Ухвала

від 04.04.2012 по справі 40/213

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 квітня 2012 р. № 40/213

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А. суддів:Владимиренко С.В. Демидової А.М. Мирошниченка С.В. Малетича М.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське народне телебачення "УТН" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі№ 40/213 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українське народне телебачення "УТН" простягнення 671 085,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 у справі № 40/213, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011, позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Українське народне телебачення "УНТ" на користь ТОВ "Інтер -Контакт" 673 288 грн. основного боргу, 23 587,66 грн. інфляційних втрат, 7 291,24 грн. 3 % річних, 24 549,22 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі № 40/213 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське народне телебачення "УТН" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі № 40/213, в якій заявник просить переглянути вказану постанову Вищого господарського суду України. Заява, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2007 у справі № 3/587/06, від 24.10.2007 у справі № 21/552-20/365, від 26.07.2007 у справі № 10/50, від 23.11.2010 у справі № 25/797, від 06.09.2010 у справі № 4/231д/09, мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статтей 231-232 ГК України, статі 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 40/213 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 09.02.2012 у справі № 40/213, про перегляд якої просить заявник, та постанови від 23.11.2010 у справі № 25/797, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

З постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі № 40/213, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені з огляду на встановлені ними обставини справи, відповідно до яких в договорі оренди, укладеному сторонами, погоджено предмет (об'єкт оренди), ціну, строк дії договору оренди, розмір орендної плати, тобто договір є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства; при цьому додатковими угодами було погоджено збільшення розміру орендної плати, а відповідач, не заперечуючи проти факту користування орендованим приміщенням і часткової сплати орендних платежів, користування приміщеннями меншої площі, ніж зазначено в договорі оренди, як і доказів його звернення із заявами про внесення змін до договору оренди щодо площі орендованих приміщень, доказів внесення відповідних змін до договору оренди. З огляду на вказані обставини справи, суд касаційної інстанції також погодився з висновками господарських судів про наявність підстав для стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, що обумовлено умовами договору оренди, та правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому у постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2010 у справі № 25/797, на яку заявник посилається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність первісного позову в частині стягнення з відповідача (орендаря) заборгованості за договором оренди та про обґрунтованість зустрічного позову в частині стягнення з позивача за первісним позовом (орендодавець) розміру орендної плати, що була сплачена за період користування орендарем об'єктом оренди, з огляду на недосягнення сторонами договору згоди щодо всіх істотних умов договору, (щодо предмета договору), тобто визнання цього договору неукладеним. Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні даної справи не заявлялись позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2007 у справі № 3/587/06, від 24.10.2007 у справі № 21/552 20/365, від 26.07.2007 у справі № 10/50, від 06.09.2010 у справі № 4/231д/09, оскільки предмети позовів у вказаних справах та справі, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справі № 3/587/06 позов заявлено про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном, у справі № 21/552 20/365 про внесення змін до договору оренди, у справі № 10/50 -про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення безпідставно отриманих коштів, у справі № 4/231д/09 про розірвання договору підряду та стягнення збитків, тоді як у справі № 40/213, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське народне телебачення "УТН" у допуску справи № 40/213 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко СуддіС.Владимиренко А.Демидова С.Мирошниченко М.Малетич KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)