Рішення

від 18.04.2012 по справі 7/9/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 квітня 2012 р. Справа 7/9/2012/5003

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця", м.Київ

до : Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "ГРІФОН", м. Вінниця

про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором перевезення вантажу №422 від 17.01.2011р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Павлова Т.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 94 від 03.01.2012 року, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Подольським РУГУ МВС України в м. Києві 16.04.1996 року ;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 14.03.2012 року, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.1999 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика ведмедиця" до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Гріфон" про стягнення боргу та штрафних санкцій в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу № 422 від 17.01.2011 року.

Ухвалою від 02.03.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/9/2012/5003 та призначено до розгляду на 14.03.2012 року.

14.03.2012 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на наступне: позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору встановленого ст.6 ГПК України, ст.315 ГК України; у позивача відсутні підписані акти виконаних робіт наявність яких є підставою для проведення оплати наданих послуг тощо.

В судовому засіданні 14.03.2012 року судом оголошено перерву до 21.03.2012 року на підставі заяв представників сторін здійснених в усному порядку мотивованих можливістю врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

21.03.2012 року до суду відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву в яких останній вказує на розбіжності між ціною послуг вказаною в замовленнях на перевезення та рахунках-фактурах тощо.

По закінченні перерви судом встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо вирішення спору шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою від 21.03.2012 року розгляд справи відкладено до 29.03.2012 року в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою суду від 29.03.2012 року з метою витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 18.04.2012 року.

За відсутності поданих клопотань розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.04.2012 року представником позивача подано пояснення в якому останній обґрунтовує причини розбіжностей ціни послуг у документах, вказуючи, що в замовленнях на перевезення вказувалася попередня ціна (до перевезення), а в рахунках фактурах вказувалась остаточна ціна (після перевезення).

Представником відповідача подано пояснення в якому останній обґрунтовує свої заперечення на доводи позивача.

Також в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 340, 86 грн. та 3% річних за період з 27.09.2011 року по 22.02.2012 року в розмірі 66, 74 грн..

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.01.2011 року між Приватним підприємством "Торгово-виробнича фірма "ГРІФОН" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу № 422 (а.с. 9-10, т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги (п. 2.1.1 Договору).

Відповідно п. 3.1 Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в "Замовленнях на перевезення" і вказуються в рахунках-фактурах Перевізника.

Розрахунки за Договором здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку Замовника на поточний банківський рахунок Перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної (п. 4.1 Договору).

Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок Перевізника (п. 4.2 Договору).

Із матеріалів справи слідує, що за період з 17.01.2011 року по 14.03.2012 року між сторонами відбулось 35 господарських операцій по наданню послуг перевезення на загальну суму 411 892,11 грн., за які Замовник провів розрахунок на суму 401 546,77 грн..

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: заявками на перевезення; вантажно-митними деклараціями; міжнародними товарно-транспортними накладаними; рахунками-фактурами; платіжними дорученнями; довідкою щодо руху коштів по взаєморозрахунках між сторонами; актами виконаних робіт тощо.

Слід вказати, що факт надання послуг позивачем в кількості зазначений вище та проведення розрахунку на 401 546,77 грн. не заперечується відповідачем.

Виходячи з наведеного вище заборгованість відповідача за договором перевезення вантажу № 422 від 17.01.2011 року складає 10 345,34 грн. (411892,11-401546,77).

22.12.2011 року позивачем заявлено вимогу про повернення грошових коштів, яка за твердженням останнього залишена без належного реагування зі сторони відповідача.

Непроведення оплати відповідачем наданих послуг в строки обумовлені Договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору від 17.01.2011 року № 422 укладеного між позивачем та відповідачем, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст.306-316 ГК України, главою 64 "Перевезення", ст.ст.908-928 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами , водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 10 345,34 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 340, 86 грн. та 3% річних в розмірі 66, 74 грн. за період з 27.09.2011 року по 22.02.2012 року суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чим-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 340, 86 грн. та 3% річних в розмірі 66, 74 грн. за період з 27.09.2011 року по 22.02.2012 року приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_1 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 94 від 03.01.2012 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві та письмових поясненнях оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Зокрема посилання відповідача на недотримання позивачем претензійного досудового врегулювання спору за твердженням останнього всупереч приписам ст.315 ГК України грунтується на помилковому тлумаченні зазначеної норми, оскільки частина перша вказаної статті вказує, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Твердження відповідача про відсутність актів виконаних робіт та податкових накладних не відповідає дійсності, оскільки позивачем долучено до матеріалів вказані документи, а також докази їх надіслання та отримання разом із іншими документами (рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною тощо) в порядку встановленому п.4.1 Договору, що є підставою для виникнення відповідного зобов'язання по оплаті у Замовника.

Твердження відповідача про завищення відповідачем ціни за надані послуги і безпідставність позовних вимог на суму 3481,61 грн. також відхиляється судом виходячи з наступного.

Дійсно в п.3.1 Договору, як вказувалось раніше, передбачено узгодження сторонами ціни на послуги в "Замовленнях на перевезення" і зазначення їх в рахунках-фактурах Перевізника.

Водночас згідно п.8.7 Договору у випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений протягом 5 банківських днів з моменту його отримання Замовником, акт вважається прийнятим Замовником без змін та підлягає оплаті в повному об'ємі .

Як вказувалось вище, позивачем надано докази надіслання та отримання відповідачем актів виконаних робіт.

Відповідачем всупереч приписам ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів щодо непідписання чи заперечення ним будь-якого з актів.

Посилання відповідача на заперечення відповідача вказаних актів в усному режимі не приймається судом в якості належного доказу, оскільки таке суперечить вказаним вище процесуальним нормам.

Посилання відповідача на розбіжності між ціною наданих послуг вказаних у "Замовленнях на перевезення", як на підставу для відмови в задоволенні позову в цій частині не приймається судом до уваги виходячи з такого.

Відповідно до п.2.2.1 Договору у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, Перевізник зобов'язується направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів).

В п.2.1.1 Договору з поміж іншого вказується про те, що в "Замовленні на перевезення" зазначається вартість перевезення.

При цьому згідно п.8.6 Договору договір, зміни та доповнення до нього, "Замовлення на перевезення", інші документи, що оформлюються та підписуються на виконання Договору, отримані від Замовника за допомогою факсимільного зв'язку, мають юридичну силу.

На вимогу ухвал суду відповідачем не надано факсимільних копій узгоджених "Замовлень на перевезення", які надсилались Перевізником при погодженні заявки.

В письмовому поясненні поданому 18.04.2012 року відповідач вказує на відсутність у нього таких замовлень.

Окрім того, виходячи із положень п.8.7 Договору оплата за надані послуги здійснюється в сумі вказаній в Актах виконаних робіт.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

18.04.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "ГРІФОН", вул. 600-Річчя, буд. 17, к. 17, м. Вінниця, 21021 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36830411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця", вул. Жмеринська, 26, м. Київ, 03148 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33305962) - 10 345 грн. 34 коп. -основного боргу, 1 548 грн. 49 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 340 грн. 86 коп. та 3 % річних в сумі 66 грн. 74 коп. , провадження у справі в цих частинах припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повне рішення складено 23 квітня 2012 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.