Рішення

від 03.11.2006 по справі 2/485

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/485

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.06                                                                                 Справа № 2/485

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого приватного підприємства „БАРН”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГО-ТЕРМ”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 6100 грн. 60 коп.          

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув ( явка обов'язкова),

від  відповідача –не прибув ( явка обов'язкова), був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання згідно рекомендованої кореспонденції, надісланої на його адресу 30.10.06, що підтверджено реєстром рекомендованої кореспонденції,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6100 грн. 60 коп., згідно договорів від 30.10.03 та від 27.11.03.

Відповідач відзивна позовну заяву не надав, у засідання суду не прибув. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними уній матеріалами. Копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не повернути поштою в адрес суду, а також відповідачем не надано доказів звернення до суду з клопотанням про направлення йому документів за іншою адресою, ніж та, що вказана у позовній заяві.

Позивач у справі подав клопотання, яке здано до канцелярії суду 24.10.06, щодо уточнення позовних вимог відповідно до якого він просить стягнути з відповідача заборгованість к сумі 5100 грн. 60 коп. за виконані підрядні роботи та 100 грн. витрат на юридичні послуги у сумі 1000 грн.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

Між сторонами у справі, 30.10.03 та 27.11.03 було укладено договори б/н,  за умовами яких „Виконавець” (позивач  у справі) зобов'язався виконати роботи на ремонт систем опалення та виконання електромонтажних робіт, передбачені предметом договору, а „Замовник” (відповідач у справі) зобов'язався прийняти їх та здійснити оплату.  

На виконання вказаного договору позивачем було виконано роботу, що підтверджено актами виконаних робіт, які підписані сторонами без доповнень та зауважень на загальну суму 26200 грн. 60 коп.

   Згідно п. 3.2 укладених договорів відповідач зобов'язався здійснити оплату за договорами протягом 5-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт що останнім не було здійснено у повному обсязі, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5100 грн. 60 коп. на свою користь.

   Крім того, відповідач поніс додаткові витрати на юридичні послуги у сумі 1000 грн., які він теж просить стягнути з відповідача у порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.  

   Відповідач відзив на позов не надав.  

   Сума заборгованості 5100 грн. 60 коп. обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не оспорена.

 У задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат на  юридичні послуги у сумі 1000 грн., то вони судом відхиляються, з огляду на нижчевикладене:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом , витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату  стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до суду не надано належних доказів, які свідчать, що його представник Салуквадзе В.М. має адвокатське свідоцтво.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22,44,49,75,82,84,85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

            1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГО-ТЕРМ”, м. Лисичанськ Луганської області, пр. Леніна, буд. 113, кв. 241, код 31380909 на користь Малого приватного підприємства „БАРН”, м. Луганськ, вулю. Луначарського, буд. 95, кв. 113, код 23260531 заборгованість у сумі 5100 грн. 60 коп.,  витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.,  видати наказ.

3. У задоволенні юридичних послуг у сумі 1000 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  07.11.06

  Суддя                                                                                                              О.О. Седляр