Постанова

від 14.06.2012 по справі 5020-115/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 року Справа № 5020-115/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

прокурор, Почка Антон Анатолійович, посвідчення № 17 від 02.02.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача, не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 23.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 10 квітня 2012 року у справі № 5020-115/2012

за позовом першого заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" (вул. Шабаліна, 10-а,Севастополь,99029)

про стягнення 22390,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" за договором про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/08 від 02.04.2008 заборгованість за пайовим внеском у розмірі 22390,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилався на те, що в результаті делегування Фонду комунального майна Севастопольської міської ради повноважень щодо виконання зобов'язань та укладення із забудовниками угод про пайову участь у розвитку соціальної інженерно- транспортної інфраструктури міста Севастополя, позивачу стало відомо, що між Севастопольською міською державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" 02 квітня 2008 року укладено договір про пайову участь замовників у розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/08, відповідно до умов якого забудовник здійснює пайову участь в розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя. Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідач неналежно виконав свої обов'язки за вказаним договором щодо сплати суми пайової участі, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 23390,00 грн.

Відповідач позов відхилив на тих підставах, що він виконав свої зобов'язання за договором про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/08 від 02.04.2008 у повному обсязі. При цьому відповідач звертає увагу на положення статті 27-1 Закону України № 1699-III від 20.04.2000 "Про планування і забудову територій", з урахуванням змін від 25.12.2008 року, згідно якій граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 квітня 2012 року у справі №5020-115/2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

При ухваленні рішенням місцевий господарський суд зазначив, що до спірних правовідносин за договором про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/08 від 02.04.2008 підлягають застосуванню законодавчі акти, які діяли на час укладення спірного договору. Суд звернув увагу на безпідставність посилань відповідача на Закони України, які набрали законної чинності після настання обов'язку у відповідача виконати свої зобов'язання за договором від 02.04.2008.

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 10 квітня 2012 року у справі №5020-115/2012 скасувати, постановити нове, яким провадження у справі припинити.

Відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу по-перш тим, що свої зобов'язання за договором №466/08 від 02.04.2008 він виконав у повному обсязі.

На думку відповідача, судом першої інстанції неправильно застосована стаття 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 N 3038, договори про пайову участь, які укладені до набрання чинності норм зазначеним Законом і не виконані замовниками у повному обсязі на поточний момент , у разі встановлення в таких договорах інших обсягів сплати коштів пайової участі, ніж визначено цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із Законом N 3038.

Із цих підстав відповідач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 6 статті 40 вказаного Закону України, згідно якої граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд, які вже сплачено відповідачем.

По - друге, відповідач наполягає на тому, що справа не підвідомча господарським судам, оскільки спір виник з приводу виконання саме адміністративного договору.

Доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи.

У ході розгляду справи прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, судовою колегією були залучені додаткові матеріали, надані Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

У судовому засіданні, призначеному на 14 червня 2012 року відповідач підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, прокурор з вказаними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 квітня 2008 року між Севастопольською міською державною адміністрацією (адміністрація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" (забудовник) було укладено договір про пайову участь замовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя (реконструкція торгового комплексу "Олімпія" по пр. Жовтневої Революції, 56-к під меблевий магазин, кафе на 50 місць та дитяче кафе на 24 місця) №466/08, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснювати пайову участь в розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя, шляхом перерахування суми пайової участі у розмірі 44780,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міського бюджету (т.1. а.с. 10-11).

Рішенням Севастопольської міської ради №9128 від 26 січня 2010 року "Про внесення змін в рішення міської Ради №339 від 12 листопада 2002 року "Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради" викладено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у новій редакції, відповідно до якої, до Фонду переходять права за договорами про пайову участь в розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури, укладеними, на підставі доручення Севастопольської міської ради, Севастопольською міською державною адміністрацією і її структурними підрозділами, і не виконаними на момент передачі Фонду повноважень по їх укладенню.

Вищевикладене свідчить про те, що починаючи із 26 січня 2010 року усі права за договорами про пайову участь, у тому числі право вимоги щодо належного виконання зазначених договорів, надано Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

Згідно із пунктом 2.2 договору про пайову участь від 02.04.2008 розрахунки здійснюються забудовником протягом одного року з моменту підписання договору, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

Розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 287-р від 24.04.2008 затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (реконструкція торгового комплексу "Олімпія" під меблевий магазин, кафе і офіси, що знаходиться за адресою: проспект Жовтневої революції, 56-К, місто Севастополь (т.1. а.с.15-21).

Отже, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання зі сплати пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя за договором від 02.04.2008 №466/08 у сумі 44780,00 настав до 25.04.2008.

Проте, вказану суму відповідач перерахував на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету частково, тим самим виконав свої зобов'язання зі сплати пайової участі за договором від 02.04.2008 №466/08 не в повному обсязі, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 22390,00 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати залишку заборгованості у сумі 22390,00 грн. є односторонньою відмовою з боку відповідача від спірного договору від 02.04.2008.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22390,00 грн. заборгованості за договором №466/08 від 02.04.2008 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 N 3038, які встановлюють граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту для нежитлових будівель та споруд на рівні 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - судова колегія визнає безпідставними, виходячи з наступного.

Вказаний закон набрав чинності 12.03.11. Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання ним чинності, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Отже, норми частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що встановлюють граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть бути застосовані лише у випадку внесення відповідних змін у договір №466/08 від 08 02.04.2008.

Крім того, сторони узгодили строк виконання зобов'язання за договором про пайову участь від 02.04.2008, а саме - впродовж одного року з моменту його підписання. Даний строк минув 25.04.2008. Отже, до спірних правовідносин не може застосовуватися Закон, введений в дію після зазначеної дати.

Відповідно до частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Частина 2 цієї статті не допускає надання актам цивільного законодавства зворотної дії у часі.

Згідно з частиною 3 статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Рішенням від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. А положення частини першої статті 58 Конституції України (про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Втім, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено надання зворотної сили в часі відносно юридичних осіб.

Отже, наведений Закон України передбачає можливість внесення змін до відповідних договорів про пайову участь (пункт 7 Прикінцевих положень), але не звільняє від виконання зобов'язань, що виникли раніше і підлягали виконанню задовго до введення в дію зазначеного Закону.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 3-57гс11.

Стосовно підвідомчості даної справи, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити відповідачу наступне.

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011, № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" встановлено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК)

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, виконанні і розірванні усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Господарський договір - це засноване за згоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов'язальне правовідношення між суб'єктами господарювання, змістом якого є взаємні права і обов'язки сторін у галузі господарської діяльності.

Аналіз вказаних положень процесуального законодавства України дає можливість зробити висновок, що правовідносини, які склалися з приводу виконання договору про пайову участь замовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя (реконструкція торгового комплексу «Олімпія»по пр. Жовтневої Революції, 56-к під меблевий магазин, кафе на 50 місць та дитяче кафе на 24 місця) №466/08 від 02 квітня 2008 року мають господарський характер, у зв'язку із чим вирішення спору щодо його виконання підвідомче саме господарському суду.

Судова колегія також вважає за необхідним зазначити, що місцевим господарським судом правильно вирішено питання про відсутність у спірних правовідношеннях перебігу строку позовної давності для подачі позову, за обставинами, викладеними у рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 квітня 2012 року у справі № 5020-115/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Перший заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпродсервіс" (вул. Шабаліна, 10-а,Севастополь,99029)