фізичної особи-підприємця) підтверджується копією свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи-підприємця, яка міститься в матеріалах справи. Стаття

51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб

застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність

юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті

відносин. На відміну від ч.2 ст.799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК

України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди

транспортних засобів у сфері господарювання.

Положення

ч.2 ст.799 ЦК України не можуть бути застосовані стосовно  Договору в частині передання в оренду

транспортних засобів, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є тотожним. Стосовно укладених юридичними

особами договорів оренди транспортних засобів ЦК України та ГК України не

вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.

Відтак,

Договір в частині передання в оренду транспортних засобів не потребував

обов'язкового нотаріального посвідчення.

Відповідач

взяті на себе зобов'язання за Договором щодо сплати орендної плати належним

чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній

платі за період з червня 2006р. по 01.09.2007р. (за мінусом орендної плати за

зерносклад) в сумі 2101,80 грн.

Позивач

направляв відповідачу претензії про наявність заборгованості та необхідність її

погашення (№95 від 11.06.2007, б/н від 28.08.2007), які залишені без

задоволення. Відповідач в обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом

зазначив, що при нікчемному договорі застосовується двостороння реституція, яка

полягає у поверненні сторін правочину у той майновий стан, в якому вони

перебували до його вчинення, отже, у разі недійсності правочину кожна зі сторін

зобов'язана повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання

цього правочину.

Відповідач

в зустрічному позові просив застосувати двосторонню реституцію і стягнути з

позивача на його користь 11282,94 грн. витрат, понесених відповідачем у зв'язку

з виконанням умов Договору.

Стаття

759 ЦК України закріплює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає

або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

строк. Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача

справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже,

враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги в частині стягнення основного

боргу з орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі в сумі 2101,80

грн. (за мінусом орендної плати за зерносклад).

Щодо

вимоги за первісним позовом про розірвання Договору апеляційна інстанція  зазначила наступне.

Відповідно

до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається  на 

строк, встановлений договором.

Як

вже зазначалось вище, Договір укладався сторонами на термін від 09.11.2005р. до

09.11.2007р. (п.п.1.1,10.1 Договору). На момент прийняття оскаржуваного рішення

судом першої інстанції - 28.11.2007р., строк дії Договору закінчився.

Апеляційний

суд встановив, що в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі

п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Щодо

вимоги за первісним позовом про зобов'язання повернути орендоване Майно,

апеляційна інстанція виходила з того, що  за

одностороннім

актом прийняття-передачі майна комунальної власності Демидівської сільської

ради від 09.11.2007 (копія міститься в матеріалах справи) комісія в складі

уповноважених представників позивача, у зв'язку з закінченням терміну Договору,

провела обстеження та прийняла від відповідача на баланс позивача матеріальні

цінності в складі всього 27 (двадцять сім) найменувань.

Як

вбачається з первісного акту передачі майна комунальної власності від

14.11.2005 (а.с.9), позивачем відповідачу в оренду було передано матеріальні

цінності в складі всього 27 (двадцять сім) найменувань. Перелік майна

ідентичний в актах від 14.11.2005 і від 09.11.2007.

В

Акті приймання-передачі від 14.11.2005 відсутні конкретизуючі відомості щодо

окремо кожного найменування майна. Наприклад, щодо зерноскладу - скільки в

ньому приміщень, якої площі, з чого вони збудовані, щодо транспортних засобів -

номер двигуна, кузова, і т.д. Отже, надані позивачем в обґрунтування своїх

вимог копії актів обстеження: №№1,2,3,4,5, 6,7 від 09.11.2007, складені

односторонньою комісією тільки з представників позивача, щодо відсутності в

зерноскладі кабінету, залізних стелажів, та ін., відсутності колеса на

культиваторі КПС-4,1, п'яти борін в спілці борін і т.д., не приймається

колегією суддів в якості належних доказів.

Враховуючи

викладене, апеляційний суд в частині первісних позовних вимог про зобов'язання

повернути орендоване майно провадження припинив на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК

України. Вимоги за зустрічним позовом про стягнення з позивача на користь

відповідача 11282,94 грн. витрат, понесених відповідачем у зв'язку з виконанням

умов Договору, апеляційний суд визнав такими, що не підлягають задоволенню з

мотивів недоведеності отримання орендарем згоди орендодавця на проведення

ремонту орендованого майна, як того вимагає ст.778 ЦК України, ст.23 Закону

України "Про оренду державного та комунального майна" та п.6.1.3

договору оренди від 09.11.2005.

Колегія

погоджується з висновками апеляційного суду в частині задоволення первісних

позовних вимог про стягнення з відповідача (орендаря) 2101,80 грн. боргу по

орендній платі за користування транспортними засобами та обладнанням, оскільки

невиконання орендарем договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати у

вказаній сумі за період з червня 2006 року по 01.09.2007р. підтверджується

матеріалами справи та не спростовано скаржником.

При

цьому апеляційна інстанція правомірно відмовила в стягненні боргу по орендній

платі за користування будівлею зерноскладу з огляду на встановлений факт

нікчемності договору від 09.11.2005 в частині передачі в оренду будівлі

зерноскладу.

Проте,

касаційна інстанція не може погодитись з висновками суду в іншій частині

позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно

до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність

встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Отже,

в разі встановлення факту нікчемності правочину у суду відсутні правові

підстави для визнання такого правочину недійсним на відміну від оспорюваного

правочину (ч.3 ст.215 ЦК України).

В

зв'язку з цим суд апеляційної інстанції безпідставно застосував п.1 ст.83

Господарського процесуального кодексу України та шляхом виходу за межі позовних

вимог визнав недійсним договір оренди комунального майна від 09.11.2005 (в

частині оренди будівлі зерноскладу), який є нікчемним зважаючи на відсутність його

нотаріального посвідчення в частині оренди зерноскладу.

З цих

же підстав підлягає припиненню провадження у справі в частині позовних вимог

про розірвання договору оренди від 09.11.2005 (в частині оренди будівлі

зерноскладу) з огляду на відсутність предмета спору.

Водночас

судом враховано вимоги ст.217 ЦК України, згідно якої недійсність окремої

частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в

цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до

нього недійсної частини.

Відхиляючи

доводи скаржника щодо порушення сторонами вимог ч.2 ст.799 ЦК України щодо

обов'язковості нотаріального посвідчення договору від 09.11.2005 в частині

оренди транспортних засобів, апеляційна інстанція правильно зазначила про те,

що орендарем за договором  від 09.11.2005

виступає не громадянин ОСОБА_1, а саме приватний підприємець ОСОБА_1 як

господарюючий суб'єкт, до підприємницької діяльності якого застосовуються

нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

(ст.51 ЦК України).

За

таких обставин, на правовідносини оренди транспортних засобів за участю

приватних підприємців не поширюється дія ч.2 ст.799 ЦК України, чим

спростовуються твердження скаржника про зворотне.

Разом

з тим, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про наявність підстав для

припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору від

09.11.2005 (в частині оренди транспортних засобів), посилаючись на закінчення

терміну дії договору на момент прийняття рішення судом першої інстанції,

оскільки судами не досліджено можливість пролонгації договору оренди

транспортних засобів на підставі ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" через відсутність

заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії

договору.

Позовні

вимоги про дострокове розірвання договору оренди мотивовані наявністю

заборгованості по орендній платі в сумі 2168,03 грн. за період з червня 2006р.

по 01.09.2007р. (тобто більше трьох місяців підряд).

Проте,

чинне цивільне законодавство передбачає для таких випадків право орендодавця на

односторонню відмову від договору (ст.782 ЦК України), що не виключає наявність

підстав вважати, що у даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту

цивільних прав.

Наведене

вище не враховано судом також при припиненні провадження у справі в частині

первісних позовних вимог про повернення орендованого майна (за винятком будівлі

зерноскладу), оскільки односторонній акт приймання-передачі майна від

09.11.2007 судом відхилено як неналежний доказ.

Що

стосується позовної вимоги про повернення будівлі зерноскладу, то враховуючи

факт нікчемності договору оренди в частині передачі цієї будівлі не

виключається наявність підстав для задоволення такої позовної вимоги, оскільки

в даному випадку будівлю зерноскладу слід вважати майном, яке безпідставно

одержано відповідачем.

Проте,

в цій частині слід надати позивачу можливість уточнити позовні вимоги (предмет

або підставу позову) з врахуванням положень ст.216 ЦК України.

Водночас,

розглядаючи зустрічні позовні вимоги про відшкодування витрат орендаря на

ремонт орендованого майна (його поліпшень), суди попередніх інстанцій належним

чином не розмежували склад та вартість витрат на ремонт нерухомого майна

(ремонт даху будівлі зерноскладу тощо) та на ремонт транспортних засобів, а,

відтак, не врахували тих обставин, що витрати на ремонт нерухомого майна,

проведені за нікчемним правочином, підлягають відшкодуванню в силу вимог п.2 ч.

1 ст. 216 ЦК України.

В

свою чергу, виходячи зі змісту ст.27 Закону України "Про оренду державного

та комунального майна" відшкодування орендарю проведених за згодою

орендодавця невідокремлених поліпшень орендованого майна можливе лише після

припинення договору оренди.

З

матеріалів справи не вбачається та судами достовірно не встановлено припинення

договору від 09.11.2005 в частині оренди транспортних засобів.

Вищенаведене

свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи в частині первісних

позовних вимог про розірвання договору від 09.11.2005 (в частині оренди

транспортних засобів) і повернення орендованого майна та в частині зустрічного

позову, що, в свою чергу, є підставою для передачі справи в цій частині

позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 

задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Херсонської області від 28.11.2007 та постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2008 у справі

№4/336-пд-07 змінити.

Скасувати

постанову в частині визнання недійсним договору оренди від 09.11.2005 (в

частині оренди будівлі зерноскладу) на підставі п.1 ст.83 ГПК України.

Припинити

провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору

оренди комунального майна від 09.11.2005 (в частині оренди будівлі

зерноскладу).

В

частині первісних позовних вимог про стягнення 2168,03 грн. орендної плати

постанову залишити без змін.

В

решті первісного позову та в частині зустрічного позову рішення та постанову

скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до

господарського суду Херсонської області.

Головуючий,

суддя                                                                                                         В.Овечкін

Судді:                                                                                                                       

Є.Чернов                                                                                                                                                                                                                   

                                                         В.Цвігун