Рішення

від 17.07.2008 по справі 34/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/361

17.07.08

За позовомПриватного підприємства „А-Авангард”;

доАкціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку;

третя особадиректор ПП „А-Авангард” –Дячук С.А.;

простягнення 120 738,82 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

від позивача:Бившев С.В., представник, довіреність б/н від 10.03.2007 р.;Дячук С.А., директор;Михальський Ю.В., представник, довіреність б/н від 10.03.2007 р.;

від відповідача:Дудник В.В., представник, довіреність № 3537 від 06.08.2007 р.;Киришевський Л.А., представник, довіреність б/н від 10.04.2006 р.;Лакиза С.М., представник, довіреність б/н від 10.04.2006 р.;

від третьої особиДячук С.А., директор.

На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням: з 27.05.2003 р. до 15.07.2003 р., з 31.05.2007 р. по 27.06.2007 р., з 01.04.2008 р. по 22.04.2008 р., з 22.04.2008 р. по 27.05.2008 р. з 27.05.2008 р. по 26.06.2008 р. з 26.06.2008 р. по 17.07.2008 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 102 321,03 грн. неправомірно стягнутої суми, 18 417,79 грн. штрафу, 1 700,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в засіданні суду проти позову заперечує, посилаючись на те, що за твердженням позивача, протягом серпня 2000 року з його рахунку були неодноразово незаконно перераховані кошти, але лише 14.11.2001 р., він звернувся до банку з претензією про неправильне списання суму з його рахунку та станом на 01ю.01.2001 р. між банком та позивачем було проведено звірку залишку на рахунку (підтвердження сальдо), яку директор позивача –Дячук С.А. особисто підписав, тобто не мав претензій стосовно списання коштів з рахунку.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем не зазначено в позові та не надано доказів того, які зобов'язання за договором банком не було виконано належним чином, а проведена почеркознавча експертиза не є належним доказом вини банку у невиконанні останнім умов договору, оскільки договір не вимагає експертного підтвердження або дослідження банком підпису уповноваженої особи в платіжному дорученні. Експертний висновок не є доказом вини банку та не є доказом невиконання банком договірних відносин, тобто не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки заявлений позивачем висновок як доказ не стосується (не досліджує) умов договору, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

          Від відповідача до Господарського суду м. Києва надійшла заява про вступ до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача правонаступника ТОВ „Континіум-Льон-Контракт” з 2006 року –ТОВ „Торговий дім „Континіум Галичина”, яка мотивована тим, що у всіх без виключення платіжних дорученнях, на які посилається позивач, отримувачем коштів зазначено ТОВ „Континіум-Льон-Контракт” і оскільки в разі визнання дій банку неправомірними або такими, що порушують договірні відносини з позивачем і стягнення з банку шкоди або збитків, виникне право регресних вимог банку до отримувача коштів –стягнення безпідставно спрямованих отримувачу коштів.

          Господарський суд заявлене відповідачем клопотання відхиляє з огляду на те, що спір у даній справі стосується належного виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами договором і стягнення з відповідача безпідставно списаних з розрахункового рахунку позивача грошових коштів, а тому рішення господарського суду у даній справі не може вплинути на права або обов'язки ТОВ „Континіум-Льон-Контракт”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2003 р. строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2003 р. зупинено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.10.2005 № 38 дана справа передана судді Мандриченко О.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2007 р. призначено судово-почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2008 р. провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представники позивача та третя особа позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

          Між Бердичівським відділенням Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку та ПП „А-Авангард” 30.07.1999 р. укладено договір № 130392 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого, банк (відповідач) відкрив клієнту (позивач) поточний рахунок відповідно до Інструкції № 3 „Про відкриття банкам рахунків у національній та іноземній валюті” та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (п. 1.1 договору).

          Пунктом 2.10 договору передбачено, що банк взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України.

          Клієнт взяв на себе зобов'язання не пізніше наступного дня повідомляти банк про всі помічені неточності або помилки у виписках з рахунку та інших документах або про визнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком (п. 2.23 договору).

          Відповідно до п. 3.1 договору за несвоєчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідного документа) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить власнику рахунку, банк сплачує клієнту штраф у розмірі 0,1%.

          Як вбачається із матеріалів справи, а саме: платіжне доручення № 308 від 16.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., платіжне доручення № 310 від 31.08.2000 р. на суму 1 231,03 грн., платіжне доручення № 306 від 11.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., платіжне доручення № 308 від 14.08.2000 р. на суму 1 000,00 грн., платіжне доручення № 305 від 09.08.2000 р. на суму 6 200,00 грн., платіжне доручення № 304 від 08.08.2000 р. на суму 20 290,00 грн., платіжне доручення № 302 від 03.08.2000 р. на суму 39 000,00 грн., платіжне доручення № 303 від 04.08.2000 р. на суму 13 200,00 грн. відповідачем було списано грошові кошти з розрахункового рахунку позивача на загальну суму 102 321,03 грн. та перераховано їх одержувачу - ТОВ „Континіум-Льон-Контракт”.

          Позивач в особі директора Дячука С.А. 08.11.2001 р. звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив про неправильно списані банком з 03.08.2000 р. з рахунку ПП „А-Авангард” грошових коштів та просив відповідача виплатити суму списаних банком коштів та сплатити штраф від неправильного списаної суми за кожний день прострочення в розмірі 01%.

          Бердичівське відділення Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку листом № 769 від 03.12.2001 р. повідомило Дячука С.А. про безпідставність заявленої їм претензії і про те, що відділення банку не має інформації про неправильність списання загаданих у претензії грошових коштів.

          Причиною спору у справі стало питання відшкодування заподіяних відповідачем позивачу збитків, які були спричинені відповідачем внаслідок безпідставного списання ним з розрахункового рахунку позивача грошових коштів, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору.

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

          Відповідно до ч. 2 ст. 381 ЦК УРСР без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

          Постановою Правління Національного банку України № 135 від 29.03.2001 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

          Постанова втратила чинність (згідно з постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р.), тобто на момент здійснення спірних дій за договором № 130392 дана Інструкція була чинна.

          Відповідно до п. 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, зокрема, банк стягувача - заповнення таких реквізитів: „Стягував”, „Код стягувача”, „Рахунок стягувача”, „Банк стягувача”, „Код банку стягувача”, а також „М. П. стягувача” та „Підписи стягувача” (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Згідно п. 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог цього розділу, розділів V і VI та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 цього розділу.

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 4 цього розділу, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

В додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют зазначено, що в назві реквізиту „Підписи стягувача” ставлять підписи відповідальні особи стягувача (у разі договірного списання коштів), зразки підписів яких заявлені банку стягувача в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

          Постановою Правління Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (далі –Інструкція).

          Інструкція № 7 втратила чинність (згідно з постановою Правління Національного банку України № 135 від 29.03.2001 р.), тобто на момент здійснення спірних дій дана Інструкція була чинна.

          Відповідно до п. 3 Інструкції банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Пунктом 8 Інструкції передбачено, що розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити, зокрема, на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених у пункті 9) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів.

Якщо хоча б один із зазначених у п. 8 реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений з порушенням вимог, що встановлені цією Інструкцією, то банк такий документ до виконання не приймає (п. 8-1 Інструкції).

Згідно п. 16-2 Інструкції якщо помилкове списання коштів виникло з вини банку платника, то цей банк за рахунок своїх коштів має повернути помилково списані кошти на рахунок платника.

          Як стверджує директор ПП „А-Авангард” Дячук С.А., єдиним розпорядником рахунку підприємства є Дячук С.А., зразки підпису якого є на нотаріально завіреній картці у відповідача, але протягом серпня 2000 року без його відому за підписом іншої особи з розрахункового рахунку підприємства відповідачем було списано грошові кошти на загальну суму 102 321,03 грн. внаслідок чого, позивачу відповідачем було завдано матеріальну шкоду.

          Із наявного в матеріалах справи висновку № 348 від 13.10.2003 р. експерта-криміналіста відділення експертно-криміналістичного забезпечення роботи Бердичівського МРВВС вбачається, що згідно постанови про призначення експертизи, винесеної 01.09.2003 р. слідчим в ОВС СУ УМВС України в Житомирській області по кримінальній справі № 1552-00, було виконано почеркознавчу експертизу та на роз'яснення експерта було поставлене запитання: чи виконані підписи в графі „підпис власника” на платіжних дорученнях ПП „А-Авангард” № 302 від 03.08.2000 р., № 303 від 03.08.2000 р., № 304 від 08.08.2000 р., № 305 від 08.08.2000 р., № 306 від 11.08.2000 р., № 308 від 14.08.2000 р., № 308 від 16.08.2000 р., № 310 від 31.08.2000 р. та в податкових деклараціях ПП „А-Авангард” за 3 кв. 1999 р., квітень, травень, червень 2000 р. в графі „директор” –Дячуком С.А. чи іншою особою? В якості порівняльного матеріалу надані зразки почерку та підпису Дячука С.А.

          В даному висновку зазначено, що виявлений збіг ознак стійкий, істотний, утворює індивідуальну сукупність ознак, достатню для висновку про те, що підписи в платіжних дорученнях № 302 від 03.08.2000 р., № 303 від 03.08.2000 р., № 304 від 08.08.2000 р., № 305 від 08.08.2000 р., № 306 від 11.08.2000 р., № 308 від 14.08.2000 р., № 308 від 16.08.2000 р., № 310 від 31.08.2000 р. та в податкових деклараціях ПП „А-Авангард” за 3 кв. 1999 р., квітень, травень, червень 2000 р. в графі „директор” виконані гр. Злою І.А.

          Отже, із зазначеного висновку почеркознавчої експертизи № 348 від 13.10.2003 р. експерта-криміналіста відділення експертно-криміналістичного забезпечення роботи Бердичівського МРВВС вбачається, що платіжні доручення № 302 від 03.08.2000 р., № 303 від 03.08.2000 р., № 304 від 08.08.2000 р., № 305 від 08.08.2000 р., № 306 від 11.08.2000 р., № 308 від 14.08.2000 р., № 308 від 16.08.2000 р., № 310 від 31.08.2000 р. ПП „А-Авангард” були підписані не Дячуком С.А.

          З метою з'ясування питання чи належить підпис директора ПП „А-Авангард” Дячука С.А., що міститься на платіжних дорученнях № 302 від 03.08.2000 р., № 303 від 03.08.2000 р., № 304 від 08.08.2000 р., № 305 від 08.08.2000 р., № 306 від 11.08.2000 р., № 308 від 14.08.2000 р., № 308 від 16.08.2000 р., № 310 від 31.08.2000 р. громадянину Дячук С.А., необхідні спеціальні знання, Господарським судом м. Києва була призначена судово-почеркознавча експертиза.

          Із висновку № 8765 від 32.01.2008 р. судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що підписи від імені Дячука С.А., електрофотографічне зображення яких міститься в графі „підпис платника” у ксерокопіях платіжних доручень № 303 від 03.08.2000 р., № 304 від 08.08.2000 р., № 305 від 08.08.2000 р., № 306 від 11.08.2000 р., № 308 від 14.08.2000 р., № 308 від 16.08.2000 р., № 310 від 31.08.2000 р., виконані не Дячуком Степаном Арсентійовичем, а іншою особою з наслідуванням справжнім його підписам.

          Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 203 ЦК УРСР передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

          Згідно ст. 209 ЦК УРСР особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 216 ЦК УРСР).

          Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, в силу ст. 440 ЦК УРСР підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.

Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Матеріалами справи не доведено, що шкоду позивачу заподіяно не з вини (умислу або необережності) відповідача, тобто відсутні докази здійснення відповідачем всіх необхідних дій відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що було обов'язковою умовою згідно положень договору № 130392 для належного та правомірного списання грошових коштів із розрахункового рахунку позивача.

          З урахуванням матеріалів справи, висновку судово-почеркознавчої експертизи, а також того, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували висновки експертизи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „А-Авангард” про стягнення з відповідача 102 321,03 грн. неправомірно стягнутої суми та 18 417,79 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки з вини (умислу або необережності) відповідача було здійснено списання грошових коштів за спірними платіжними дорученнями на загальну суму 102 321,03 грн. і п. 3.1 договору передбачено відповідальність банку за, зокрема, неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладені на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) на користь Приватного підприємства „А-Авангард” (13300, м. Бердичів, пров. Івана Франка, 6-в, код ЄДРПОУ 30400075) 102 321 (сто дві тисячі триста двадцять одна) грн. 03 коп. неправомірно стягнутої суми, 18 417 (вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 79 коп. штрафу, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 40 коп. витрат на оплату судової експертизи. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко