Ухвала

від 01.11.2013 по справі 2а-10441/11/0170/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 листопада 2013 року м. Київ В/800/4356/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Іваненко Я.Л.,

суддів Лиски Т.О.,

Малиніна В.В.,

Олексієнка М.М.,

Пасічник С.С.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и л а:

24 жовтня 2013 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на постанови Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2011 року, від 07 липня 2011 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2013 року.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, на які заявник посилається для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, колегії суддів вважали правомірним стягнення з підприємств адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачами не було у повному обсязі виконано обов'язок щодо інформування державної служби зайнятості про утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року, про перегляд якої ставиться питання, колегією суддів касаційної інстанції було визнано обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» постійно інформувало Сімферопольський районний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць, на яких можуть працювати інваліди, а відтак здійснило всі заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, на яких ґрунтувалися висновки судів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за заявою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

Т.О. Лиска

В.В. Малинін

М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник