Постанова

від 03.07.2012 по справі 55/134

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 55/134

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі -Банк), м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012

зі справи № 55/134

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" (далі -ТОВ "Декорт"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Щебень України" (далі -ТОВ "Щебень України"), м. Київ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Святошинтранс" (далі - ТОВ "Святошинтранс"), м. Київ,

про звернення стягнення на заставлене майно,

за участю представників:

позивача -не з'явився,

відповідача -не з'явився,

третьої особи -Суслова Є.О.,

Банку -Дюжева І.О.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Декорт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про звернення стягнення на предмет договору застави від 26.10.2009 (далі -Договір застави) шляхом переведення на нього прав учасника відповідача в розмірі 50 % від статутного капіталу ТОВ "Святошинтранс".

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2011 (суддя Ягічева Н.І.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 530, 546, 589, 590 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 1 Закону України "Про заставу" мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором доручення від 22.10.2009 № 10-22/09 (далі -Договір доручення) та необхідністю звернення стягнення на заставлене майно відповідно до умов Договору застави.

Банк, який не брав участі в справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 з даної справи може вплинути на повноту виконання рішення цього ж суду від 16.11.2009 зі справи № 33/355, яким задоволено позовні вимогу Банку до ТОВ "Щебень України" стосовно стягнення 58 588 714,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. -головуючий суддя, судді Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.) рішення місцевого суду зі справи залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку -без задоволення. Постанову апеляційного суду з посиланням на приписи статей 15, 16, 530, 546, 572, 589, 590, ЦК України, статей 1, 4, 20 Закону України "Про заставу" та статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" мотивовано правомірністю застосування передбачених Договором застави наслідків неналежного виконання ТОВ "Щебень України" зобов'язань за згаданим Договором доручення, а також тим, що оскаржуване рішення місцевого суду не стосується прав та обов'язків Банку.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ТОВ "Декорт" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників третьої особи та Банку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що судовим актом, оскаржуваним особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та/або обов'язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судом першої інстанції судового акту (рішення, ухвали) є скаржник, або висловити судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому в мотивувальній частині судового акта повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або у резолютивній частині судового акту суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку судовий акт порушує не лише матеріальні права особи, але й її процесуальні права. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З наведеного випливає, що апеляційна скарга Банку могла бути належною підставою для перегляду по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку лише в тому випадку, якщо б суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення стосується прав та/або обов'язків Банку.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги те, що оскаржуване рішення не містить відомостей щодо прав та/або обов'язків Банку, дослідивши зміст правовідносин сторін даної справи (які склалися без участі Банку), з урахуванням того, що Банк не є обтяжувачем стосовно відповідного майна, з огляду на чинність згаданих Договорів доручення та застави, відсутність будь-яких передбачених законом обмежень щодо розпорядження відповідачем спірною часткою, опосередкованість та довільність доводів Банку щодо вартості (фактичної) цієї частки і можливості погашення (навіть часткового) за її рахунок майнових вимог Банку в межах виконання рішення господарського суду зі справи № 33/355, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду першої інстанції зі справи не стосується прав і обов'язків Банку.

Водночас, не маючи в даному випадку передбаченого законом процесуального приводу -скарги особи, зазначеної в частині першій статті 91 ГПК України, - апеляційний господарський суд замість того, щоб припинити апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, безпідставно вдався до перегляду оскаржуваного Банком рішення суду по суті (залишив його без змін), що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування прийнятої ним постанови зі справи.

Такі ж правові позиції щодо відсутності підстав для перегляду судових рішень по суті та необхідності припинення провадження за скаргами осіб, чиїх прав та обов'язків не стосуються оскаржувані судові рішення, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 07.07.2009 зі справи № 01/65-88, від 02.03.2010 зі справи № 5/131-09, від 02.03.2010 зі справи № 5/130-09, від 23.03.2010 зі справи № 1/1120-26/396, а також у пункті 5 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" та в пункті 6 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України".

У свою чергу, наведене виключає й можливість здійснення касаційного перегляду судових рішень зі справи за скаргою Банку.

Керуючись статтями 80, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 зі справи № 55/134 скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" припинити.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 зі справи № 55/134 припинити.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов