Постанова

від 10.04.2012 по справі 4/590

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 № 4/590

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. від 16.12.2011

від відповідача ОСОБА_3 - за дов. від 26.01.2012,

ОСОБА_4 - за дов. від 28.03.2012

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012

у справі № 4/590 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»

про припинення договору та правовідношення

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про припинення договору оренди нежитлових приміщень № 02-02-В-31 від 29.06.2011 року та припинення правовідношення з передачі (повернення) приміщення на другому поверсі (секція В 31) площею 29,4 кв.м., яке знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, пр-кт Оболонський, 21-Б.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено повністю.

Визнано договір оренди від 29.06.2011 року № 02-02-В-31 приміщення на другому поверсі (секція В 31) площею 29,4 кв.м., яке знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 таким, що припинив свою дію з 21.11.2011 року. Припинено з 22.11.2011 року правовідношення між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» з передачі (повернення) приміщення на другому поверсі (секція В 31) площею 29,4 кв.м., яке знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі № 4/590 в частині позовних вимог про припинення договору оренди нежитлових приміщень від 29.06.2011 № 02-02-В-31, в іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у скарзі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

29.06.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позивач у справі, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» (відповідач у справі, орендодавець) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 02-02-В-31 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає в оперативну оренду нежиле приміщення, а саме: частину нежилого приміщення, площею 29,4 кв.м., що знаходиться на другому поверсі (секція В 31) будівлі за адресою: АДРЕСА_1, відома як Торговельно-розважальний Центр «Dream Town».

Пунктами 2.1., 2.2., 2.4. Договору встановлено, що строк оренди приміщення за Договором складає 2 роки 11 місяців 29 днів та встановлюється з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення; тривалість орендних відносин є строком оренди відповідно до Договору та строком дії Договору; в дату початку сторони і підписують Акт прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною Договору та підтверджує факт передачі приміщення під ведення комерційної діяльності; датою початку сторони визначають дату відкриття Торговельно-розважального Центру для відвідувачів та покупців в період з 01 по 15 липня 2011 року.

До дати початку орендодавець надає орендарю наступні документи («Потрібні документи»): 1. копію Статуту орендодавця (в окремих потрібних сторінках), 2. копію Свідоцтва про державну реєстрацію орендодавця у відповідних реєстраційних органах, 3. копії свідоцтв, що підтверджують реєстрацію орендодавця в податкових органах, 4. оригінал Правил і Положень Торговельно-розважального Центру, засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою орендодавця, 5. оригінал Правил щодо дотримання норм виробничого шуму та вібрації на території ТРЦ «Dream Town» (пункт 3.1.6. Договору).

Згідно з наявного в матеріалах справи Акту прийому-передачі приміщення від 15.07.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вказане вище приміщення для використання відповідно до умов Договору.

У підпункті є) пункту 8.2.5. Договору сторони погодили, що договір припиняється достроково у разі, якщо розпочата процедура банкрутства чи розпочата процедура ліквідації орендаря.

За змістом пункту 8.2.6. Договору договір достроково припиняється з дат, що зазначені у пункті 8.2.5. Договору, але не раніше дати передачі (повернення) з оренди приміщення орендодавцю згідно з умовами пункту 3.2.16. Договору, відповідно до яких:

в день закінчення строку оренди орендар і кожен інший користувач орендаря звільняє і повертає приміщення орендодавцю в справному належному технічному стані, не гіршому ніж те, в якому орендар спочатку прийняв приміщення, без необхідності проведення ремонтних та/або відновлювальних робіт, придатному для подальшого використання за винятком звичного зносу, передає (повертає) всі ключі та погашає всі заборгованості, а також вивозить всі свої товари, майно і відокремлені поліпшення з приміщення. Звільнення приміщення орендарем підтверджується Актом прийому-передачі приміщення, підписаним сторонами в день закінчення строку оренди;

приміщення вважається переданим орендодавцеві тільки з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення представниками сторін;

