Рішення

від 21.08.2008 по справі 41/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  41/51

21.08.08

За позовом    Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

до                    Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України

про                       стягнення 2 700, 56 грн.

                                                                      Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача:                не з”явились;            

від відповідача:     не з”явились;

       ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник  звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України про стягнення 2700, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені Договором №193 від 13.09.2005  строки не оплатив належним чином надані послуги, заборгувавши позивачу 2700, 56 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2700, 56 грн. - боргу, 102 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 26.05.2008 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.06.2008.

10.06.2008 представники сторін  у судове засідання не з”явилися, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.07.2008.

29.07.2008 представник позивача надав пояснення, якими підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, якими проти задоволення позовних вимог заперечувава, просив у задоволенні позову відмовити.

29.07.2008 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 11.08.2008.

11.08.2008 в судове засідання представники сторін не з”явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.  

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з”ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об”єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №4/7 від 24.05.2005 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві в орендне користування приміщення площею 519,0 м, яке розташоване за адресою м.Київ., вул.Івана Мазепи, 21, корпус №20.

Відповідно до п.4.8. Договору орендар повинен укласти додаткову угоду з орендодавцем на компенсацію витрат за комунальні послуги, сплата яких здійснюється згідно рахунків-фактури.

Сторонами 13.09.2005 року було укладено вказаний Договір за №193, розрахунки по якому повині проводитись відповідачем на підставі отриманого рахунку-фактури в 5-денний термін з моменту його отримання.

23.05.2006 року термін дії договору оренди закінчився, однак відповідач продовжував використовуватись приміщенням та споживати електроенергію в період з 24.05.2006 по 20.12.2006, що засвідчується рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2008 по справі № 4/469, яке не оскаржено та набрало законної сили, а також рахунками за спожиту електроенергію з відмітками про вручення відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, пунктом 3 Договору №193 від 13.09.2005 року встановлено, що він набирає чинності з 24.05.2005 року і діє до 31.12.2005 року та вважається продовженим на наступний рік у разі відсутності за місяць до закінчення строку договору письмової заяви від однієї із сторін про вдмову від даного договору або його змін.

Від відповідача відповідна заява у встановлені строки не надходила, а тому договір є пролонгованим на наступний строк.

Зважаючи на викладене вище, судом встановлено, що відповідач спожив  електроенергії з 24.05.2006 року по 20.12.2006 року на загальну суму 2700, 56 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Договір № 193 від 13.09.2005 припинив свою дію разом з Договором оренди, а тому в нього відсутній обов'язок по сплаті коштів за період з 24.05.2006 по 20.12.2006.

Однак, зазначені заперечення відповідача на думку господарського суду є необґрунтовані, оскільки, як вже зазначалось вище, за відсутності заяви про відмову від  договору за один місяць до закінчення строку його дії, він є пролонгованим на наступний строк, доказів надіслання такої заяви з боку відповідача суду останнім не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення вказаної вище статті не навів суду належних доводів та не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.   

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись  ст. ст. 33, 35, 49,82-85,  ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (01601, м. Київ, вул.Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 26296015) на користь Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (01015, м. Київ, вул.Івана Мазепи, 21, корпус №8, код ЄДРПОУ 20073260) –2700 (дві тисячи сімсот) грн. 56 коп. - основного боргу, 102  (сто дві) грн. - витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяО.М. Спичак

Дата підписання рішення