Рішення

від 10.04.2012 по справі 5020-115/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року справа № 5020-115/2012 Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В.

при секретарі Сошніковій Ю.В. розглянувши у відкритому

судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, б.5, м.Севастополь, 99011)

до:

відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»

(вул.Шабаліна, б. 10-А, м.Севастополь, 99029)

про стягнення 22 390, 00 грн.

за участю:

прокурора -Почка А.А., прокурор відділу прокуратури м.Севастополя, посвідчення №735 від 05.12.2011;

представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 -представник, довіреність від 05.01.2012;

відповідача -ОСОБА_2- представник, довіреність від 23.01.2012.

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 22 390,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на умови договору №466/08 від 02.04.2008, положення ст. ст. 2, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 257, 261, 526, 530, 610 ЦК України.

20.02.2012 представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та стверджує, що свої зобов`язання за договором №466/08 від 02.04.2008 виконав у повному обсязі в розмірі, встановленому законом. Договір вважається припиненим виконанням, про що ТОВ «Кримпродсервіс»повідомило іншу сторону договору, Севастопольську міську адміністрацію, листом від 05.05.2009 року.

У відзиві на позов позивач також стверджує, що Законом України №509-УІ від 16.09.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»доповнено Закон України «Про планування й забудову територій»від 20.04.2000 №1699-ІІІ статтею 27-1, нормами якої встановлено, що встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати 10 відсотків загальної вартості будівництва об`єкта містобудування -для нежитлових будівель і необхідних інженерних мереж та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення).

Відповідач також стверджує, що 14.01.2009 набув чинності Закон України №800-УІ від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі й житлового будівництва», яким внесено зміни в ст. 27-1 Закону України «Про планування й забудову територій»від 20.04.2009 №1699-ІІІ. Відповідно до внесених змін, граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів визначається від «загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування».

Кошторисна вартість реконструкції об`єкта становила 223 901,00 грн., тому за доводами відповідача, розмір пайової участі (внеску) ТОВ «Кримпродсервіс»у розвиток соціальної й інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя не може бути більше 22 390,00 грн.. Відповідно до п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 800-УІ, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Заперечуючи проти позову відповідач також вважає, що прокурором порушені норми процесуального закону та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, у визначенні особи, в інтересах якої повинен заявлятися позов. За доводами відповідача прокурор не взяв до уваги що:

- Фонд комунального майна є нелегітимним органом виконавчої влади на території міста Севастополя, створеним Севастопольською міською радою за власним розсудом всупереч вимогам ст.1 Закону України №586-ХІУ від 09.04.1999 «Про місцеві державні адміністрації»;

- нормативно-правові акти Севастопольської міської ради не мають юридичної сили, оскільки підписані головою, обрання якого здійснено з порушенням Закону України від 10.07.2010 №2487-УІ «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»та пункту 5-1 розділу ХІУ Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні», що є загальновідомим фактом, оголошеним на сесії Севастопольської міської ради;

- позов подано з порушенням правил підвідомчості спорів, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

- позов подано за відсутності предмету спору, оскільки відповідач повністю виконав обов`язок по внесенню коштів на розвиток відповідної інфраструктури м.Севастополя в граничному розмірі, встановленому законом, до прийняття Севастопольською міською радою незаконного рішення №9128 від 26.01.2010;

- позов подано без врахування п.7 розділу У «Заключні положення»Закону України №3038-УІ від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності», дія якого поширена на договори про пайову участь, що укладені до набрання чинності цим Законом.

До відзиву на позов відповідачем надано завірені копії платіжних доручень: №127 від 03.04.2008 про сплату 10 000,00 грн.; №142 від 11.04.2008 про сплату 5000,00 грн.; та виписку по особовому рахунку за 28.04.2009, згідно якої сплачено 7390,00 грн. Відзив на позов та додані до нього документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.02.2012 розгляд справи було відкладено на 13.03.2012, з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

13.03.2012 представник відповідача подав до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Прокурор та позивач, посилаючись на платіжне доручення №148 від 28.04.2009, проти даної заяви відповідача заперечують та стверджують, що строк позовної давності в даних правовідносинах перервався і підлягає обрахуванню з дати останньої оплати боргу відповідачем за спірним договором -з 28.04.2009. Прокурор та представник позивача стверджують, що оскільки позов прокурором подано до суду 02.02.2012, то цей строк не порушено.

У судовому засіданні 13.03.2012 оголошувалась перерва до 11 год. 30 хв. 27.03.2012, з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 27.03.2012 представник відповідача подав письмове заперечення на акт звірки заборгованості за договором №466/08 від 02.04.2008, яке суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.03.2012 оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 29.03.2012, з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 29.03.2012 прокурор та представник позивача подали письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у зв`язку з необхідністю додаткового дослідження доказів, яке суд прийняв до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2012 надав суду письмове пояснення на заперечення представника відповідача в якому зазначив, що п.7 Заключних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»дійсно передбачено внесення змін до відповідних договорів про пайову участь, однак це не звільняє замовників від виконання зобов`язань, які виникли раніше і підлягають виконанню задовго до набрання чинності цим Законом. Також позивач посилається на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №23-11/6294/0/6-11 від 22.07.2011 «Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів», також представник позивача посилається на відповідну судову практику з аналогічних спорів. Дане пояснення та додані до нього документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2012 надав суду додаткові заперечення, в яких також позовні вимоги не визнає, та стверджує, що особа замовника в спірному договорі не визначена. Дані заперечення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.03.2012 суд задовольнив клопотання прокурора та представника позивача та продовжив строк вирішення спору на 15 днів, відклав розгляд справи на 10.04.2012 та витребував у відповідача письмові докази звернення до позивача з приводу внесення змін в договір №466/08 від 02.04.2008 та відомості про результати його розгляду.

02.04.2012 представник відповідача надіслав до суду письмове клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи лист №29 від 30.03.2012 адресований позивачу щодо внесення коректив в договір №466/08 від 02.04.2008 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інфраструктури м.Севастополя. Дане клопотання та доданий до нього лист суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.04.2012 представник позивача подав суду письмове пояснення в якому проти доводів відповідача заперечує та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №4-зп від 03.10.1997 та №5-рп/2012 від 13.03.2012 стверджує, що договір, укладений з відповідачем 02.04.2008 підпадає під дію чинного на той момент Закону України «Про планування та забудову територій».

Прокурор підтримав правову позицію позивача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, з підстав, наведених у відзиві на позов та поданих суду запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 02.02.2012 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 22 390,00 грн.

Предметом позову є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 22 390,00 грн.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 ГПК України даний спір за складом учасників та за предметною ознакою підвідомчий господарському суду.

Матеріали справи свідчать, між сторонами виникли цивільні зобов`язання з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України які полягають в тому, що між Севастопольською міською державною адміністрацією та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»02.04.2008 було укладено договір №466/08 про пайову участь (внесках) замовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя (реконструкція торгового комплексу «Олімпія»по пр.Жовтневої Революції, 56-к під меблевий магазин, кафе на 50 місць та дитяче кафе на 24 місця) (а.с.10-11).

Предметом даного договору сторони погодили, що відповідач (забудовник) здійснює пайову участь в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя.

Положеннями розділу 2 даного договору сторони погодили свої зобов`язання так, відповідач перераховує суму пайової участі в розмірі 44 780,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету відповідно до розрахунку.

Умовами п.2.2 договору сторони взаємопогодили, що розрахунки за даним договором здійснюються відповідачем (забудовником) протягом одного року з моменту підписання договору, але не пізніше здачі об`єкту в експлуатацію.

Термін дії договору сторони погодили до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», в редакції, чинній на час укладення договору про пайову участь №466/08 від 02.04.2008, передбачалося, що юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об`єкта, мають право на одержання вихідних даних. Для проектування об`єктів, що згідно зі ст. 22 цього Закону визначені як переважні види забудови в межах окремої зони, замість архітектурно-планувального завдання як вихідні дані використовуються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, визначені місцевими правилами забудови.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Пунктом 2 Порядку пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003 (чинного на момент укладення угоди) зі змінами, внесеними рішенням сесії Севастопольської міської ради за №910 від 11.10.2006, пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником, після прийняття об`єкта в експлуатацію, до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Торгівельний комплекс «Олімпія»розташований за адресою: м.Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 56-к, закінчений будівництвом (реконструкцією) під меблевий магазин, кафе та офіси та введений відповідачем в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18.04.2008, затвердженим розпорядженням Гагарінської райдержадміністрації м.Севастополя № 287-р від 24.04.2008 та зареєстрованим в інспекції ДАБК за №119 (а.с.15-21).

Таким чином, строк виконання зобов`язання за договором №466/08 від 02.04.2008, щодо перерахування розміру пайового внеску у сумі 44 780,00 грн. настав 24.04.2008, але станом на час вирішення спору в суді відповідач в повному обсязі його не виконав.

Так, на виконання зобов`язань за вищезазначеним договором відповідач у період з 03.04.2008 по 28.04.2009 частково перераховував на рахунок фонду розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя кошти на загальну суму 22 390,00 грн., що підтверджується завіреними копіями платіжних доручень: №127 від 03.04.2008 про сплату 10 000,00 грн.; №142 від 11.04.2008 про сплату 5000,00 грн.; випискою по особовому рахунку за 28.04.2009, згідно якої сплачено 7390,00 грн (а.с. 45-47) та завіреною копією платіжного доручення №148 від 28.04.2009 про сплату 7390,00 грн. (а.с.70).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 390,00 грн.

При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що планування і забудова територій, відповідно до ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування , юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, прогнозування розвитку територій, забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Здійснення юридичними особами забудови територій населених пунктів, з ухиленням від здійснення вищезазначеної діяльності, насамперед щодо участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури сприяє порушенню інтересів держави, спрямованих на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням громадських та приватних інтересів.

Імперативними положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами та заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, що в свою чергу, свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом до господарського суду та його участь у судовому процесі.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до чинного законодавства, встановлюють органи місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 2 ГК України визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності регламентовано ст. 8 ГК України.

Зокрема, господарська компетенція органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської ради № 9128 від 26.01.2010, Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської ради, якому делеговані повноваження щодо укладення цивільно-правових угод про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, а також виконання зобов`язань за угодами із вищезазначених питань, укладених Севастопольською міською державною адміністрацією у період до 26.01.2010, якій до вказаної дати делегувалися ці повноваження відповідно до рішення Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003.

Отже, органом, який наділений повноваженнями виступати стороною на захист інтересів держави у спірних правовідносинах з питань створення інженерно-транспортної інфраструктури на території м. Севастополя є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Надаючи оцінку заяві відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд зазначає, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо сторона заявила суду до винесення ним рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона може заявити клопотання про поновлення строку давності, посилаючись на поважні, з її погляду, причини пропуску строку позовної давності.

Положеннями ст. 264 ЦК України передбачено випадки переривання перебігу позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання строку позовної давності, до нового строку не зараховується. Оскільки останній платіж відповідачем за договором №466/08 від 02.04.2008 було здійснено 28.04.2009, що підтверджується завіреною копією платіжного доручення №148 від 28.04.2009 про сплату 7390,00 грн. (а.с.70), то трирічний строк позовної давності починає свій відлік саме з 28.04.2009 і спливає 28.04.2012.

З позовною заявою прокурор звернувся до суду 02.02.2012, тобто, в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, у зв`язку з чим, заява відповідача від 13.03.2012 (а.с.90-92) про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає і відхиляється судом.

Згідно приписів ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту даної статті слідує, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, в той час як зобов`язанням є різновид цивільних правовідносин, яке може виникати як із договору так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів внесення у судовому порядку, відповідно до положень Цивільного кодексу України, змін, оспорювання або визнання недійсним у судовому порядку договору №466/08 від 02.04.2008 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, учасниками судового процесу, зокрема, відповідачем, суду не надано.

Згідно положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 22 390, 00 грн. підтверджена належними доказами, письмових доказів сплати даного боргу відповідачем суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов та заяві про застосування строку позовної давності, як такі, що не відповідають обставинам справи і не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (згідно Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства, застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закони, на які посилається відповідач у відзиві на позов, зокрема, Закон України №509-УІ від 16.09.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», Закон України №800-УІ від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі й житлового будівництва», Закон України №3038-УІ від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності»не можуть бути застосовані до спірних правовідносин за договором №466/08 від 02.04.2008 про пайову участь (внесках) замовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя (реконструкція торгового комплексу «Олімпія»по пр.Жовтневої Революції, 56-к під меблевий магазин, кафе на 50 місць та дитяче кафе на 24 місця) (а.с.10-11), оскільки зобов`язання за ним відповідач повинен був здійснити ще 24.04.2008., тобто в строк до прийняття вищезазначених законів.

Так, у Рішенні від 03.10.1997 №4-зп (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини) у справі №18/183-97 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України у Рішенні від 13.03.2012 №5-рп/2012 у справі №1-7/2012 вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Цивільного Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше.

Щодо зворотної дії в часі законів Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані прокурором і позивачем письмові докази в обгрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З відповідача стягуються до Державного бюджету 1609, 50 грн. судового збору, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено прокурору і представникам сторін про час складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 8, 180, 193 ГК України, ст.ст. 257, 264, 626, 627, 628, 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1 Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»(вул.Шабаліна, б. 10-А, м.Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 03366807) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, б.5, р/р 31517921700001 в ГУ ДКСУ м.Севастополя, ОКПО 38022717, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет, код платежу -24170000) заборгованість в сумі 22 390,00 грн. за договором № 466/08 від 02.04.2008 про пайову участь (внесках) замовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпродсервіс»(вул.Шабаліна, б. 10-А, м.Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 03366807) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (ЄДРПОУ 38022717 ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО: 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, судовий збір, код 23013519) 1609,5 грн. судового збору.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2012

Суддя С.В. Ребриста