у випадку дострокового розірвання Договору та/або припинення дії Договору в результаті настання скасувальної обставини та/або відмови орендодавця від Договору відповідно до положень даного Договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення та підписати Акт прийому-передачі приміщення з дати, яка буде визначена у повідомлення про дострокове розірвання та/або припинення Договору. У разі підписання Акту прийому-передачі приміщення зі сторони орендодавця, та не підписання орендарем зазначеного Акту з будь-яких причин та/або відсутності представників орендаря для підписання зазначеного Акту, Акт прийому-передачі приміщення вважається таким, що укладений та підписаний належним чином і строк оренди, а, отже, і право користування приміщенням орендарем по цьому Договору припиняється. Будь-яке майно орендаря, яке залишається в приміщенні після спливу вказаних строків, орендодавець має право видворити з приміщення і вимагати компенсації понесених у зв'язку з цим витрат;

орендна плата розраховується та сплачується орендарем до моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, та є обов'язковою для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 даного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України закріплено, що строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Укладений між позивачем і відповідачем Договір є підставою для виникнення у кожного з них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частині 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених чим Кодексом.

Положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, частини 1 статті 598, передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Нормами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово листами за вх. № 469/1 від 25.10.2011 та за вх. № 474 від 02.11.2011 звертався до відповідача за розглядом та вирішенням питання про дострокове розірвання укладеного Договору.

У відповідь листом від 07.11.2011 № 819Д відповідач повідомив позивача про те, що питання про дострокове розірвання Договору може бути розглянуто відповідачем лише у разі наявності потенційного орендаря на орендовану площу.

Відповідно до части 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Нормами частин 6 та 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» закріплено, що документи, які подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження зазначених документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що 21.11.2011 позивач розпочав процедуру ліквідації шляхом звернення до державного реєстратора Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про припинення підприємницької діяльності та отримав відповідний опис, що підтверджує здійснення реєстраційної дії за номером 20680050003002880 по внесенню рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осію та фізичних осіб-підприємців (реєстраційний номер справи 2_068_002880_02).

Листом від 22.11.2011 за вх. № 487Д позивач повідомив відповідача про настання вказаної обставини, що зумовлює дострокове припинення Договору, про дату, час та місце повернення (передання) з оренди приміщення, прохав забезпечити направлення уповноваженого представника для підписання Акту прийому-передачі приміщення та вказав на те, що у випадку відмови (ігнорування) у прийнятті приміщення, відмови від підписання Акту приймання-передачі, приміщення буде вважатись повернутим (переданим) відповідачу з 22.11.2011. Факт повернення (передачі) з оренди приміщення був засвідчений Актом приймання-передачі, підписаним з боку позивача та направленим відповідачу у двох примірниках.

Отже, на наступний день 22.11.2011, що не спростовується відповідачем, орендодавець був повідомлений про початок процедури ліквідації орендаря, про припинення договірних взаємовідносин, про необхідність прийняття приміщення з оренди.

Проте, листом від 08.12.2011 № 846Д відповідач, посилаючись на статті 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України, визнав Договір з 21.11.2011 достроково розірваним.

Відповідно до рахунків-фактур № 1337/Б від 28.11.2011 та № 1537/Б від 22.12.2011 відповідач нарахував позивачу орендну плату за грудень місяць 2011 року та січень місяць 2012 року за приміщення, в якому з 01.11.2011, що не заперечується сторонами, не здійснюється комерційна діяльність позивача.

Листом від 19.12.2011 № 856Д відповідач вказав позивачу про неможливість прийняття приміщення та підписання Акту прийому-передачі приміщення у зв'язку з несплатою останнім заборгованості по орендній платі, а також повідомив про те, що станом на 19.12.2011 в приміщенні залишається майно позивача, наявність якого не дозволяє використовувати орендодавцю приміщення за його цільовим призначенням.

В матеріалах справи міститься перелік майна, що знаходиться в приміщенні на другому поверсі (секція В 31) площею 29,4 кв.м., яке розташоване в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу, та вивезенню якого чиняться перешкоди з боку відповідача, отриманий відповідачем 05.12.2011 за вх. № 843Д разом з супровідним листом від 05.12.2011.

Згідно з наданими поясненнями позивача, що не спростовані відповідачем в процесі розгляду спору по суті, в опечатаному відповідачем приміщенні, повернутого позивачем з оренди, перебуває майно орендаря, яке незаконно притримане орендодавцем, право власності на яке безпідставно обмежене відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає заперечення відповідача про відсутність предмета спору у зв'язку з визнанням Договору таким, що припинив свою дію з 21.11.2011, з початку процедури ліквідації позивача, та наявність підстав для припинення провадження у справі в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування до правовідносин сторін, припинення яких визнається в судовому порядку, положень статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, які регламентують порядок та умови розірвання та зміни договору.

Крім того, колегія суддів враховує, що за загальним правилом, господарський суд припиняє провадження у справі при виявленні встановлених нормою статті 80 Господарського процесуального кодексу України обставин відсутності необхідності розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі за відсутності для цього законних підстав свідчить про обмеження позивача у здійсненні прав, передбачених частиною 3 статті 8 Конституції України (лист Вищого господарського суду України від 06.08.2008 № 01-8/471 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»).

Згідно з пунктами 4.2. та 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Також про зазначене наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2009 у справі № 27/149-08.

В матеріалах справи відсутні докази припинення існування матеріально-правової вимоги позивача про припинення Договору в процесі вирішення даного судового спору.

Судом встановлено, що є неврегульованими питання щодо наявності підстав для припинення Договору оренди від 29.06.2011 № 02-02-В-31 приміщення на другому поверсі (секція В 31) площею 29,4 кв.м., яке знаходиться в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, достроково, щодо правових наслідків його припинення, щодо наявності підстав для припинення правовідношення з передачі (повернення) вказаного приміщення з оренди та щодо наслідків такого припинення, щодо плати за приміщення, що фактично не перебуває у користуванні позивача з 01.11.2011 щодо повернення позивачу майна, право володіння, користування та розпорядження яким незаконно обмежене відповідачем, а тому підстави для застосування вимог пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Аналіз правової кваліфікації відносин між позивачем і відповідачем, беручи до уваги установлені факти, дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що чинним законодавством України не передбачено право орендодавця відмовитися від прийняття орендованого майна, що передається орендарем у зв'язку з припинення договору оренди. Передача об'єкта оренди є зобов'язанням орендаря, а його прийняття, відповідно зустрічним зобов'язанням орендодавця. У разі якщо майно передається не в тому стані, що передбачений законом або договором, орендодавець має право звернутися за захистом своїх прав до суду відповідно до чинного законодавства. Так само орендодавець має право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі в разі, якщо така утворилась на момент припинення договірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вжито всіх заходів з належного виконання зобов'язання з негайного повернення відповідачу нежилого приміщення, площею 29,4 кв.м., що знаходиться на другому поверсі (секція В 31) будівлі за адресою: АДРЕСА_1, відома як Торговельно-розважальний Центр «Dream Town», своєчасно було запропоновано відповідачу з'явитися за місцем знаходження приміщення з метою його повернення та підписання Акту прийому-передачі, вчинено належні дії з фактичного повернення відповідачу приміщення, відповідачем не виконано зобов'язання з прийняття з оренди приміщення, відповідач продовжує ухилятись від виконання свого зобов'язання, посилаючись на обставини, які не свідчать про правомірність його поведінки.

Що стосується способу захисту прав та інтересів позивача, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність обраного позивачем способу захисту вимогам чинного законодавства України.

Частиною 3 статті 8 Конституції України встановлено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, не закріплено вичерпного переліку способів захисту цивільного права, а вказано на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. В пункті 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України також передбачений один зі способів захисту цивільних прав та інтересів - як припинення правовідношення.

Разом з тим, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА ВЕРІТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/590 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.