Постанова

від 18.04.2012 по справі 7/01-12/530/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 7/01-12/530/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постановувід 06.02.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 12/164б господарського суду Луганської області про банкрутствовідкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод опорів", м. Сєвєродонецьк арбітражний керуючий Льовін А.П., м. Рубіжне Луганської області голова комітету кредиторів відкрите акціонерне товариство "Луганськобленерго", м. Луганськ за участюпершого заступника прокурора Луганської області в судовому засіданні взяв участь представник

Генеральної прокуратури УкраїниРудак О.В., посв.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Луганської області знаходилася справа № 12/164б про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод опорів".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.08.2003 р. введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше.

Постановою господарського суду Луганської області від 05.07.2010 р. припинено процедуру санації боржника, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 р. (судді: М'ясищев А.М. -головуючий, Будко Н.В., Москальова І.В.) вказану постанову скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі -скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін постанову господарського суду Луганського області від 05.07.2010 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Скаржник зазначає про відсутність у боржника майна, яке використовується у виробничій діяльності та недоцільність продовження процедури санації.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, державна частка у статутному капіталі боржника становить 42,70%.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що, з огляду на встановлений судом перелік належних боржнику майнових активів, на нього не розповсюджується дія мораторію, запровадженого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що 26.12.2001 р. набув чинності Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі - Закон), яким запроваджено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами,а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємства, якщо таке відчуження здійснюється, зокрема шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство в ліквідаційній процедурі.

Отже, вказаним Законом встановлено, що під час дії мораторію, відносно підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, в процесі розгляду справи про банкрутство ліквідаційна процедура не відкривається до вдосконалення механізму примусової реалізації майна, а продаж майна банкрута можливий тільки у справах , де ліквідаційна процедура відкрита до набрання чинності Законом .

Тобто, стосовно вказаних підприємств після набуття чинності Законом ліквідаційна процедура не відкривається у будь-якому випадку, незалежно від складу їх майнових активів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.03.2009 р. у справі № 2-4/9047.2-2007.

У даному випадку щодо боржника може бути, зокрема, укладена мирова угода в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції правомірно скасовано постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

На підставі вказаного та керуючись ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 р. у справі № 12/164б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич