Постанова

від 11.04.2012 по справі 55/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 55/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

від апелянта - ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

03.06.2011 року

по справі

№ 55/134 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Щебень Україна»

третя особа, яка не

заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс»

про

звернення стягнення на заставлене майно

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт» задоволені у повному обсязі. Звернуто стягнення на предмет договору застави від 26.10.2010 року шляхом переведення на товариство з обмеженою відповідальністю «Декорт» прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Щебень України» в розмірі 50% від статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс».

Дане рішення мотивовано тим, що відповідач у встановлені законом строки не виконав свої зобов'язання перед позивачем за договором доручення № 10-22/09 від 22.10.2009 року, а тому наявні підстави на звернення стягнення на заставлене майно на користь позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року у справі № 55/134 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Банк є стягувачем у справі господарського суду міста Києва № 33/335 на суму 58 588 714,95 грн., а тому відповідно до частини 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» має переважне право перед позивачем на задоволення своїх вимог.

Апелянт стверджує, що суд, надмірно стягнувши грошові кошти, шляхом звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за договором доручення № 10-22/09 від 22.10.2009 року, порушив майнові права Банку, вимоги якого до ТОВ «Щебень України» не задоволені до сьогодні.

При цьому апелянт посилається на положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Банк зазначає, що судом не було досліджено обставин щодо реєстрації обтяжень, які були предметом договору застави.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року відновлено публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 55/134.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорт» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року у справі № 55/134 без змін, посилаючись на те, що частина 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» є диспозитивною, а не імперативною нормою.

Виконавче провадження з примусового виконання наказу по справі № 33/355 на момент оскаржуваного рішення закінчилося.

Також позивач зазначає, що посилання апелянта на Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є безпідставним. Підстави для виникнення права застави у апелянта на частку в розмір 50 % статутного капіталу ТОВ «Святошинтранс» відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Щебень Україна» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Декорт» - заставодержатель та товариством з обмеженою відповідальністю «Щебень України» - заставодавець укладений договір застави в забезпечення виконання зобов'язань за договором доручення № 10-22/09, що укладений між позивачем, як довірителем, та відповідачем, як повіреним, 22.10.2009 року /а.с. 6-7/.

За умовами договору доручення № 10-22/09 відповідач, як повірений в порядку та умовах, визначених договором доручення, зобов'язався за винагороду від імені та за рахунок довірителя - позивача виконати такі юридичні дії, а саме - заключити договір купівлі-продажу на придбання вантажних автомобілів (в подальшому обладнання) з третьою стороною (надалі - продавець), з метою передачі його довірителю-позивачу. Номенклатура, кількість та ціна одиниці кожного типу вантажного автомобіля вказана в Специфікації (додаток № 1 до даного договору) /а.с. 8-10/.

Згідно п. 1.3. договору доручення довіритель доручив повіреному купити обладнання за цінами, що вказані в Специфікації, всього на суму 1 549 100,00 грн.

Вказані грошові кошти довіритель перерахував повіреному 22 жовтня 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 514 від 22.10.2009 року /а.с. 20/.

04.11.2010 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою № 54А/11 про виконання належним чином зобов'язання за договором доручення з посиланням на пункти 3.1. - 3.4. договору застави від 26.10.2009 року та Закон України «Про заставу», які передбачають негативні наслідки у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлені строки /а.с. 11/.

Доказів реагування матеріали справи не містять.

Пунктом 1.1. договору застави від 26.10.2009 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором доручення відповідач зобов'язався передати позивачу в заставу належну йому частку в розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс», що становить 7 999 045,00 грн.

Визначена частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс» належить відповідачу на підставі протоколу № 1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Святошинтранс» від 24.03.2006 року /а.с. 12/.

Заставодавець стверджує, що частка у статутному капіталі, що є предметом застави по даному договору, нікому не заставлена, не продана, не подарована, не знаходиться під забороною або під арештом та не перебуває в податковій заставі - п. 1.4. договору застави.

Згідно п. 3.1. договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення заставодавцем будь-якої з вимог договору.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства (п. 3.2. договору застави).

Відповідно до п. 3.3. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Святошинтранс», що становить 7 999 045,00 гривень, на користь заставодержателя.

Якщо протягом місяця з моменту отримання повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов'язань заставодавець не відступить заставодержателю частку в статутному капіталі, що є предметом застави, останній вправі вимагати переводу на нього предмету застави в судовому порядку (п. 3.4. договору застави).

Господарський суд міста Києва, керуючись статтями 546, 589, 590, 530 Цивільного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про заставу» визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 2. ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодержателем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ст. 4 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За таких обставин, враховуючи не виконання відповідачем умов договору доручення № 10-22/09, відсутність відповіді на вимогу № 54 А/11 від 04.11.2010 року, у позивача виникло право на звернення стягнення по договору застави від 26.10.2009 року.

Щодо заперечень Банку, то договір застави укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Банк не являється стороною у зазначеному договорі, а тому посилання на статтю 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є безпідставним.

Апелянтом не доведено переважного права по договору застави.

Щодо рішення господарського суду міста Києва у справі № 33/355, то предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не інші майнові права.

Доказів звернення стягнення матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року у справі № 55/134.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року у справі № 55/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 55/134 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.

17.04.12 (відправлено)