Постанова

від 09.04.2012 по справі 25/341-34/383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2012 № 25/341-34/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Алданової С.О.

Рудченка С.Г.

при секретарі Помаз І.А., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (боржника): Галдецький Я.А.

від ВДВС: Харченко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра»

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 11.01.2012 року

за скаргою ПАТ «КБ «Надра»

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі № 25/341-34/383 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом ПАТ «Банк «Форум»

до ПАТ «КБ «Надра»

про стягнення заборгованості в сумі 16 541 832,57 грн.

Суть ухвали і апеляційної скарги:

У грудні 2011 року ПАТ "Комерційний банк "Надра" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просило визнати незаконними дії державного виконавця Гречуха О.Я. по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 21.11.2011 року, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21.11.2011 року. До розгляду даної скарги зупинити виконавче провадження № 25571106.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі № 25/341-34/383 (суддя - Сташків Р.Б.) у задоволенні скарги ПАТ «КБ «Надра» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а скаргу відповідача (боржника) задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2012 року.

У судове засідання 09.04.2012 року з'явилися лише представники відповідача та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також закінчення встановленого ч. 2 ст. 102 ГПК України 15-денний строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 09.04.2012 року представником відповідача було подане клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 25/341-34/383, яке колегією суддів задоволене.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року і постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 року, позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволені, стягнуто з ВАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ПАТ «Банк Форум» 15 447 000 грн. основного боргу, 1 506 823,31 грн. пені, 283 124,47 грн. 3 % річних, а також 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто на користь позивача 197 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які зайво сплачені.

07.03.2011 року на виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, було видано наказ № 25/341-34/383.

31.03.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25571106 з примусового виконання вищевказаного рішення суду та надано боржнику строк для добровільного виконання.

Однак, станом на 21.11.2011 року рішення суду боржником не виконано, дій, спрямованих на його виконання, останнім не вчинено.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Гречухом О.Я. 21.11.2011 року була винесена постанова № 25571106 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1 726 256,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення суду та вищевказаної постанови, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Гречуха О.Я. № 25571106 від 21.11.2011 року накладено арешт на кошти у межах суми 18 988 822,35 грн., що містяться на перелічених в ній рахунках та належать боржнику.

Як уже зазначалось, 07.12.2011 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просило визнати незаконними дії державного виконавця Гречуха О.Я. по винесенню постанови про арешт коштів боржника № 25571106 від 21.11.2011 року та скасувати останню.

Вказана скарга обґрунтована тим, що спірною постановою державного виконавця арешт накладено на кореспондентські рахунки, проте, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» заборонено накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга ПАТ «КБ «Надра» задоволенню не підлягає, відтак відхилив останню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В силу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 11 вказаного Закону закріплені повноваження державного виконавця, у тому числі, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, відповідно до частини 2 якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

При цьому, в силу частини 3 наведеної норми забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Утім, за змістом вказані частини ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не суперечать одна одній, оскільки правова природа накладення арешту на рахунок і на кошти на ньому різна.

Так, у випадку арешту рахунку ним не можливо користуватися взагалі, адже заблоковані як надходження на нього, так і списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів у певній сумі на цьому рахунку, останній можна використовувати за умови, що залишок коштів на ньому не є меншим арештованої суми (аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 11.08.2009 року № 34/71).

Як вбачається зі змісту спірної постанови № 25571106 від 21.11.2011 року, останньою накладено арешт саме на кошти боржника у межах суми 18 988 822,35 грн., що містяться на перелічених в ній рахунках.

Таким чином, посилання скаржника на ч. 3 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку, не може бути підставою для скасування спірної постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, так само як і оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки вказана норма не містить заборони щодо накладення арешту на кошти на цих рахунках.

Крім цього, як слідує з листа Національного банку України № 18-211/3950 від 25.10.2001 року, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» заборонено накладення арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків без зазначення конкретної суми, оскільки, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на їх кореспондентських рахунках, належать не тільки банку і припинення усіх операцій на них зачіпає інтереси як банку, так і його клієнтів. Утім, за постановами, зокрема, державного виконавця можливе накладення арешту на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.

Посилання апелянта на те, що про спірну постанову № 25571106 від 21.11.2011 року він дізнався лише 06.12.2011 року з електронного листа ГУ НБУ по м. Києву і Київській області № 07-427/21550, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги як підстава для її скасування з огляду на приписи ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено, що у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Надане скаржником до суду апеляційної інстанції рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 25/341-34/383, яким заяву ПАТ «КБ «Надра» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року у даній справі за нововиявленими обставинами задоволено, вказане рішення господарського суду першої інстанції скасоване, у задоволенні позову відмовлено, не може бути підставою для задоволення скарги боржника, оскільки прийняте після винесення органом Державної виконавчої служби спірної постанови, а відтак не свідчить про незаконність дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 21.11.2011 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з цим, скаржником не доведено незаконність дій державного виконавця при винесенні спірної постанови та порушення норм чинного законодавства останнім.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі № 25/341-34/383 та задоволення скарги ПАТ "Комерційний банк "Надра".

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі № 25/341-34/383 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Поляк О.І.

Судді Алданова С.О.

Рудченко С.Г.