Постанова

від 20.04.2012 по справі 1/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.12р. Справа № 1/297

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

про стягнення 555 984 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Секретар: В.П. Штефан

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. №03-06/1626 від 12.07.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №962/к-032 від 30.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 555984 грн. заборгованості за не утворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2002р. провадження у справі № 1/297 зупинено до надходження відповіді на запит Вищого господарського суду України до Верховної Ради України /вих. № 01-2-2/313 від 07.12.2001р./.

Розпорядженням голови суду від 28.08.2006р. справу № 1/297 передано на розгляд судді Чередко А.Є. у зв'язку із відставкою судді Норенко С.М.

06.10.2011р. господарським судом на адресу сторін направлено листа щодо необхідності повідомити суд про існування або усунення на даний час обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 1/297, для вирішення питання про завершення розгляду справи та надання відповідних доказів.

Враховуючи тривалий час зупинення провадження у справі № 1/297 та не надання на вимогу суду відповідних матеріалів, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2012р. провадження у справі № 1/297 було поновлено та призначено справу до розгляду у судове засідання.

Позивач після поновлення провадження у справі позовні вимоги підтримує.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем пред'явлено позов про стягнення 555984 грн. заборгованості за не утворені робочі місця для працевлаштування інвалідів з пропуском, встановленого ст. 99 КАС України строку. Відповідачем, також подано клопотання про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору у зв'язку із порушенням відносно відповідача справи про банкрутство та не заявлення позивачем у місячний термін вимог до боржника у справі про банкрутство, наслідком чого є погашення таких вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно звіту відповідача „Про зайнятість інвалідів за 1999 рік" середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 6243 особи; фонд оплати праці -24106,5 тис.грн.; чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до нормативу за ст.. 19 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» -289 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників-інвалідів облікового складу -106 осіб.

Позивачем на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 555984,00 грн., виходячи з 144-ох робочих місць, фактично не зайнятих інвалідами у звітному періоді, згідно з нормативом працевлаштування інвалідів та з даних про фонд оплати праці та кількість штатних працівників, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.

З приводу стягнення зазначеного штрафу позивачем було надіслано відповідачеві претензію за № 02 від 26.09.2000р., яка відповідачем була визнана у відповіді на претензію № 3562/032 від 27.10.2000р. та запропоновано позивачу здійснити в погашення штрафу залік дебіторської заборгованості Держказначейства перед відповідачем.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, що була чинною у 2000р., підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Отже, зобов'язання відповідача сплати штрафні санкції у сумі 555984,00грн. за не утворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 1999р. виникло ще у 2000р., як і право позивача вимагати сплати зазначеного штрафу.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011р. у справі № 29/5005/10405/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпрошина», введено процедуру розпорядження майном, призначено арбітражного керуючого та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

01.09.2011р. в газеті «Голос України»№ 161 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ «Дніпрошина».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції на час розгляду справи, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Позивач не звернувся до господарського суду та не заявив свої вимоги до боржника щодо сплати штрафу у сумі 555984,00грн. за не утворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 1999р.

В силу п. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

21.12.2011р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/10405/2011 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до яких вимоги позивача не включено. Ухвалою, також визначено, що згідно з п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, оскільки вимоги позивача до відповідача про сплату штрафу у сумі 555984,00грн. за не утворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 1999р. виникли ще у 2000р., тобто позивач є конкурсним кредитором в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не заявив свої вимоги у встановлений вищенаведеним Законом строк, то зазначені вимоги, що є предметом спору у даній справі є погашеними.

Вищенаведене є підставою для відмови у задоволенні позивних вимог позивача у справі, а не припинення провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки КАС України, за правилами якого розглядається дана справа в силу п. 6 Розділу УІІ Перехідних та Прикінцевих положень цього Кодексу не встановлює такої підстави для закриття провадження у справі. Отже, відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає. Безпідставними є і доводи відповідача щодо пред'явлення позивачем позову з пропуском, встановленого ст. 99 КАС України строку, оскільки провадження у справі порушено ще у 2001р., тобто до набрання чинності КАС України.

З підстав наведеного та керуючись ст. 17-19, 87, 94, 160-163, п. 6 Розділу УІІ Перехідних та Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог позивача - відмовити.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя А.Є. Чередко