Рішення

від 17.04.2012 по справі 34/137-10-4389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р.Справа № 34/137-10-4389

За позовом Унітарного приватного підприємства "ПРАКТИК"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛ і К"

про визнання договору оренди укладеним та зобов'язання (спонукання) укласти договір

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності №1 від 16.01.12р.

від відповідача: ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності №02 від 03.01.2012р.

ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності №01 від 03.01.12р.

В судовому засіданні 09.04.2012р. у справі оголошено перерву до 17.04.2012р. до 14год.00хв., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Унітарне приватне підприємство "ПРАКТИК" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання укладеним запропонований позивачем договір оренди від 01.07.2009р., зобов'язання ТОВ „ПОЛ і К" як орендодавця виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством про оренду майна у встановлений до 01.01.2012р. строк; спонукати ТОВ „ПОЛ і К" укласти з УПП "ПРАКТИК" запропонований ним договір оренди нерухомого майна в редакції від 15.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/137-10-4389.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2010р. провадження у справі №34/137-10-4389 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №34-30/243-09-6280, провадження по якій зупинено до розгляду пов'язаної справи №15/08-10-166.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. провадження у справі №34/137-10-4389 поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2012р. залишено без розгляду заяву Унітарного приватного підприємства "ПРАКТИК" від 29.02.12р. (вх.6677/2012 від 01.03.12р.) в частині заявленого відводу судді Фаєр Ю.Г., оскільки в судовому засіданні 23.03.2012р. представник позивача надав суду заяву про відмову від заявленого відводу.

В судовому засіданні 09.04.2012р. представники позивача відмовилися від клопотання про призначення справи до колегіального розгляду, викладене в вищезазначеній заяві від 29.02.12р. (вх.6677/2012 від 01.03.12р.)

Клопотання позивача про відкладення та продовження строку розгляду справи від 11.01.10р. (вх.30185), від 21.03.12р. (вх.8742/2012 від 22.03.12р.) судом задоволені.

06.04.2012р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.10343/2012), відповідно до якої просить визнати запропонований позивачем договір оренди від 01.07.2009р. укладеним в редакції, запропонованій УПП "ПРАКТИК" зі строком його дії до 01.01.2012р. і зобов'язати ТОВ „ПОЛ і К" як орендодавця виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством; зобов'язати (спонукати) ТОВ „ПОЛ і К" укласти з УПП "ПРАКТИК" договір оренди не житлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланий відповідачу цінним листом від 15.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.04.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача, викладене в заяві про уточнення позовних вимог, про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ТОВ «ПОЛ І К»до прийняття рішення та набрання ним чинності укладати з третіми особами і здійснювати будь-які угоди відносно нерухомого майна, що знаходиться на даний час в оренді УПП «ПРАКТИК», у тому числі по відчуженню цього майна або наданню в найм, оренду чи лізинг, наданню в оперативне управління, передачу в погашення боргів та у якості майнової гарантії, а також заборони орендодавцю проводити переобладнання виробничих приміщень та створювати перешкоди для орендного користування УПП «ПРАКТИК»виробничими приміщеннями, які на даний час знаходяться у його користуванні, з мотивів безпідставності.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву (вх.29096 від 01.11.2010р. та вх.11491/2012 від 17.04.12р.).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01.12.2006р. між ТОВ „ПОЛ І К" (Орендодавець) та УПП "ПРАКТИК" (Орендар) був укладений Договір оперативної оренди майна №17, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) такі об'єкти оренди: нежитлові приміщення площею 10кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. От. Чепіги, 28, з метою розміщення офісу; меблі, призначені для функціонування офісу, що розміщені у приміщенні, яке надається в оренду, у загальній кількості 11 одиниць, згідно переліку, що наведений у Додатку №1 до Договору; офісну оргтехніку, призначену для функціонування офісу, що розміщена у приміщенні, яке надається в оренду, у загальній кількості 03 одиниць, згідно переліку, що наведений у Додатку №1 до Договору; нежитлові приміщення під виробництво, загальною площею 180кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а.

Згідно п.3.1. Договору він набирає сили з моменту його підписання і діє до 01.11.2007р. За умовами п.3.3. Договору він припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений.

01.12.2006р. сторони за Договором склали Акт приймання-передачі майна в оренду, згідно якого в оренду УПП "ПРАКТИК" Орендодавцем було передано нежитлові приміщення площею 10кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. От. Чепіги, 28; меблі та оргтехніку, призначені для функціонування офісу, що розміщені у приміщенні, яке надається в оренду, згідно переліку; нежитлові приміщення, загальною площею 480кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а.

Додатковою угодою до Договору, що була підписана 01.11.2007р. сторони продовжили строк дії Договору до 01.11.2008р. та домовилися, що відповідно до п.3.2 Договору Орендар має переважне право на укладення Договору оренди на новий строк. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію Договору, він вважається пролонгованим.

Позивач зазначив, що оскільки Договір оперативної оренди №17 від 01.12.2006р. не в повній мірі відображав предмет і дійсні умови оренди та не враховував витрати УПП "ПРАКТИК" на капітальний ремонт, добудову і реконструкцію споруд і будівель, а також на опалення, охорону та інші послуги, що надавались Орендодавцеві без оплати, Орендарем неодноразово усно вносились пропозиції про необхідність врегулювання орендних відносин. Листом від 30.03.2009р. УПП "ПРАКТИК" запропонувало ТОВ „ПОЛ І К" укласти договір оренди у новій редакції з датою укладення договору -15.04.2009р. та зі встановленням строку дії договору відповідно до п.3.1 проекту до 01.01.2012р. Зазначений проект договору згідно поштового повідомлення був отриманий відповідачем 02.04.2009р., однак письмової відповіді на пропозицію укласти новий договір оренди УПП "ПРАКТИК" від ТОВ „ПОЛ І К" у встановлений ст.188 Господарського кодексу України строк не отримало. При цьому, Орендодавець продовжував приймати орендні платежі від Орендаря та платежі за комунальні послуги, що, на думку позивача, є свідченням прийняття пропозиції на укладення договору.

Разом з тим, 10.12.2009р. ТОВ „ПОЛ І К" звернулося з позовною заявою до УПП „ПРАКТИК" про визнання Договору оперативної оренди майна №17 таким, що припинив свою дію 07.12.2009р., зобов'язання УПП „ПРАКТИК" звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Церковна, 19-а та повернення зазначеного майна, а також інше орендоване майно (меблі та офісну оргтехніку), зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні права власності на спірне майно (справа №34-30/243-09-6280), обґрунтувавши свої доводи умовами Договору оренди №17 від 01.12.2006р., додатковою угодою від 01.11.2007р. до договору оренди від 01.12.2006р. та зазначивши, що термін дії договору закінчився 01.11.2008р. 01.09.2009р. Орендодавцем прийнято рішення про припинення терміну дії договору через три місяці - 07.12.2009р., у зв'язку з обставинами виробничо-господарського та фінансового характеру. Отже з 08.12.2009р. орендоване майно знаходиться у користуванні УПП "ПРАКТИК" без відповідних правових підстав.

В свою чергу, 14.01.2010р. УПП „ПРАКТИК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „ПОЛ І К" про визнання продовженим Договору оренди №17 від 01.12.2006р. до 01.11.2010р. включно та зобов'язання відповідача виконувати умови договору (справа №30-15/08-10-166). Під час розгляду справи УПП „ПРАКТИК" уточнило позовні вимоги та просило суд визнати Договір оренди №17 від 01.12.2006р. з додатком до договору від 01.11.2007р. пролонгованим на той же строк, а саме на 2 роки та 11 місяців, і до 01.10.2012р.

В ході розгляду справи №30-15/08-10-166 ТОВ „ПОЛ І К" було подано зустрічну позовну заяву до УПП „ПРАКТИК" в якій, з рахуванням поданих під час розгляду справи уточнень, просило суд визнати Договір оперативної оренди майна №17 від 01.12.2006р. таким, що припинив свою дію 07.12.2009р.; зобов'язати УПП „ПРАКТИК" негайно звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а та повернути його ТОВ „ПОЛ І К"; зобов'язати УПП „ПРАКТИК" не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні „ПОЛ І К" свого права власності на спірне майно.

Під час розгляду судом вищезазначених справ, листом від 15.09.2010р. УПП „ПРАКТИК" повторно надіслало відповідачу пропозицію укладення договору з проектом договору, від якої ТОВ „ПОЛ І К" відмовилося згідно листа від 27.09.10р. за №78.

Відповідач, ТОВ „ПОЛ І К" проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є власником нежитлових будівель загальною площею 6028,3кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Церковна, 19-а, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності, наданим Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

Як власником майна ТОВ „ПОЛ І К" було укладено Договір №17 оперативної оренди майна від 01.12.2006р. з УПП "ПРАКТИК" зі строком дії до 01.11.2007р. При цьому, за умовами Договору в оренду передавалися нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Церковна, 19-а, площею 180кв.м, а не 480кв.м. Про узгодження питання щодо передачі в оренду саме приміщень площею 480кв.м свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі від 01.12.2006р., який є невід'ємною частиною Договору.

Додатковою угодою до Договору, що була підписана 01.11.2007р. сторони продовжили строк дії Договору до 01.11.2008р. та домовилися, що відповідно до п.3.2 Договору Орендар має переважне право на укладення Договору оренди на новий строк. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію Договору, він вважається пролонгованим.

07.09.2009р. Орендодавець надіслав Орендарю лист-повідомлення №68 про припинення Договору оренди, як укладеного на невизначений строк, через 3 місяці, а саме - з 07.12.2009р.

ТОВ „ПОЛ І К" зазначає, що рішення про припинення Договору було обумовлено обставинами виробничо-господарського та фінансового характеру, а також виходячи з норми ст.763 Цивільного кодексу України щодо права сторони відмовитися від безстрокового договору найму з письмовим попередженням про це другої сторони за три місяці.

У зв'язку із неотриманням відповіді від УПП "ПРАКТИК", 09.11.2009р. за №81 було направлено повторне повідомлення про припинення Договору оренди з поштовим повідомленням про вручення. Обидва повідомлення були отримані представником УПП "ПРАКТИК", про що свідчить напис на поштових повідомленнях, а отже, Орендар належним чином повідомлений про припинення Договору оренди. За таких обставин, ТОВ „ПОЛ І К" вважає, що з 08.12.2009р. і на даний час УПП "ПРАКТИК" неправомірно володіє та користується майном ТОВ „ПОЛ І К", а саме: нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, загальною площею 480кв.м.

Відповідач зазначив, що не має наміру укладати договір оренди з позивачем та те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати укладення договору оренди в порушення вимог ст.ст.317, 321 ЦК України або вимагати вважати укладеним запропонований ним проект в порушення ст.638 ЦК України, за наявності рішення у справі №30-15/08-10-166.

Дослідивши у відкритих судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту позовних заяв, провадження за якими порушено у справах №34-30/243-09-6280 та №30-15/08-10-166 вбачається, що предметом спору є Договір оренди майна №17 від 01.12.2006р. із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.11.2007р., предметом якого є, зокрема, нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень під виробництво, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а.

Предметом спору у справі №34/137-10-4389 є правовідносини сторін щодо умов подальшої оренди цього ж майна, що знаходилось на момент пропозиції УПП "ПРАКТИК" укладення договору оренди нерухомого майна в редакції від 15.09.2010р., в оренді за договором оренди №17 від 01.12.2006р. із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.11.2007р., предметом якого є, зокрема, нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень під виробництво, розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Церковна, 19-а (п.1.1 запропонованого договору).

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. у справі №30-15/08-10-166, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р., у задоволенні позову УПП "ПРАКТИК" про визнання договору оренди №17 від 01.12.2006р. з додатком до договору від 01.11.2007р. пролонгованим на той же строк, а саме на 2 роки та 11 місяців, і до 01.10.2012р. - відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ „ПОЛ І К" задоволено частково: зобов'язано УПП "ПРАКТИК" звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а та повернути його ТОВ „ПОЛ І К", у задоволенні решти зустрічних позовних про визнання договору оперативної оренди майна №17, укладеного 01.12.2006р., таким, що припинив свою дію 07.12.2009р. та про зобов'язання УПП "ПРАКТИК" не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „ПОЛ І К" свого права власності на спірне майно -відмовлено внаслідок того, що чинне господарське законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як визнання договору таким, що припинив свою дію, а вимога про зобов'язання УПП „ПРАКТИК" не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „ПОЛ І К" свого права власності на спірне майно стосується обставин, які можуть виникнути у подальшому, але на даний час відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. провадження у справі №34-30/243-09-6280 відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.80 ГПК України припинено, оскільки спір між ТОВ „ПОЛ І К" та УПП „ПРАКТИК" про зобов'язання відповідача УПП „ПРАКТИК" звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480кв.м, розташовані за адресою: 65003, м.Одеса, вул.Церковна, 19-а та повернути його позивачу і власнику - ТОВ „ПОЛ І К" у справі №34-30/243-09-6280, виник між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й спір між сторонами за зустрічним позовом по справі №30-15/08-10-166.

Як встановлено судами під час розгляду справи справі №30-15/08-10-166, ТОВ „ПОЛ І К", в порядку ст.763 ЦК України, ст.284 ГК України та п.3.2 Договору оперативної оренди майна №17 від 01.12.2006р., відмовився від останнього, завчасно повідомивши письмово про це іншу сторону та відповідно до ст.785 ЦК України та п.5.2.5 Договору, УПП «ПРАКТИК»повинно було своєчасно повернути орендодавцю належне йому майно у тому стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу.

Твердження УПП «ПРАКТИК»про те, що відмова суду у задоволенні зустрічного позову ТОВ „ПОЛ І К" в частині визнання Договору припиненим з 07.12.09р. свідчить про його дійсність та, у зв'язку із цим, неправомірність висновку суду у задоволенні зустрічних вимог в частині звільнення орендованого приміщення, судом не приймається до уваги, оскільки в даному випадку відмова суду в задоволенні вимог в частині визнання договору припиненим не є відмовою в задоволенні даних вимог по суті, а є відмовою з підстав неправильно обраного способу захисту права позивачем за зустрічним позовом. Така позиція суду є лише буквальним додержанням вимог чинного законодавства стосовно юридично закріпленої можливості правомочної особи використати спеціальні засоби правоохоронного характеру, і у випадку якщо особа обрала не той спосіб захисту, хоча, у випадку обрання іншого способу позовні вимоги могли б бути задоволені, суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно їх корегувати шляхом обрання того способу захисту, який є необхідним та прийнятним до даного виду правовідносин.

Отже, твердження позивача про те, що відмова суду в задоволенні вимог в частині визнання договору припиненим тягне за собою його автоматичне визнання дійсним або пролонгованим, є хибним та помилковим, таким що протирічить нормам діючого законодавства.

Крім того, з мотивувальної частини рішення у справі №30-15/08-10-166 також чітко вбачається висновок суду щодо неможливості пролонгації Договору оперативної оренди майна №17 від 01.12.2006р. у зв'язку із відмовою відповідача від нього у встановленому законодавством порядку, до того ж, з огляду на ч.1 ст.785 ЦК України, задоволення судом зустрічної вимоги про зобов'язання звільнити та повернути орендоване майно, свідчить про дострокове припинення Договору на вимогу однієї з сторін договору -ТОВ „ПОЛ І К", а тому підстав для того, щоб вважати Договір діючим, у суду відсутні.

Зазначене спростовує посилання позивача в заяві про уточнення позовних вимог (вх.10343/2012 від 06.04.12р.) та додаткових поясненнях до заяви (вх.11310/2012 від 17.04.12р.) на порушення відповідачем ч.1 ст.291 Господарського кодексу України.

Решта доводів позивача, викладених в додаткових поясненнях до позову (вх.28802 від 28.10.10р.), заяві про уточнення позовних вимог (вх.10343/2012 від 06.04.12р.), додаткових поясненнях (вх.10342/2012 від 06.04.12р., вх.11310/2012 від 17.04.12р.) зводяться до аналізу матеріалів справ №34-30/243-09-6280 та №30-15/08-10-166 з переоцінкою встановлених судами обставин справи, вільному тлумаченню рішення суду у справі №30-15/08-10-166 та є оціночними судженнями позивача.

Звернувшись з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги, з врахуванням уточнень, про визнання укладеним запропонований позивачем договір оренди від 01.07.2009р. в редакції, запропонованій УПП "ПРАКТИК" зі строком його дії до 01.01.2012р. і зобов'язання ТОВ „ПОЛ і К" як орендодавця виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством; зобов'язання (спонукання) ТОВ „ПОЛ і К" укласти з УПП "ПРАКТИК" договір оренди нежитлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланій відповідачу цінним листом від 15.09.2010р.

Суд зазначає, що вимога про визнання договору оренди укладеним не відповідає приписам ч.1 ст.187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також визначеним у ст.16 Цивільного кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів.

В силу ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Положеннями ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст.ст. 627, 628, 632 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

За вимогами ч.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним. Визнання договору оренди укладеним в редакції однієї зі сторін є обмеженням у реалізації прав іншої сторони такого договору, яка не може бути примушена виконувати умови договору, визначені в односторонньому порядку.

Крім того, загальне поняття договору визначене у ст.626 Цивільного кодексу України як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття ж 627 Цивільного кодексу України надає кожній особі право самостійно вирішувати, вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.

З огляду на таке зобов'язання відповідача укласти договір, обов'язковість укладення ним якого не встановлена законом, є порушенням вимог ст.19 Конституції України.

Посилання позивача на приписи ст.181 Господарського кодексу України в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо зобов'язання (спонукання) ТОВ „ПОЛ і К" укласти з УПП "ПРАКТИК" договір оренди нежитлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланий відповідачу цінним листом від 15.09.2010р., не приймається до уваги з наступних підстав.

Правовідносини між господарюючими суб'єктами стосовно укладення господарських договорів врегульовано ст.181 Господарського кодексу України, згідно ч.1 якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У разі наявності розбіжностей стосовно тієї чи іншої умови господарського договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4 ст.181 ГК України), а, в свою чергу, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5 ст.181 ГК України).

За цією нормою, всі розбіжності стосовно умов господарського договору, сторони повинні вирішувати на основі вільного волевиявлення, а врегулювання наявних розбіжностей в судовому порядку можливе лише за згодою іншої сторони у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідачем направлялися позивачу листи з повідомленням про небажання продовжувати або переукладати договір оренди та як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди стосовно умов договору оренди ані в редакції від 15.04.2009р., ані в редакції від 15.09.2009р. та не оформили його у відповідності до ст.181 Господарського кодексу України.

Також не заслуговують на увагу суду посилання позивача на переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк відповідно до ст.777 Цивільного кодексу України, оскільки у разі недосягнення сторонами домовленості щодо умов договору, переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Враховуючи вищевикладене, відсутність згоди іншої сторони на передачу спору на вирішення до суду, а також враховуючи, що позивач звернувся за захистом свого права у спосіб, не передбачений ст.16 Цивільного кодексу України, у задоволенні позовних вимог про визнання запропонованого позивачем договору оренди від 01.07.2009р. укладеним в редакції, запропонованій УПП "ПРАКТИК" зі строком його дії до 01.01.2012р. і зобов'язання ТОВ „ПОЛ і К" як орендодавця виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством, а також про зобов'язання (спонукання) ТОВ „ПОЛ і К" укласти з УПП "ПРАКТИК" договір оренди не житлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланий відповідачу цінним листом від 15.09.2010р., слід відмовити.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, та опосередковано нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

Доводи позивача про те, що до квітня 2010р. Орендодавець продовжував приймати орендні платежі від Орендаря та платежі за комунальні послуги згідно наданих суду актів здачі-приймання робіт (виконаних послуг) та платіжних доручень, що, на думку позивача, є свідченням прийняття пропозиції на укладення договору, судом до уваги не приймається з огляду на висновки суду за результатами розгляду справи №30-15/08-10-166, та за своєю правовою природою є платою за фактичне користування майном за умови неповернення цього майна позивачем після відмови відповідача від продовження договору та відмови від укладення нового договору.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, а відтак слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, а відтак слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України .

Суддя Фаєр Ю.Г.

Повний текст рішення складено 17.04.2012р.