Рішення

від 05.04.2012 по справі 5020-9/148-12/254-1931/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року справа № 5020-9/148-12/254-1931/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора -Алісова О.В. (посвідчення № 15 від 17.01.2012, наказ від 20.03.2012 №146-к);

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 03-15/37 від 06.01.2012);

відповідача (ФОП ОСОБА_2.) -ОСОБА_3 довіреність від 22.02.2012 №568);

представника відповідача (КП «Севастопольський комбінат благоустрою») -ОСОБА_4 (довіреність від 10.01.2012 б/н);

представника третьої особи (ГУ Держкомзему у м. Севастополі) -не з'явився;

третьої особи (ФОП ОСОБА_5) - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

в інтересах Севастопольської міської ради

держави (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99006, АДРЕСА_1)

Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської ради

(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 7)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держкомзему у м. Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

(999006, АДРЕСА_2)

(99009, АДРЕСА_3)

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2010 Заступник прокурора міста Севастополя (далі-прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач-1, ФОП ОСОБА_2.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0372 га, розташованої на території західного берегу бухти Омега в місті Севастополі, шляхом знесення основної будівлі та допоміжних приміщень, споруд, огороджень та мощений.

Рішенням суду від 01.04.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2011, позовні вимоги задоволені повністю, відповідача зобов'язано повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення основної будівлі та допоміжних приміщень, споруд, огороджень та мощений.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 рішення суду від 01.04.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

У зазначеній постанові Вищий господарській суд України зазначає про необхідність дослідження умов чинного договору про спільну діяльність №23 від 23.03.1998 та обставин набуття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі-ФОП ОСОБА_5) права власності на новостворене майно, яке згодом було відчужено останнім ФОП ОСОБА_2 за дійсним на момент розгляду справи договором купівлі-продажу майна б/н від 05.09.2001, визначення власника розташованого на спірній земельній ділянці майна.

Ухвалою суду від 12.12.2011 справу прийнято до розгляду та на підставі ст..65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення та докази, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України.

Ухвалою суду від 02.02.2012, за клопотанням прокурора (т.3 а.с.29-30), залучено до участі у справі іншого відповідача Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської ради (далі-КП «СКБ»), змінивши його статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на відповідача-2.

Крім того, прокурором заявлено клопотання, в якому він просить зобов'язати спільно відповідача-1 та відповідача-2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0372 га, розташованої на території західного берегу бухти Омега в місті Севастополі, яка використовується під розміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»- Севастопольській міській раді, шляхом знесення основної будівлі та допоміжних приміщень, споруд, огороджень та мощений (т.3 а.с.29-30). Зазначене клопотання на підставі ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду та розглядаються уточнені позовні вимоги.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Під час судового засідання прокурор та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви, з урахуванням уточнення та надали пояснення, аналогічним викладеним у позовній заяві. Додатково представник позивача зазначив, що цільове призначення спірної земельної ділянки є благоустрій території загального користування. Таким чином, з цільовим призначенням землі для благоустрою пляжу, розміщення кафе-бара та передача ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2 є неможливим, так як суперечить цільовому призначенню землі та не передбачено проектом благоустрою (т.3 а.с.110).

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у т.ч письмових запереченнях від 14.03.2012 (т.3 а.с.78-79). Так, зокрема зазначає, що ознак самовільного зайняття земельної ділянки в діях відповідача-1 не має. Використання спірної земельної ділянки - це не самовільне зайняття земельної ділянки, а тому відсутні підстави зносу об'єкта нерухомості із допоміжними приміщенням, спорудами, огородженнями та мощеннями. У зв'язку із значеним просить у позові відмовити.

Представник відповідача-2 визнав вимоги позовної заяви та зазначив, що відповідач-1 по даний час не мав та не має ніяких правових підстав для розміщення об'єкта нерухомого майна кафе-бар «Ескадо», а тому безпідставно утримує земельну ділянку, що розміщена під об'єктом, не здійснює оплату за землю, що в свою чергу порушує права власника земельної ділянки в особі Севастопольської міської ради, та перешкоджає його використанню за призначенням. Вказує, що строк дії договору від 23.03.1997 №23 закінчився 26.03.2002, а тому відповідно до п.2.2.6 цього договору підприємець повинен звільнити зайняту земельну ділянку. Вважає дії ФОП ОСОБА_5 щодо продажу бара ФОП ОСОБА_2 незаконними, оскільки ФОП ОСОБА_5 не був набувачем права власності на бар, а тому не міг його відчужувати. Також вказує, що побудований бар є тимчасовою будівлею, строк його експлуатації закінчився 26.03.2002. Оскільки замовником будівництва та особою, що вводила об'єкт в експлуатацію є КП «СКБ», то останній є зобов'язаною стороною по знесенню будівлі та приведенню земельної ділянки в стан, в якій вона була отримана (т.3 а.с.25-27).

Третя особа -ФОП ОСОБА_5 надав суду письмові пояснення (т.3 а.с.32), в яких, зокрема зазначає, що відповідно до договору про спільну діяльність КП «СКБ»передало йому земельну ділянку для будівництва об'єкта торгівлі -кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зазначений об'єкт був збудований у відповідності до встановлених норм та за кошти ФОП ОСОБА_5 Оскільки об'єкт був побудований за кошти останнього, то після закінчення дії договору про пайову участь КП «СКБ»передав ФОП ОСОБА_5 по акту прийому-передачі (на даний час даний акт втрачений). Після чого, зазначений об'єкт було відчужено ФОП ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу. Таким чином, ніхто самовільно не займав земельну ділянку в бухті «Омега», будувався об'єкт законно у відповідності до законодавства України. Просить, у задоволені позову відмовити повністю.

У судове засідання представники третіх осіб до суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Статтею 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливим розглянути зазначену справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України судом встановлені наступні обставини.

26.03.1998 між КП «СКБ»та ФОП ОСОБА_5 (підприємець) укладений договір про спільну діяльність №23 (далі-Договір №23, т.3 а.с.20), відповідно до умов якого учасники договору на базі об'єднання майна та зусиль зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей, якими є організація відпочинку громадян, їх торгове обслуговування та отримання прибутку від спільної діяльності (п.1.1 Договору №23).

У розділі 2 Договору №23 встановлені обов'язки сторін. Так, відповідно до п.2.1 Договору №23 КП «СКБ»зобов'язується на землях, що йому належать надати ОСОБА_5 земельну ділянку для розміщення торгового об'єкту на пляжі «Омега»відповідно опорного Генерального плану забудови загальною площею 130кв.м.

Підприємець зобов'язується, зокрема, організувати торгове місце у відповідності з індивідуальним проектом та почати торгову діяльність з моменту укладення договору (п.2.2.2); звільнити займану земельну ділянку по закінченню договору, у разі його дострокового розірвання, у тому числі і з підстав невиконання п.2.2.5 та 6.2 (п.2.2.6)

Згідно з п.5.3 Договору №23, зокрема, підприємець протягом 1998 року приводить будівлю у відповідності до генерального плану забудови та індивідуальним проектом, що погоджений із розробником Генерального плану.

Договір №23 вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 26.03.2002 (п.7.3).

У разі виконання умов Договору №23 підприємець має першочергове право на продовження його у разі закінчення строку дії даного договору (п.5.2).

Відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту (т.3 а.с.33-36), затвердженого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю наказом від 22.06.1998 №171 (т.3 а.с.37), кафе-бар з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1»прийнятий в експлуатацію. Із змісту зазначеного акту вбачається, що генеральним підрядником є ОСОБА_5, що виконав монтаж та оздоблення кафе-бару з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1»; замовником є КП «СКБ»; будівництво здійснювалось на підставі Договору №23.

05.09.2001 між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу (т.3 а.с.18), предметом якого є кафе-бар з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеного в м.Севастополі за адресою: бухта Омега.

Після чого, між КП «СКБ»та ФОП ОСОБА_2 були укладені договори про пайову участь по утриманню пляжем міста від 03.06.2003 №61, від 25.05.2004 №41, від 08.06.2005 №93 предметом яких є пайова участь останньої в фінансуванні витрат КП «СКБ»на утримання міських пляжів, співробітництво сторін з організації відпочинку, дозвілля та торгового обслуговування громадян на пляжі «Омега»торгова точка: бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»(п.1.1 зазначених договорів (т.3 а.с.90-95)

Відповідно до п.2.2.6 зазначених договорів ОСОБА_2 зобов'язана звільнити зайняту територію по закінченню строку дії договору або у разі його дострокового розірвання протягом 30 денний строк.

Рішенням сесії VI V скликання Севастопольської міської ради від 10.04.2007 №1790 припинено КП «СКБ»Севаститопольської міської ради право постійного користування земельними ділянками загальною площею 8,0433га, у т.ч пляж «Омега»у районі б.Кругла -земельна ділянка площею 2,5720га (т.3 а.с31).

Згідно з інформацією КП «БТІ та ДРОНМ»право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 (бар «ІНФОРМАЦІЯ_1») зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 02.06.2009, угоди про внесення змін та доповнень від 22.07.2009 (т.3 а.с.87).

Проте, рішення господарського суду міста Севастополя від 02.06.2009 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010, та направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.01.2011 (т.1 а.с.53-55), залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 (т.1 а.с.56-58) та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011, у позові ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2001 -відмовлено.

Так, 11.06.2010 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі на підставі ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства за вимогою прокуратури Гагарінського району м. Севастополя від 07.06.2010 №2143 на земельній ділянці площею 0,0372 га, яка розташована в Гагарінському районі м.Севастополя, бухта Омега,29, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №646 (т.1 а.с.9).

Під час перевірки встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 0,0372 га, що знаходиться в місті Севастополі, бухта Омега, використовується ОСОБА_2 для розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить зазначеної особі на праві власності на нерухоме майно, проте правоустановчі документу на земельну ділянку в порушення ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України у останній відсутні.

11.06.2010 Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі видано припис №305, яким ОСОБА_2 зобов'язано усунути порушення, зазначені в Акті від 11.06.2010 №646, а саме, отримати правоустановчі документи на земельну ділянку (а.с.30).

Проте, порушення, зазначені у припису, ОСОБА_2 усунені не були, що обумовило звернення прокурора до господарського суду з відповідними вимогами.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений ст.124 ЗК України.

Згідно із ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Аналогічна позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 22.11. 2010 у справі № 4/254-35/572.

Із матеріалів справи вбачається, що у ФОП ОСОБА_2 відсутні правовстановчі документи на спірну ділянку, визначених у ст.126 ЗК України, до того ж будь-яких дій для отримання зазначених документів останньою не вчинялись.

Щодо знаходження об'єкта нерухомого майна - кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», на яке зареєстровано право власності на відповідача-1, на спірній земельній ділянці суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2. ст.120 ЗК України).

Отже, з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Під час судового розгляду справи третьою особою - ФОП ОСОБА_5 не надано суду жодного доказу того, що у нього було наявне право на розпорядження об'єктом нерухомого майна - кафе-баром з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке 05.09.2001 було відчужено ФОП ОСОБА_2, а твердження ФОП ОСОБА_5, що кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»після закінчення строку дії Договору №23 був переданий йому за актом прийому-передачі, який втрачений, суд до уваги не приймає, оскільки доказів у розумінні ст.33,34 ГПК України на підтвердження зазначеного останнім суду також надано не було. Крім того, зазначений договір не містить положень про зобов'язання КП «СКБ»передати об'єкт нерухомого майна ФОП ОСОБА_5 під час дії чи після закінчення дії Договору №23.

Так як доказів, що підтверджують право ФОП ОСОБА_5 на розпорядження об'єктом нерухомого майна суду надано не було, то і підстав вважати про наявне у нього право (володіння, користування) на спірну земельну діяльну у суду не має.

Крім того, як встановлено судом право власності на об'єкт нерухомого майна - кафе-бар з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано за відповідачем-1 на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 02.06.2009, яке було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010.

Доказів, що підтверджують про наявне право власності на об'єкт нерухомого майна кафе-бар з літнім майданчиком та кіоском «ІНФОРМАЦІЯ_1»у інших осіб, сторонами суду надано не було.

Згідно зі ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власнику здійснюється за рішенням суду.

Проаналізувавши зазначені приписи та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскільки у ФОП ОСОБА_5 відсутні правоустановчі документи на спірну земельну ділянку, які визначені у ст.126 ЗК України, остання зобов'язана її повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради.

Крім того, зобов'язання у відповідача-1 звільнити спірну земельну ділянку також містить у п.2.2.6 відповідних договорів про пайову участь по утриманню пляжем міста, що були укладені між ФОП ОСОБА_2 та КП «СКБ»протягом 2003-2005 роки.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими. Доведеними та такими, що підлягають задоволеню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача витрати по справі державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Водночас, суд зазначає, що аналогічні накази, що видані на підставі рішення суду від 01.04.2011 (т.2, а.с. 105-107) виконанню не підлягають у зв'язку із скасуванням зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати спільно Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (99006, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» (99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 7, ідентифікаційний код 03358386) повернути Севастопольській міській Раді (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0372, розташовану на території західного берегу бухти Омега в місті Севастополі, яка використовується під розміщення бару «Ескадо», шляхом знесення основної будівлі бару «Ескадо» та допоміжних приміщень, споруд, огороджень та мощений.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99006, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України державне мито в розмірі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

10.04.2012