Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-4924/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4924/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.,

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення митних платежів, надміру сплачених до державного бюджету під час митного оформлення товарів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення митних платежів, надміру сплачених до державного бюджету під час митного оформлення товарів .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (65023 м. Одеса, вул. Садова, буд.1-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(код ЄДРПОУ 36214179; адреса: 02140, м. Київ, пр-т Миколи Бажана, 26, приміщення 334) надміру сплачені митні платежі у розмірі:

- 8 133,56 грн. (вісім тисяч сто тридцять три гривні 56 копійок) («Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100 ) та

- 17893,84 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні 84 копійки) («Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»; код бюджетної класифікації-14010300). Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(код ЄДРПОУ 36214179; адреса: 02140, м. Київ, пр.-т Миколи Бажана, 26, приміщення 334) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) 260,28 грн. (двісті шістдесят гривень 28 копійок) .

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року, відповідачі звернулися до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами.

Південна митниця Державної митної служби України просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм права.

Головне управління Державного казначейства України в Одеській області просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення відповідача про визначення митної вартості № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року та у відповідності з ВМД від 17 березня 2010 року № 500060701/2010/004187 зобов'язання позивача перед бюджетом склали: (1) 24395,32 грн. (за кодом 020 у розмірі 10% «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100 ) замість 16 261,76 за ВМД від 15.03.2010 р. та (2) 53669,71 (код 028 у розмірі 20% -«Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»(код бюджетної класифікації-14010300) замість 35775,87 грн. за ВМД від 15.03.2010 року.

Щодо зарахування спірних сум митних платежів до бюджету, судом встановлено, що з метою забезпечення митного оформлення товарів позивачем на депозитний рахунок Південної митниці (код 35819019) № 37348250000526 в ГУДК у м. Києві платіжним дорученням № 218 від 11.03.2010 року перераховано попередню оплату 79 000 гривень з призначенням платежу «Попередня оплата за митне оформлення. Без ПДВ».

На підтвердження зарахування цих коштів до бюджету у розмірах визначених ВМД від 17.03.2010 року через ГУДК України в Одеській області надано платіжне доручення № 731 від 18.03.2010 року про перерахування Південною митницею з вищезгаданого депозитного рахунку до державного бюджету України мита, у т.ч. суми мита за ВМД позивача № 500060701/2010/004187 від 15.03.2010 р. у сумі 24 395,32 грн., на рахунок № 31117060705002 в ГУДК в Одеській області, про що свідчать дані, викладені у службовій записці Південної митниці. Крім того, до матеріалів справи залучено платіжне доручення Південної митниці про перерахування з вищезгаданого депозитного рахунку до державного бюджету України ПДВ, у т.ч. ПДВ за вищенаведеною ВМД позивача у сумі 53 669,71 грн., на рахунок 31113031705002 в ГУДК в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 року та, відповідно, набрала законної сили, встановлено, що 07 липня 2009 року між ТОВ "Українські покрівельні системи" та компанією LA ESCANDELLA. S.A укладено договір № 070709 SP/UA, предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Декларантом позивача 15 березня 2010 року подано відповідачу вантажно-митну декларацію (далі -ВМД) № 500060701/2010/004170, товаросупровідні та інші документи. Митні платежі визначені в розмірі 16 261,76 (код 020 у розмірі 10%) грн. та 35775,87 грн. (код 028 у розмірі 20%).

Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю товарів у декларації від 15.03.2010 р., відповідач прийняв рішення № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року, згідно з яким самостійно визначив митну вартість , застосувавши при цьому резервний (шостий) метод визначення митної вартості товарів.

Вищезгаданою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670, яка набрала законної сили, зазначене рішення митниці про визначення митної вартості товару № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року визнано протиправним та скасовано.

У постанові суду, крім іншого, судом визначено, що у відповідача не було підстав самостійно визначати митну вартість товарів та приймати рішення № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року про визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж обраний позивачем.

Враховуючи наведене в сукупності та беручи до уваги, що рішення відповідача № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року про визначення митної вартості товарів у більшому розмірі ніж було визначено позивачем у ВМД від 15.03.2010 року визнано протиправним та скасовано судом, виходячи також з того, що відповідачем в інший спосіб не доведено неправомірність визначення позивачем сум митних платежів за ВМД від 15.03.2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку позивач на підставі протиправного рішення митного органу сплатив митні платежі у більшому розмірі ніж було передбачено законодавством та спочатку було визначено у його ВМД від 15 березня 2010 року № 500060701/2010/004170, а отже сума коштів, що внесена до Державного бюджету України понад встановлений законодавством розмір в даному випадку складає: за кодом 20 (код 020 - «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100) - 8 133,56 грн. та за кодом 28 (код 028 -«Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»; код бюджетної класифікації-14010300) - 17893,84 грн., а всього 26 027,40 грн., що складає суму надмірно сплачених позивачем коштів до Державного бюджету України на підставі протиправного рішення митного органу про визначення митної вартості товарів та які (надміру сплачені кошти) підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку , відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 (в редакції на час митного оформлення товарів) про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (в редакції на час вирішення спору) Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Відповідно до пунктів 6 та 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, (1) органами Державного казначейства провадиться повернення за рішенням суду надмірно та / або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету; (2) юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, зокрема, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Вимоги Південної митниці Державної митної служби України щодо закриття провадження в справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даній справі відповідачами виступають суб'єкти владних повноважень, а заявлені до них позовні вимоги стосуються здійснення ними своїх владних управлінських функцій, що передбачає, відповідно до ст. 17 КАС України, їх розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Отже, доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.