Ухвала

від 22.08.2012 по справі 2-2027/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

22.08.2012

Справа №22ц-2790/1215/2012р. Головуючий в першій інстанції Гапонов Д.Ю.

Категорія 46 Головуючий в апеляційній інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Єфімової В.О.,

при секретарі - Блоху Д.Д.,

за участю - позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частки земельної ділянки АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, під час якого відповідач оформив на своє ім'я спірну земельну ділянку. Після розірвання шлюбу, позивач, посилаючись на положення ст.60 СК України вважає, що половина спірної земельної ділянки повинна належати їй, як майно, набуте під час шлюбу.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє, та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1 вересня 1991 року до 21 березня 2011 року, дня, коли на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька шлюб між ними було розірвано (а.с.7).

17 липня 2007 року ОСОБА_6 за рішенням Балаклавської районної Ради у м. Севастополі №9с-5-196 від 30 березня 2007 року, на підставі державного акту серії ЯЕ № 186936 на право власності на земельну ділянку, отримав у приватну власність в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с. а.с. 52-54).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки п. 5 ст. 61 СК України введено в дію після прийняття рішення про передачу в порядку безоплатної приватизації відповідачу спірної земельної ділянки, в силу вимог ст. 5 ЦК України щодо дії нормативно-правових актів у часі, суд не міг застосувати наведену норму Сімейного Кодексу України до існуючих між сторонами на час звернення до суду спірних правовідносин.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Правильно застосував суд до спірних правовідносин також і положення пункту 18.2, що діяв на час отримання відповідачем у власність земельної ділянки, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», яким передбачено, що відповідно положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Крім того, апелянтом, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не було доведено належними і допустимими доказами фактів придбання спірної ділянки за спільні кошти та перетворення спірного майна у спільну сумісну власність колишнього подружжя внаслідок трудових затрат позивача в облаштуванні та покращенні земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги, як такі, що не мають правового підґрунтя, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, це, згідно ст. 312 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.

Керуючись викладеним та ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: С.В. Лівінський

Судді Н.Г. Алєєва

В.О. Єфімова