Постанова

від 31.01.2012 по справі 2а-10441/11/0170/1

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-10441/11/0170/1

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово"- ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Сімферопольським РВ ГУ МВС України в Криму 21.02.97, довіреність № б/н від 22.04.11,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 27.10.11 у справі № 2а-10441/11/0170/1

за позовом Прокурора Сімферопольського району (вул. К. Лібкнехта, 2, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

в інтересах держави в особі:

Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (пров. Персиковий, буд. 2, с. Скворцове, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97544)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 у задоволенні позовних вимог Прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" про стягнення - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 та прийняти нове рішення по справі.

Не погодившись із зазначеною постановою позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків обставинам справи.

Позивач та прокурор своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку ст.195, 196 КАС України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач - ТОВ «МПК Скворцово»використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за вх.№ 2866 від 28.02.2011 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «МПК Скворцово»складає 287 осіб, фонд оплати праці становить 5078,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата - 17695 гривень.

В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону складає -11 осіб, фактично працевлаштовані -8 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем визначена в сумі 53085,00 гривень.

Однак, відповідачем задекларована сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена у встановлений законом строку, у зв'язку з чим прокурор Сімферопольського району АР Крим в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інваліді звернувся до суду з позовом про стягнення 53085 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів, у зв'язку з виконанням всіх можливих заходів щодо працевлаштування інвалідів. При цьому, таких висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з показників чисельності у еквіваленті повної зайнятості та з розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників та кількості працівників -інвалідів за кожний місяць.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Частинами 1, 2, 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог законодавства з червня 2010 року по грудень 2010 року відповідач подавав до Сімферопольського районного центру зайнятості звіти за формою N 3-ПН.

На думку суду першої інстанції такі обставини свідчать про вчинення відповідачем всіх необхідних дій для працевлаштування інвалідів. При цьому, суд зробив висновок, що з січня 2010 року по травень 2010 року у відповідача не було підстав для надання звітності за формою №3-ПН, оскільки в цій період відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таких висновків суд дійшов беручи до уваги показники численності у еквіваленті повної зайнятості, щомісячної чисельності штатних працівників та кількості працівників-інвалідів за кожний місяць окремо.

Проте такі висновки є помилковими і ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Виходячи з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»звітним періодом для обрахування чисельності працівників є календарний рік, у зв'язку з чим усі показники розраховуються у сукупності за рік згідно правил Інструкції зі статичної кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286

Пунктом 3.2.5 Інструкції №286 передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Також форма звітності 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»є річною, тобто звітним періодом для обрахування чисельності працівників, фонду заробітної плати, а відповідно середньорічної заробітної плати штатного працівника та суми адміністративно-господарських санкцій є календарний рік.

Отже, з огляду на викладене норматив відповідача по працевлаштуванню інвалідів визначається у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а не помісячно, як зазначив суд першої інстанції.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та вчинено усіх заходів щодо працевлаштування інвалідів у звітному 2010 році є помилковим.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" від 23.02.2006 стаття 18 викладена у новій редакції та доповнено Закон новою статтею 18 1 , які не встановлюють обов'язок державних органів працевлаштовувати інвалідів. Зазначені зміни покликані удосконалити механізм сприяння зайнятості особам з обмеженими фізичними можливостями шляхом використанням гнучких форм організації праці, застосуванням надомної праці, сприяння підприємницькій діяльності, а також активізації роботи державної служби зайнятості, пов'язаної з їх професійною орієнтацією, навчанням та працевлаштуванням.

Із аналізу нормативно-правових актів щодо повноважень відповідних органів слідує, що суб'єкти, визначені статтею 18 Закону, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 у справі №2а-10441/11/0170/1 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово»на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 53085,00грн. за 3 робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів, але не зайняті ними у 2010 році.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова