Постанова

від 17.04.2012 по справі 10/5025/816/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" квітня 2012 р. Справа № 10/5025/816/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТ- Холдинг"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011р.

у справі №10/5025/816/11 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТ- Холдинг"

до відповідача Хмельницької міської ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Стожари"

про - внесення змін в розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. № 1575 "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам" в частині визначення площі земельної ділянки зазначивши, що у постійне користування ВАТ "Стожари" відводиться земельна ділянка площею 0, 15 га;

- вилучення з постійного користування ВАТ "Стожари" частини земельної ділянки загальною площею 0,01га., яка позначена цифрою 1 в державному акті на право постійного користування землею від 21.12.1995р. та вважати цю частину земельної ділянки землями загального користування Хмельницької міської ради;

- зобов'язання Хмельницької міської ради встановити за ТОВ "ВКТ- Холдинг" безоплатний земельний сервітут згідно поданого проекту договору на право проходу для обслуговування, проведення ремонтних і аварійних робіт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький вул. Проскурівського підпілля, 71 через земельну ділянку розміром 0,01га.( частина земельної ділянки з твердим покриттям , призначенням якої є прохід до будівлі)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2011 року у справі №10/5025/816/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТ- Холдинг" до відповідача Хмельницької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Стожари" про внесення змін в розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. № 1575, вилучення з постійного користування частини земельної ділянки загальною площею 0,01га. та вважати цю частину земельної ділянки землями загального користування, зобов'язання встановити безоплатний земельний сервітут в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2011 року у справі №10/5025/816/11 встановлено факт існування між сторонами договірних відносин, а саме 19.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКТ - Холдинг" м. Хмельницький (покупець) та територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради м. Хмельницький (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.01.2009р., зареєстровано в реєстрі за №219, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) нежитлове приміщення загальною площею 83,7 кв.м., яке знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Проскурівського підпілля, 71, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та здійснити реєстрацію об'єкта в Хмельницькому БТІ.

Хмельницьким БТІ 25.03.2009р. товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТ-Холдинг" складено технічний паспорт на приміщення, загальною площею 83,7 кв.м. по вул. Проскурівського підпілля, 71.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.10.2010р.(а.с.19) за ТОВ "ВКТ-Холдинг", на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2009р. зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 83, 7 кв.м. в м. Хмельницькому, вул. Проскурівського підпілля (вул. Котовського), 71.

Місцевим судом з матеріалів справи встановлено, що позивач листом від 21.02.2011р. (а.с.38) звернувся до начальника управління земельних ресурсів та земельної реформи про надання роз'яснення щодо подальших дій ТОВ "ВКТ-Холдинг" стосовно виділення земельної ділянки для проходу в приміщення по вул. Проскурівського підпілля, 71 та його обслуговування і користування, оскільки під час погодження технічної документації було повідомлено, що землекористувачем земельної ділянки, яка необхідна для проходу в дане приміщення і його обслуговування є ВАТ "Стожари" на правах постійного користування земельною ділянкою.

Листом від 21.03.2011р. №798/020/15 (а.с.29) начальник управління земельних ресурсів повідомив позивача, що для вирішення питання стосовно виділення земельної ділянки для проходу та обслуговування приміщення по вул. Проскурівського підпілля, 71 необхідно погодження на припинення права користування земельною ділянкою від ВАТ "Стожари", так як на земельну ділянку з якою межує приміщення виготовлено державний акт на право постійного користування землею та роз`яснив, які дії необхідно вчинити для розв`язання даного питання.

Також, судом встановлено, що Розпорядженням міськадміністрації Хмельницької міської ради від 14.06.1994р. №1575 товариству "Стожари" надано в постійне користування за рахунок земель міськземфонду під ресторан "Україна" по вул. Котовського, 73 в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,16 га. На підставі даного розпорядження ВАТ "Стожари" 21.12.1995р. видано державний акт на право постійного користування землею площею 0.15 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №247 ХМ. В даний акт, враховуючи розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 внесено зміни в частині площі земельної ділянки - 0,1 га.

При прийнятті вказаного вище рішення місцевий суд, щодо вимоги позивача про внесення змін в розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам", зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, який не відповідає вимогам статті 16 ЦК України та статті 152 Земельного кодексу України.

Крім того, суд врахував, що позивач не навів та не надав суду доказів, які б підтверджували порушення розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575, в частині надання у постійне користування ВАТ "Стожари" земельної ділянка площею 0,16 га. по вул. Проскурівського підпілля 73(раніше вул. Котовського) прав позивача, який став власником нежитлового приміщення по вул. Проскурівського підпілля (вул. Котовського), 71 в 2009році. Суд першої інстанції, також прийняв до уваги відсутність доказів зі сторони позивача, які б підтверджували той факт, що на час прийняття розпорядження Хмельницької міської адміністрації "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам" від 14.06.1994р. №1575 земельна ділянка площею 0,01 га відносилась до земель загального користування (проходи, проїзди тощо).

В оскарженому рішенні, з приводу позовних вимог про вилучення з постійного користування ВАТ "Стожари" частини земельної ділянки загальною площею 0,01 га та вважати цю частину земельної ділянки землями загального користування Хмельницької міської ради, суд першої інстанції послався на п.п.1.2 статті 149 Земельного кодексу України, якими визначено порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Разом з тим, суд врахував, що дана позовна вимога не узгоджується з приписами ст.ст.13, 142 - 144 Конституції України, ст. 12 Земельного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання власника земельної ділянки Хмельницької міської ради встановити за ТОВ "ВКТ-Холдинг" безоплатний земельний сервітут на право проходу для обслуговування, проведення ремонтних і аварійних робіт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 71 через земельну ділянку розміром 0,01 га суд вказав, що дана земельна ділянка розміром 0,01 га перебуває у постійному користуванні ПАТ "Стожари" згідно розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 та державного акту на право постійного користування, які є чинними.

Крім того, в оскарженому рішенні суд роз`яснив, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Однак, позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що він є власником чи землекористувачем земельної ділянки по вул. Проскурівського підпілля, 71, також не надав доказів про вчинення дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, зокрема звернень до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, тобто доказів про наявність права позивача вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав, за яких позов ТзОВ "ВКТ-Холдинг" підлягав би до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - ТзОВ "ВКТ-Холдинг" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011р. у справі №10/5025/816/11 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач вказує наступне.

Місцевий суд не з`ясував правомірності виділення в натурі частини земельної ділянки площею 0,01 га та ніяк не відреагував на той факт, що розпорядженням від 14.06.1994р. №1575 в користування ВАТ "Стожари" надається земельна ділянка площею 0,16 га, а в Державному акті про право постійного користування зазначено, що в користування надається земельна ділянка площею 0,15 га, План зовнішніх меж землекористування складено саме на частину земельної ділянки площею 0,15 га (а не 0,16 га) і в який лише зі слів відповідача та третьої особи у 2000 році, нібито внесено зміни, чи то виправлено помилку, щоб привести Державний акт у відповідність до розпорядження. Разом з тим, апелянт зазначає, що ні внесення змін таким чином, ні тим більше виправлення помилок у Державному акті відповідно до вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі (як від 15.04.1993р. так і від 04.05.1999р.) не передбачено, проте і цю обставину, за твердженнями скаржника, суд залишив без уваги.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що в порушення вимог ст.4 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-XII (чинний на момент виділення земельної ділянки) в числі земель, виділених спірним розпорядженням у користування ВАТ «Стожари», була виділена частина земльної ділянки площею 0,01 га загального користування, а саме: під проходом, який забезпечує єдиний можливий доступ власників до свого приміщення по вул. Проскурівського підпілля, 71, а також використовується для його обслуговування. Тому скаржник вважає що, частина земельної ділянки з твердим покриттям, площею 0,01 га, призначенням якої є прохід до будівлі, була незаконно передана у користування ВАТ «Стожари», що фактично унеможливлює обслуговування позивачем власного приміщення та доступ до нього.

Скаржник звертає увагу, що помилковим є висновок суду щодо неправомірності пред`явлення позивачем вимоги про зобов`язання власника земельної ділянки - Хмельницьку міську раду встановити за ТзОВ "ВКТ-Холдинг" безоплатний земельний сервітут на право проходу, згідно поданого проекту договору. При цьому місцевий суд в обгрунтування такого висновку посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", однак, на думку скаржника, дана Постанова була прийнята після подачі позивачем позову, а тому посилання на неї судом, враховуючи її рекомендаційний характер, є недоречним.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що місцевий суд у своєму рішенні помилково наголошує на неподанні доказів зі сторони позивача про вчинення останнім дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, а саме звернень до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, що по суті є доказом про появу у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. В обгрунтування своїх тверджень щодо помилковості вказаного висновку, скаржник посилається на положення п.3.9.1-1 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №02-5/289 від 18.09.1997р. (в редакції від 19.07.2010р.), де з посиланням на рішення Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 з його суті випливає, що з дати оприлюднення зазначеного рішення Конституційного суду Уцкраїни місцеві господарські суди мають у порядку, передбаченому ГПК України, приймати до свого провадження як позови з вимогами, що грунтуються на визначених претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

За наведених мотивів апелянт просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТзОВ "ВКТ-Холдинг".

В свою чергу, від відповідача - Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011р. у справі №10/5025/816/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує наступне.

Відповідач у своєму відзиві наголошує на тому, що місцевий суд дійшов законного та обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про внесення змін в розпорядження Хмельницької міської ради від 14.06.1994р. №1575, так як на час прийняття вищезазначеного розпорядження ТзОВ "ВКТ-Холдинг" не був власником приміщення, не був відповідно учасником будь-яких правовідносин стосовно приміщення чи земельної ділянки по вул Проскурівського підпілля, 71, тому не може йти мови про порушення будь-яких його прав. Крім того відповідач наголошує, що розбіжності в розмірах площі земельної ділянки, які з незрозумілих причин виникли в розпорядженні від 14.06.1994р. №1575 та в Державному акті на право постійного користування ХМ №247 від 21.12.1995р. були усунуті у відповідності до п.3.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі від 04.05.1999 року №43 (яка діяла на час внесення змін в Державний акт). Враховуючи наведене вище відповідач звертає увагу, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,16 га по вул. Проскурівського підпілля, 71 ВАТ "Стожари" є чинним на сьогоднішній день і жодних підстав на внесення змін, тим більше до розпорядження міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 немає.

Також, відповідач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні правильно визначився з висновком та відмовив в задоволенні позовної вимоги позивача про вилучення з постійного користування ВАТ "Стожари" частини земельної ділянки та вважати цю частину землями загального користування Хмельницької міської ради, так як вірно зазначив суд, порядок вилучення земельних ділянок чітко визначається ст.149 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач у відзиві вказує, що суд вірно оцінив ту обставину, що висуваючи вимогу щодо встановлення земельного сервітуту позивач згідно вимог ст.98 Земельного кодексу України, повинен бути власником або землекористувачем земельної ділянки, відповідно, вимоги особи, яка не є таким власником або землекористувачем, про встановлення сервітуту для проходу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, відповідач стверджує, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Стожари", в порядку ст. 2-1 ГПК України, подано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому проситься рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011р. у справі №10/5025/816/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ПАТ "Стожари" звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішення місцевого суду грунтується на повному з`ясуванні обставин на які посилались особи, доказів якими ці обставини підтверджується. Крім того, відхиляючи доводи позивача та спростовуючи надані ним документи судом в рішенні від 01.07.2011 року наведено правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Також, на думку представника ПАТ "Стожари" висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи, обставинам що мають значення для справи, які встановлені судом та є повністю доведеними.

17 квітня 2012 року представник скаржника ТзОВ "ВКТ-Холдинг" в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду заяву про відвід всьому складу колегії суддів апеляційного суду, яка ухвалою від 17.04.2012р. була залишена судом без задоволення .

Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, подаши клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (т.2, а.с.2-5), а також те, що представниицтво в господарському процесі не обмежене певним колом осіб, колегія суддів відхилила клопотання представників відповідача та третьої особи про відкладення розгляду апеляційної скарги, як необгрунтоване та визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТ-Холдинг" зареєстроване як юридична особа 24.05.2004р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №831850 та довідкою головного управління статистики у Хмельницькій області АА №330725 (т.1, а.с.15-16).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВКТ- Холдинг" м. Хмельницький (покупець) та територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради м. Хмельницький (продавець) 19.01.2009р. було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.01.2009р., зареєстровано в реєстрі за №219, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) нежитлове приміщення загальною площею 83,7 кв.м., яке знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Проскурівського підпілля, 71, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та здійснити реєстрацію об'єкта в Хмельницькому БТІ.

Згодом, 25.03.2009 року Хмельницьким БТІ Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТ-Холдинг" складено технічний паспорт на приміщення, загальною площею 83,7 кв.м. по вул. Проскурівського підпілля, 71 (т.1, а.с.18).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.10.2010р. за ТОВ "ВКТ-Холдинг", на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2009р. зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 83, 7 кв.м. в м. Хмельницькому , вул. Проскурівського підпілля (вул. Котовського), 71.

В подальшому позивач Листом від 07.05.2009р. №23 звернувся до міського голови з клопотанням передати у власність земельну ділянку приблизно площею 90 кв.м. для обслуговування приміщення, придбаного за договором купівлі-продажу від 19.01.2009р. (т.1, а.с.25).

У відповідь на даний лист начальником управління земельних ресурсів та земельної реформи повідомлено (лист від 25.05.2009р. № 12-2180-02-10), що для винесення на розгляд виконкому та сесії міської ради питання щодо вибору місця розташування земельної ділянки, у відповідності до ст.151 Земельного кодексу України необхідно подати типову форму заяви про вибір місця розташування земельної ділянки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2009р. №13 з відповідними додатками. (т.1, а.с.26)

Позивач листом від 21.02.2011р. звернувся до начальника управління земельних ресурсів та земельної реформи про надання роз'яснення щодо подальших дій ТОВ "ВКТ-Холдинг" стосовно виділення земельної ділянки для проходу в приміщення по вул. Проскурівського підпілля, 71 та його обслуговування у користування, оскільки під час погодження технічної документації йому було повідомлено, що землекористувачем земельної ділянки, яка необхідна для проходу в дане приміщення і його обслуговування є ВАТ "Стожари" на правах постійного користування земельною ділянкою. (т.1, а.с.38).

Листом від 21.03.2011р. №798/020/15 начальник управління земельних ресурсів повідомив позивача, що для вирішення питання стосовно виділення земельної ділянки для проходу та обслуговування приміщення по вул. Проскурівського підпілля, 71 необхідно погодження на припинення права користування земельної ділянки від ВАТ "Стожари", так як на земельну ділянку з якою межує приміщення виготовлено державний акт на право постійного користування землею. Тому, необхідно подати в управління земельних ресурсів та земельної реформи відповідну документацію із землеустрою, яка розробляється ліцензованою землевпорядною організацією у відповідності до ст.ст.116, 141-142 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". (т.1 а.с.29).

Довідкою головного управління статистики у Хмельницькій області від 23.05.2011р. АА № 458892, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2011р. підтверджується, що ПАТ "Стожари" ( раніше ВАТ "Стожари", код 14164124) було зареєстровано як юридична особа 23.10.1992р.

Розпорядженням міськадміністрації Хмельницької міської ради від 14.06.1994р. №1575 товариству "Стожари" надано в постійне користування за рахунок земель міськземфонду під ресторан "Україна" по вул. Котовського, 73 в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,16 га. На підставі даного розпорядження ВАТ "Стожари" 21.12.1995р. видано Державний акт на право постійного користування землею площею 0.15 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №247 ХМ. В даний акт, враховуючи розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 внесено зміни в частині площі земельної ділянки - 0,1 га.

У відповідності до правових норм ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто, з наведених вище правових норм випливає, що волевиявлення уповноваженого органу проявляється у формі рішення цього органу, а відповідне рішення уповноваженого органу є підставою для набуття права користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності.

Зі змісту статтей. 3, 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції чинній на момент прийняття вищевказаного розпорядження) вбачається, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. З приводу надання земельної ділянки в користування приймається відповідне рішення.

Згідно ст.49 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", який втратив чинність на підставі Закону N 280/97-ВР від 21.05.97р. виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження.

Рішенням №5 дванадцятої сесії Хмельницької міської Ради народних депутатів XXI скликання від 21 липня 1992 року, ліквідовано виконавчий комітет Ради як колегіальний орган виконавчої влади Ради та доручено голові Ради в двохмісячний термін сформувати міську адміністрацію. (т.1, а.с.66).

Рішенням № 8 дванадцятої сесії Хмельницької міської Ради народних депутатів XXI скликання від 21 липня 1992 року, надано право адміністрації Ради народних депутатів розглядати і приймати рішення в галузі регулювання земельних відносин в межах м. Хмельницького. (т.1, а.с.67).

Отже, з вищенаведених норм та рішень вбачається, що розпорядження від 14.06.1994р. №1575 прийняте в межах компетенції виконавчого органу відповідача, останній висловив свою волю щодо розпорядження землями, самостійно, на власний розсуд визначавши висновки по розгляду питання щодо користування земельною ділянкою, надавши в користування товариству "Стожари" земельну ділянку по вул. Проскурівського підпілля (Котовського) , 73 площею 0,16 га, а не 0,15 га., а внесення змін в Державний акт на право постійного користування землею площею 0.15 га., в частині площі земельної ділянки - 0,1 га. здійснено з дотриманням вимог п. 3.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 в редакції, що діяла на момент внесення змін.

Враховуючи вказане вище, повноваження відповідача належні виключно йому, господарські суди не можуть приймати рішення з тих питань реалізації прав власності на землю від імені Українського народу, які мають здійснюватися виключно відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування

Окрім того, в п.15, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вказано, що виключно на пленарних засіданнях відповідних сільських, селищних, міських рад приймаються рішення щодо скасування актів виконавчих органів відповідних рад, які прийняті у невідповідності до Конституції України та чинного законодавства.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, зміст яких (прав) визначається з врахуванням розділу ІІІ Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів особи судом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів приналежності земельної ділянки наданої в користування ВАТ "Стожари", на підставі розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994р. №1575 площею 0,01 га, до земель загального користування (проходи, проїзди тощо).

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що розпорядження від 14.06.1994р. № 1575 не могло порушувати прав позивача, оскільки право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, виникло у позивача лише у 2009 році.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав шляхом внесення змін в розпорядження Хмельницької міської адміністрації "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам" від 14.06.1994р. № 1575, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовної вимоги про внесення змін в розпорядження від 14.06.1994р. № 1575.

Щодо позовних вимог в частині вилучення з постійного користування ВАТ "Стожари" частини земельної ділянки загальною площею 0,01 га, яка позначена цифрою "1" в державному акті на право постійного користування землею від 21.12.1995р. та вважати цю частину земельної ділянки землями загального користування Хмельницької міської ради суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 149 Земельного кодексу України визначено порядок вилучення земельних ділянок з користування. Пунктами 1, 2 даної статті передбачено, що земельні ділянки надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено факт відсутності в матеріалах справи відповідного рішення уповноваженого органу про вилучення земельної ділянки з користування, згоди землекористувача - ПАТ "Стожари" на вилучення земельної ділянки з користування та відповідних звернень позивача до Хмельницької міської ради про вилучення земельної ділянки.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо позовних вимог про зобов'язання власника земельної ділянки Хмельницьку міську раду встановити за ТОВ "ВКТ-Холдинг" безоплатний земельний сервітут згідно поданого проекту договору на право проходу для обслуговування, проведення ремонтних і аварійних робіт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 71 через земельну ділянку розміром 0,01 га (частина земельної ділянки з твердим покриттям, призначенням якої є прохід до будівлі) , то як вірно зазначано судом першої інстанції поняття, зміст і підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначаються главою 32 ЦК України (статті 401 - 406), главою 16 ЗК України (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у можливості обмеженого використання чужого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до частини 3 статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умов.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів про вчинення позивачем дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, зокрема звернень до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність у позивача на момент звернення до суду порушення його прав щодо відмови встановлення земельного сервітуту та узгодження умов договору про встановлення земельного сервітуту, оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією чи вимогою про встановлення земельного сервітуту та про укладення договору про встановлення сервітуту.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч.1 ст. 98 ЗК України).

Частиною 1 статті 99 ЗК України визначено, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивач є власником чи землекористувачем земельної ділянки по вул. Проскурівського підпілля, 71.

Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання власника земельної ділянки Хмельницьку міську раду встановити за ТОВ "ВКТ-Холдинг" безоплатний земельний сервітут є правомірним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи та не суперечить нормам закону.

Посилання позивача на те, що суд з порушенням норм процесуального права не взяв до уваги заяву про уточнення позовних вимог (а.с.105-108), є необгрнутованими та безпідставними, оскільки пунктом 3 заяви змінено розмір земельної ділянки для встановлення сервітуту та надано інший проект договору, що не відповідає умовам встановленим ст. 22 ГПК України. Крім того, дана заява подана позивачем без дотримання ст. 2-1 ГПК України.

Враховуючи наведені вище обставини справи, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011р. у справі №10/5025/816/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТ- Холдинг" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2011 року у справі №10/5025/816/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТ - Холдинг" - без задоволення.

2. Справу №10/5025/816/11 направити в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.