Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-10441/11/0170/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/15919/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Леонтович К.Г

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у адміністративній справі за позовом Прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово»,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року Прокурор Сімферопольського району (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення фонду) звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, у розмірі 53085,00 грн., за не зайняті інвалідами у 2010 році робочі місця.

27 жовтня 2011 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Товариством з червня 2010 року подавалися до Сімферопольського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Товариство виконало всі обов'язки щодо працевлаштуванні інвалідів.

31 січня 2012 року постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року була скасована, позов задоволений.

Стягнуто з Товариства на користь Відділення фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 53085,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство не добросовісно виконало вимоги чинного законодавства з організації працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до звіту Товариства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства становила 287 працівників; кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, утворених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 11 осіб, фактично в Товаристві працювало 8 інвалідів.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Товариство з червня до грудня 2010 року подало до Сімферопольського районного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом №420 Міністерства праці на соціальної політики України від 19.12.2005 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту Товариства за формою 10-ПІ за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 287 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначена Товариством 11 осіб, фактично протягом року на підприємстві інвалідів працювало 8 осіб.

Товариство не виконало норматив з працевлаштування 8 інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Товариство постійно інформувало Сімферопольський районний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць на яких можуть працювати інваліди.

Товариство здійснило всі заходи, передбачені чинним на час виникнення спору законодавством, спрямовані на працевлаштування інвалідів у Товаристві.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, воно підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції -залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.,ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: