Рішення

від 10.11.2011 по справі 8/488

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/488 10.11.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

"Оранта"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

Комунального підприємства "Київпастранс"

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 64 247,00 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача шкоди в сумі 64 247,00 грн. в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 було порушено провадження у справі № 8/488, розгляд справи було призначено на 06.10.2011.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 справу № 8/488 передано для розгляду судді Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 справу № 8/488 суддею Качан Н.І. прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 10.11.2011.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 справу № 8/488 передано для подальшого розгляду судді Катрич В.С.

В судовому засіданні 10.11.2011 представник позивача надав документи по справі та підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що ним на підставі статті 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України було набуто в порядку регресу право вимоги до відповідача-1 суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 35 000,00 грн. та до відповідача-2 суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 247,00 грн.

Відповідач-1, відповідач-2 та третя особа своїх представників в судове засідання 10.11.2011 та - не направили, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надали. Про проведення судового засідання відповідач-1, відповідач-2 та третя особа були повідомлені належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач-1, відповідач-2 та третя особа були обізнані про наявність судового спору та не був обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2010 між ВАТ НА СК «Оранта», як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 719184, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб -Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року, строк дії договору - з 16.04.2010 до 15.04.2011.

Згідно довідки МВС України Управління Державтоінспекції ГУМВС України в м. Києві (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), 04.09.2010 у м. Києві на проспекті Корольова-вул. Булгакова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автобусу «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2010 у справі №3-7000/2010 (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), гр. ОСОБА_1, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту після пошкодження транспортного засобу № НОМЕР_1-10.11/1 від 10.11.2010 вартість відновлюваного ремонту заподіяного власнику транспортного засобу Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 46 350,74 грн.

Згідно рахунку-фактури № 36 від 22.09.2010 вартість ремонтних робіт, що виконані щодо транспортного засобу Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року становить 68 097,00 грн.

Відповідно до страхового акту № СТО-10-14473/1 від 01.12.2010, пошкодження транспортного засобу марки Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 64 247,00 грн., які виплачені виконавцю ремонтних робіт по автомобілю Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року -ФОП ОСОБА_5, згідно платіжного доручення № 26487 від 07.12.2010 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач у позовній заяві, на момент дорожньо-транспортної пригоди, згідно з довідкою з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автобус «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2 застрахована у відповідності до полісу ВЕ/0230782 в ТзДВ СК «Провіта», власником якого є відповідач-2.

Позивач у позові наголошує на тому, що ліміт відповідальності за полісом ВЕ/0230782 становить -35 000,00 грн. (франшиза -00,00 грн.).

Зокрема, позивач повідомляє, що гр. ОСОБА_1 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із відповідачем-2, що підтверджується трудовою книжкою гр. ОСОБА_1 (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

18.05.2011 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 35 000,00 грн. (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 2083 від 18.05.2011 та повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі). Однак, вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зокрема, позивач наголошував на тому, що ВАТ НА СК "Оранта" неодноразово зверталося до відповідача-2 про відшкодування на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України в порядку регресу шкоди у розмірі 29 247,00 грн. Однак, звернення позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач у позові, відповідач-1 не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 35 000,00 грн. та відповідач-2 також не здійснив виплату шкоди на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України в порядку регресу у розмірі 29 247,00 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача- 35 000,00 грн. та з відповідача-2 - 29 247,00 грн. в порядку регресу.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1172 ч. 2 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно абз. ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між позивачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 719184 від 15.04.2010, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб -автомобіль Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року.

Внаслідок ДТП, яка сталася 04.09.2010 у м. Києві на проспекті Корольова-вул. Булгакова за участю застрахованого автомобіля марки Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автобусу «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, відбулось пошкодження автомобілів, а ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2010 у справі №3-7000/2010.

На виконання умов укладеного договору № 719184 від 15.04.2010, на підставі страхового акту № СТО-10-14473/1 від 01.12.2010, пошкодження транспортного засобу марки Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 64 247,00 грн., яке було виплачено позивачем виконавцю ремонтних робіт по автомобілю Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1, 2007 року -ФОП ОСОБА_5, згідно платіжного доручення № 26487 від 07.12.2010.

В свою чергу, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автобус «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2 застрахована у відповідності до полісу ВЕ/0230782 в ТзДВ СК «Провіта», яким під час ДТП керував водій відповідача-2 -ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача-1 щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 35 000,00 грн.

Разом з тим, оскільки сума страхових виплат склала загалом 64 247,00 грн., а ліміт відповідальності за полісом ВЕ/0230782 становить -35 000,00 грн. (франшиза -00,00 грн.), то позивач на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України набув право регресу до відповідача-2 щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля Suzuki Swift, д.р.н. НОМЕР_1.

у розмірі 29 247,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 35 000,00 грн. та з відповідача-2 відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29 247,00 грн. -є обґрунтованими та законними, доведеними позивачем належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (код

ЄДРПОУ - 31704186, місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Дубового, буд. 18) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) 35 000 (тридцять п'ять) грн. 00 коп. -страхового відшкодування, 350 (триста п'ятдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 128 (сто двадцять вісім) грн. 57 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(код ЄДРПОУ - 31725604, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) 29 247 (двадцять дев'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 00 коп. -страхового відшкодування, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 47 коп. - витрат по сплаті державного мита та 107 (сто сім) грн. 43 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 20.04.2012