Рішення

від 18.03.2008 по справі 37/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/58

18.03.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техісо»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Україна Інтернешнл»

Простягнення 360671,03 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача : Клак О.Г.- представник за довіреністю № б/н від 22.11.07р.;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техісо»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Україна Інтернешнл» про стягнення 360671,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 р. порушено провадження у справі № 37/58, розгляд справи було призначено на 04.03.2008 року о 11-15.

Представник відповідача 04.03.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/58 від 14.02.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 року № 37/58 не виконав, довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, накладні, які підтверджують поставку нафтопродуктів відповідачем на суму 3032729,28 грн.; виписки з банківського рахунку на підтвердження повернення грошових коштів відповідачем в розмірі 335096,45 грн. не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 04.03.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/58 від 14.02.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Україна Інтернешнл»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Оскільки відповідач відзив на позовні вимоги не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив за згодою представника позивача лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2006 року  року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техісо»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАК-Україна Інтернейшенл»(продавець) був укладено договір купівлі-продажу нафтроподуктів № 31-1 № 06/06/21/01 (далі - договір).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що продавець продає, а покупець купує нафтопродукти (товар) по ціні відповідній до затвердженого продавцем прейскуранта на нафтопродукти на день продажу в кількості та асортименті відповідно до поданої заяви.

01 січня 2006 року сторони також уклали додаткову угоду № 1 до договору та домовились, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити дизельне паливо в розмірі 1000 000 літрів за ціною 3,21 грн. за 1 літр дизельного палива в порядку та на умовах, визначених в додатковій угоді.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 покупець здійснює 100 % оплату вартості нафтопродуктів по кожній окремо поданій заявці протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату по наданій ним заявці в сумі вказаній у рахунку –фактурі на оплату та за ціною, що передбачена в п.1 даної додаткової угоди.

У відповідності до п. 4 додаткової угоди покупець зобов'язувався оплати і прийняти, а продавець передати весь товар, що купується за даною додатковою угодою, до 15.03.2006 року в повному обсязі та за ціною вказаною в п. 1 додаткової угоди.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 1,  позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 3563000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку товару лише на загальну суму 3032729,28 грн. та повернув грошові кошти в розмірі 335096,45 грн.

26.11.2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 236356,04 грн., а також сплатити штраф в розмірі 15200,50 грн. та відшкодувати упущену вигоду, яка становить 108835,49 грн.

Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 236356,04 грн. –сума попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції, 15200,50 грн. –суму штрафу, 108835,49 грн. –упущену вигоду,  39 грн. - збитки, понесені, в зв'язку з отриманням відповіді на запит щодо індексу інфляції та 240,00 грн. –збитки, понесені в зв'язку з отримання відповіді на запит щодо ціни дизельного палива.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачу грошові кошти не повернув, оплачений позивачем товар не поставив, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача у розмірі 195174,27 грн. документально підтверджується та відповідає обліковим даним позивача, а тому  визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь   інфляційні витрати в розмірі 41181,77 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини, як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, судом встановлено, що чинне законодавство не містить обмежень щодо даного виду відповідальності.

Проте, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що договором сторони не погодили строк виконання зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати, а тому у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, прострочення виконання зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникає протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги, тобто з 07.12.2006 року, а отже  інфляційні витрати можуть нараховуватись лише з 07.12.2006 року.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню інфляційні витрати в розмірі 23616,09 грн.  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, а тому позивач просить стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 15200,50 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 до договору сторони погодили, що у випадку, якщо продавець не поставить весь об'єм товару в строк по ціні та на умовах передбачених вище, він сплачує на користь покупця штраф у розмірі 5 % вартості нафтопродуктів, що ним були недопоставлені.

Судом встановлено, що відповідачем не було поставлено нафтопродуктів вартістю 195174,27 грн., а отже відповідач зобов'язаний сплати позивачу штраф в розмірі 9758,71 грн. (195174,27 грн. Х 5 %). Суд відзначає, що позивач неправомірно розраховує штраф з урахуванням ціни товару, за якою позивач змушений купувати дизельне паливо на сьогоднішній день, оскільки в договорі сторони чітко погодили, що штраф розраховується від вартості нафтопродуктів, що не були недопоставлені відповідачем. Умови договору не містять посилань на те, що штраф розраховується з урахуванням ціни, за якою позивач змушений купувати дизельне паливо. У відповідності до вимог чинного законодавства розмір штрафу встановлюється лише за домовленістю сторін.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 108835,49 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 224, абзацу 4 п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки. Збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

З приписів, зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач не надав доказів того, що він вживав необхідних заходів для отримання спірного доходу.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Відповідно до п. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Судом встановлено, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем у результаті випадкового збігу обставин.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування збитків в розмірі 279,00 грн., які зазнав позивач оплативши послуги Головного управління статистики у місті києві та послуги Держзовнішінформу щодо встановлення ціни дизельного палива, оскільки відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Позивачем не надано доказів наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки нафтопродуктів за спірним договором та понесених позивачем витрат у розмірі 279 грн. по оплаті послуг Головного управління статистики у місті Києві та Держзовнішінформу. Виходячи з наведеного у позові в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Україна Інтернешнл»(04080, м. київ, проспект академіка Паладіна, 46/2, корп 1, офіс 9, код ЄДРПОУ 32161417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техісо»(01054, м. Київ, Чеховський провулок, 3, офіс 7, код ЄДРПОУ 25104321) 195174 (сто дев'яносто п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 27 коп. - сума попередньої оплати, 23616 (двадцять три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 09 коп.  –інфляційні витрати, 9758 ( дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 71 коп. штрафу,  2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. - витрат по сплаті державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 77 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 28.05.2008 року