Рішення

від 12.04.2012 по справі 2-2027/2011

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

справа № 2-2027/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2012 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності на ? частки земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0686га, розташованої в межах землекористування СТ «Благодатний», в м. Севастополі. Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, під час якого відповідач оформив на своє ім'я спірну земельну ділянку. Після розірвання шлюбу, позивач, посилаючись на положення ст.60 СК України вважає, що половина спірної земельної ділянки повинна належати їй, як майно, набуте під час шлюбу.

В судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, пояснили, що позивач набула право власності на сусідню зі спірною земельну ділянку НОМЕР_2 у тому ж СТ «Благодатний», проте, через певну конфігурацію цієї земельної ділянки, заїзд до неї можливий лише через спірну земельну ділянку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, мотивував тим, що право власності на спірну земельну ділянку відповідач набув в порядку безоплатної приватизації, а тому вона поділу між колишнім подружжям не підлягає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 01.09.1991 року, та на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21.03.2011 року шлюб розірвано (а.с.7).

Рішенням Балаклавської районної у місті Севастополі Ради від 30.03.2007 року №9с-5-196 ОСОБА_5 передано в приватну власність в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку НОМЕР_1 в складі СТ «Благодатний»(а.с.52, 54).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №186936, ОСОБА_5 на підставі рішення Балаклавської районної у м. Севастополі ради від 30 березня 2007 року №9с-5-196 є власником земельної ділянки площею 0,0686га, яка розташована в м. Севастополь, Балаклавського району, у межах землекористування СТ «Благодатний», діл.НОМЕР_1 для ведення садівництва. Державний акт виданий 17 липня 2007 року (а.с.8, 53).

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно п.5 ст.61 того ж Кодексу, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Наведеним пунктом статтю доповнено Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя»від 11 січня 2011 року, та змінена редакція статті діє з 9 лютого 2011 року.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду наведеного, оскільки п.5 ст.61 СК України введено в дію після прийняття рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації відповідачу спірної земельної ділянки, суд, в силу ст.5 ЦК України не може застосувати наведену норму Сімейного Кодексу України до існуючих між сторонами спірних правовідносин та керується іншими нормативними актами.

Згідно п. «в»ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, а згідно ч.3 ст.116 того ж Кодексу, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Пунктом 18.2. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за нею право власності на ? частки земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0686га, розташованої в межах землекористування СТ «Благодатний», в м. Севастополі є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов