Постанова

від 22.05.2012 по справі 34/137-10-4389

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.Справа № 34/137-10-4389 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Унітарного приватного підприємства „Практик"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 квітня 2012 року

у справі № 34/137-10-4389

за позовом Унітарного приватного підприємства „Практик", Одеська обл., Овідіополський р-н, с. Мізікевича, житловий масив „Совіньйон", вул. Одеський бульвар, 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К", м. Одеса, пер. Мукачівський, 5

про визнання договору оренди укладеним та зобов'язання (спонукання) укласти договір,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Унітарне приватне підприємство „Практик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К" про визнання укладеним запропонований позивачем договір оренди від 01.07.2009р., зобов'язання відповідача як орендодавця виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством про оренду майна у встановлений до 01.01.2012р. строк; спонукати ТОВ „Пол і К" укласти з УПП „Практик" запропонований ним договір оренди нерухомого майна в редакції від 15.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/137-10-4389.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2010р. провадження у справі №34/137-10-4389 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №34-30/243-09-6280, провадження по якій зупинено до розгляду пов'язаної справи №15/08-10-166.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. провадження у справі №34/137-10-4389 було поновлено.

06.04.2012р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати запропонований позивачем договір оренди від 01.07.2009р. укладеним в редакції, запропонованій УПП „Практик" зі строком його дії до 01.01.2012р. і зобов'язати ТОВ „Пол і К", як орендодавця, виконувати його умови та зобов'язання відповідно з діючим законодавством; зобов'язати (спонукати) ТОВ „Пол і К" укласти з УПП „Практик" договір оренди не житлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланий відповідачу цінним листом від 15.09.2010р.

Відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 01.11.2010р. та від 17.04.12р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 квітня 2012 року по справі № 34/137-10-4389 (суддя Фаєр Ю.Г.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Унітарне приватне підприємство „Практик" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17 квітня 2012 року по справі № 34/137-10-4389 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

21.05.2012 року від позивача надійшла квитанція на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 07 травня 2012 року про доплату судового збору у розмірі 526, 00 грн., яка була залучена до матеріалів справи.

Крім того, 21.05.2012 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку із тим, що його представник -адвокат ОСОБА_3 знаходиться за межами України, яке було відхилено судовою колегією в зв'язку із його необґрунтованістю, безпідставністю та наступним. По-перше, до клопотання позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження існування обставин, викладених у клопотанні, а по-друге, матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача і незабезпечення позивачем в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та матеріали справи.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представники в судовому засіданні апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважають необґрунтованими.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 01.12.2006 року між ТОВ „Пол і К" (Орендодавець) та УПП „Практик" (Орендар) був укладений Договір оперативної оренди майна №17, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) такі об'єкти оренди: нежитлові приміщення площею 10кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. От. Чепіги, 28, з метою розміщення офісу; меблі, призначені для функціонування офісу, що розміщені у приміщенні, яке надається в оренду, у загальній кількості 11 одиниць, згідно переліку, що наведений у Додатку №1 до Договору; офісну оргтехніку, призначену для функціонування офісу, що розміщена у приміщенні, яке надається в оренду, у загальній кількості 03 одиниць, згідно переліку, що наведений у Додатку №1 до Договору; нежитлові приміщення під виробництво, загальною площею 180кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а.

Додатковою угодою до Договору, що була підписана 01.11.2007р. сторони продовжили строк дії Договору до 01.11.2008р. та домовилися, що відповідно до п.3.2 Договору Орендар має переважне право на укладення Договору оренди на новий строк. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію Договору, він вважається пролонгованим.

07.09.2009р. Орендодавець надіслав Орендарю лист-повідомлення №68 про припинення Договору оренди, як укладеного на невизначений строк, через 3 місяці, а саме - з 07.12.2009р.

У зв'язку із неотриманням відповіді від позивача, 09.11.2009р. за №81 було направлено повторне повідомлення про припинення Договору оренди з поштовим повідомленням про вручення. Обидва повідомлення були отримані представником УПП „Практик", про що свідчить напис на поштових повідомленнях, а отже, Орендар належним чином повідомлений про припинення Договору оренди. За таких обставин, ТОВ „Пол і К" вважає, що з 08.12.2009р. і на даний час УПП „Практик" неправомірно володіє та користується майном ТОВ „Пол і К", а саме: нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, загальною площею 480кв.м.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції зазначив, що не має наміру укладати договір оренди з позивачем та те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати укладення договору оренди в порушення вимог ст.ст.317, 321 ЦК України або вимагати вважати укладеним запропонований ним проект в порушення ст.638 ЦК України, за наявності рішення у справі №30-15/08-10-166.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту позовних заяв, провадження за якими порушено у справах №34-30/243-09-6280 та №30-15/08-10-166 вбачається, що предметом спору є Договір оренди майна №17 від 01.12.2006р. із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.11.2007р., предметом якого є, зокрема, нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень під виробництво, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. у справі №30-15/08-10-166, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р., у задоволенні позову УПП „Практик" про визнання договору оренди №17 від 01.12.2006р. з додатком до договору від 01.11.2007р. пролонгованим на той же строк, а саме на 2 роки та 11 місяців, і до 01.10.2012р. - відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ „Пол і К" задоволено частково: зобов'язано УПП „Практик" звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а та повернути його ТОВ „ПОЛ І К", у задоволенні решти зустрічних позовних про визнання договору оперативної оренди майна №17, укладеного 01.12.2006р., таким, що припинив свою дію 07.12.2009р. та про зобов'язання УПП „Практик" не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „Пол і К" свого права власності на спірне майно -відмовлено внаслідок того, що чинне господарське законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як визнання договору таким, що припинив свою дію, а вимога про зобов'язання УПП „Практик" не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ „Пол і К" свого права власності на спірне майно стосується обставин, які можуть виникнути у подальшому, але на даний час відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. провадження у справі №34-30/243-09-6280 відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.80 ГПК України припинено, оскільки спір між ТОВ „Пол і К" та УПП „Практик" про зобов'язання відповідача УПП „Практик" звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480кв.м, розташовані за адресою: 65003, м.Одеса, вул.Церковна, 19-а та повернути його позивачу і власнику - ТОВ „ПОЛ І К" у справі №34-30/243-09-6280, виник між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й спір між сторонами за зустрічним позовом по справі №30-15/08-10-166.

Як встановлено судами під час розгляду справи №30-15/08-10-166, ТОВ „Пол і К", в порядку ст.763 ЦК України, ст.284 ГК України та п.3.2 Договору оперативної оренди майна №17 від 01.12.2006р., відмовився від останнього, завчасно повідомивши письмово про це іншу сторону та відповідно до ст.785 ЦК України та п.5.2.5 Договору, УПП „Практик" повинно було своєчасно повернути орендодавцю належне йому майно у тому стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що твердження позивача про те, що відмова суду в задоволенні вимог в частині визнання договору припиненим тягне за собою його автоматичне визнання дійсним або пролонгованим, є хибним та помилковим, таким що протиречить нормам діючого законодавства.

Крім того, судова колегія погоджується із позицією суду першої інстанції, що з мотивувальної частини рішення у справі №30-15/08-10-166 також чітко вбачається висновок суду щодо неможливості пролонгації Договору оперативної оренди майна №17 від 01.12.2006р. у зв'язку із відмовою відповідача від нього у встановленому законодавством порядку, до того ж, з огляду на ч.1 ст.785 ЦК України, задоволення судом зустрічної вимоги про зобов'язання звільнити та повернути орендоване майно, свідчить про дострокове припинення Договору на вимогу однієї з сторін договору -ТОВ „Пол і К", а тому підстав для того, щоб вважати Договір діючим відсутні, що в свою чергу спростовує посилання позивача на порушення відповідачем ч.1 ст.291 Господарського кодексу України.

Предметом спору у справі №34/137-10-4389 є правовідносини сторін щодо умов подальшої оренди цього ж майна, що знаходилось на момент пропозиції УПП „Практик" укладення договору оренди нерухомого майна в редакції від 15.09.2010р., в оренді за договором оренди №17 від 01.12.2006р. із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.11.2007р., предметом якого є, зокрема, нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень під виробництво, розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Церковна, 19-а (п.1.1 запропонованого договору).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що всі інші доводи позивача, викладені в додаткових поясненнях до позову, заяві про уточнення позовних вимог, додаткових поясненнях та апеляційній скарзі зводяться до аналізу матеріалів справ №34-30/243-09-6280 та №30-15/08-10-166 з переоцінкою встановлених судами обставин справи, вільному тлумаченню рішення суду у справі №30-15/08-10-166 та є оціночними судженнями позивача, про що також правильно зазначено в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 16, 626, 627, 628, 632, 638 ЦК України, ст.ст. 84, 179, 187 ГК України та дійшов до вірного висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним. Визнання договору оренди укладеним в редакції однієї зі сторін є обмеженням у реалізації прав іншої сторони такого договору, яка не може бути примушена виконувати умови договору, визначені в односторонньому порядку.

Посилання позивача на приписи ст.181 Господарського кодексу України в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо зобов'язання (спонукання) відповідача укласти з УПП „Практик" договір оренди нежитлових (виробничих) приміщень від 15.09.2010р. в редакції, запропонованій позивачем і надісланий відповідачу цінним листом від 15.09.2010р., не приймається судовою колегією до уваги з наступних підстав.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини між господарюючими суб'єктами стосовно укладення господарських договорів врегульовано ст.181 Господарського кодексу України. За цією нормою, всі розбіжності стосовно умов господарського договору, сторони повинні вирішувати на основі вільного волевиявлення, а врегулювання наявних розбіжностей в судовому порядку можливе лише за згодою іншої сторони у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідачем направлялися позивачу листи з повідомленням про небажання продовжувати або переукладати договір оренди та, як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди стосовно умов договору оренди ані в редакції від 15.04.2009р., ані в редакції від 15.09.2009р. та не оформили його у відповідності до ст.181 Господарського кодексу України.

Також не заслуговують на увагу суду посилання позивача на переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк відповідно до ст.777 Цивільного кодексу України, оскільки у разі недосягнення сторонами домовленості щодо умов договору, переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Щодо твердження позивача, що суд першої інстанції безпідставно не витребував відомостей щодо майнового та фінансового стану відповідача, розміру зданих в оренду приміщень, відомостей про обсяг фактично використовуваних приміщень, то вони є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки зазначені відомості жодним чином не відносяться до суті даної справи та позовних вимог позивача, та ніяким чином не підтверджують його позицію.

Крім того суд першої інстанції правильно послався на ст. 764 К України та ст. 291 ГК України та дійшов до вірного висновку, що доводи позивача про те, що до квітня 2010р. Орендодавець продовжував приймати орендні платежі від Орендаря та платежі за комунальні послуги згідно наданих суду актів здачі-приймання робіт (виконаних послуг) та платіжних доручень, що, на думку позивача, є свідченням прийняття пропозиції на укладення договору, судом до уваги не приймаються з огляду на висновки суду за результатами розгляду справи №30-15/08-10-166, та за своєю правовою природою є платою за фактичне користування майном за умови неповернення цього майна позивачем після відмови відповідача від продовження договору та відмови від укладення нового договору.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Унітарного приватного підприємства „Практик", Одеська обл., Овідіополський р-н, с. Мізікевича, житловий масив „Совіньйон", на рішення господарського суду Одеської області від 17 квітня 2012 року по справі № 34/137-10-4389 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28 травня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов