Рішення

від 31.07.2008 по справі 4/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  4/314

31.07.08

За позовом  Державної телерадіокомпанії “Культура”

До                 Приватного підприємства  “Кредо Компані”

Про               визнання недійсним  договору

                                                                                                    Суддя  Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача:      Турчинська Л.П. - дов.;

Від відповідача:  Гавриловський О.С. –дов.;

                             Ніколаюк Л.О. –дир.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Державна телерадіокомпанія “Культура” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Кредо Компані” про визнання недійсним договору від 19.01.2004 №10.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що Державна телерадіокомпанія “Культура” є бюджетною установою і фінансується за рахунок державного бюджету і додаткових асигнувань, що виділяються цільовим призначенням Держкомтелерадіо України.

Закупівля товарів, робіт (послуг) для каналу “Культура” у розмірах, передбачених Законом України  від 22.02.2000 №1490-ІІІ “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (з 2008 року відповідно до Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти)  здійснюється  шляхом проведення тендерних процедур.

Договір  №10 від 19.01.2004 на виконання робіт  на суму 424 894 грн., укладений з Приватним підприємством “Кредо Компані” без дотримання процедури тендерних торгів, а тому підлягає визнанню недійсним згідно статті 215 Цивільного кодексу України.

24.07.2008 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати недійсним  Додаток від 20.12.2004 до Договору №10 від 19.01.2004 на виконання робіт по відео зйомках та відео  і звуковому монтажу, укладений  між Приватним підприємством “Кредо Компані” та Державною телерадіокомпанією “Культура”.

В поясненнях, наданих суду представник позивача пояснила, що тендерна процедура була проведена у межах виділених коштів згідно затвердженого кошторису на суму 100 000грн. А в результаті  укладення Додатку від 20.12.2004 до договору №10 від 19.01.2004 сума договору збільшилась на 389  940грн.  

Крім того, зазначає позивач, Додаток від 20.12.2004 до Договору №10 від 19.01. 2004 року  не відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин, який вчиняє юридична особа, підписується уповноваженими на це її установчими документами та скріплюється печаткою.

На додатковій угоді від 20.12.2004  відсутній відтиск  належної печатки (станом на дату підписання додаткової угоди) з боку ДТРК “Культура”. Відтиск печатки, який міститься на додатку до договору від 20.12.2004 був виготовлений у  квітні 2005 року.

Що стосується строку позовної давності, то позивач зазначає, що дізнався про наявність додатку від 20.12.2004 до договору від  №10 від 19.01.2004   та акту виконаних робіт від 12.05.2005, в якому  зазначено, що    Виконавцем виконані згідно договору № 10 роботи по наданню послуг по створенню телевізійних програм за термін з 01 березня 2004 по 30 квітня 2005 на загальну суму 389 940 грн. лише у травні поточного року, коли отримав позовну заяву відповідача  з доданими документами про стягнення  заборгованості за договором від 19.01.2004 у сумі 398108грн., а тому, зазначає позивач, згідно статті 261 ЦК України саме з цього часу починається перебіг позовної давності.

Відповідач поти позову заперечує з наступних підстав.

На думку відповідача проведення тендеру має за мету обрання найбільш вигідних умов (щодо якості, цінии тощо) для закупівля товарів, робіт і послуг.

При укладенні договору від 19.01.2004 №10 був проведений тендер щодо предмета закупівлі –послуг по відео і звуковому монтажу, переможцем торгів стало приватне підприємство “Кредо Компані”, тому при укладенні договору №10 було дотримано процедуру обрання найбільш вигідних умов, а значить і для укладення Додатку від 20.12.2004 до договору №10 стосовно продовження строку дії договору, проведення окремого тендеру не вимагалось.

Що  стосується письмової форми Додатку до договору №10, то відповідач  вважає, що спірний додаток підписаний уповноваженими особами обох сторін Договору та скріплений печатками, які належать саме цим юридичним особам.

Відповідач посилається на частину 1 статті 218 ЦК України, якою визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.  Оскільки відповідач на виконання умов договору №10 та Додатку до нього виконав роботи, а позивач прийняв їх, то Додаток  від 20.12.2004 до Договору відповідно до частини2 статті 218 ЦК є дійсним.

Крім того, зазначає відповідач за заявленою вимогою сплинув  строк позовної давності.   

24.07.2008 у судовому засіданні відповідач подав клопотання про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України, оскільки на його думку, заява позивача  про уточнення позовних вимог є по суті заявою про  збільшення розміру позовних вимог, а позивачем не сплачено в цій частині державне мито.

Клопотання позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Своєю заявою від 10.07.2008 про уточнення позовних вимог позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, так як просить визнати недійсним не весь договір від 19.01.2004 №10, а лише його частину, а саме - Додаток до вказаного договору від 20.12.2004.

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави повернення позовної заяви разом з доданими до неї документами без розгляду   до порушення провадження у справі. Господарський суд міста Києва Ухвалою від 23.06.2008р.порушив провадження у справі №4/314 та прийняв позовну заяву до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2004 року між Приватним підприємством “Кредо Компані” та Державною телерадіокомпанією “Культура” було укладено договір №10 на виконання робіт по відео зйомках та відео  і звуковому монтажу, згідно якого   Виконавець (відповідач у справі) зобов'язався забезпечити виконання робіт, а Замовник (позивач у справі) зобов'язався використовувати можливості виробничої бази Виконавця для створення телевізійних програм  ДТРК “Культура”. 28.04.2004 договір зареєстрований  РВДК у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3  договору  оплата за виконання робіт здійснюється протягом трьох банківських днів з дня надання рахунку-фактури на підставі актів про виконання робіт.

Строк дії договору згідно пункту  5.1 встановлений до 31.12.2004року.

Додатком до вказаного договору б/д  сторонами внесені  зміни до договору від 19.01.2004: доповнено договір п.4.2 та п.4.3.

20.12.2004          сторони уклали Додаток  до договору №10 від 19.01.2004, в якому зазначено, що строк дії договору  №10 від 19.01.2004 подовжено на період з 01 січня до 30 квітня 2005 року.

Після укладення Додатку від 20.12.2004 було складено  акт виконаних робіт від 12.05 2005, в якому  вказано, що Виконавцем виконані згідно договору № 10 роботи по наданню послуг по створенню телевізійних програм за термін з 01 березня 2004 по 30 квітня 2005 на загальну суму 389 940 грн.

Відповідно до статуту, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 01.03.2004 №55 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18.10.2002), Державна телерадіокомпанія “Культура” створена відповідно до Указу Президента України від 03.01.1995 №12 “Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України”, Указу Президента України від 27.08.2003 № 920 “Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України”, доручення Президента України від 07.03.2001 №1-14/2777, наказу Держкомтелерадіо України від 24.02.1995 №1 та наказу Держкомінформу України від 02.10.2002 №282.

Телерадіокомпанія є юридичною особою, яка заснована на державній власності та підпорядкована Держкомтелерадіо України і забезпечує реалізацію інформаційної політики держави.

Телерадіокомпанія є бюджетною установою і фінансується за рахунок державного бюджету і додаткових асигнувань, що виділяються цільовим призначенням Держкомтелерадіо України.

Відповідно до статті 2 Закону “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 №1490-ІІІ (в редакції Закону від 16.01.2003)  цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт, послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт –100 тисячам євро.

Згідно саттті1 Закону 1490-ІІІ замовник –розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається субєкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладє з переможцем договір про закупівлю, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації.   

Відповідно до статті 14 Закону 1490-ІІІ замовник не має права ділити закупівлю товару, роботи, послуги на частини з метою уникнення проведення відкритих торгів.

Згідно статті  32 Закону 1490-ІІІ замовник може здійснювати закупівлю шляхом застосучвання процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо товарів і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, та за умови, що вартість їх закупівлі не первищує суми, еквівалентної 20 тисячам євро.

Організацію процедур закупівлі на всіх етапах  відповідно до затверджених  кошторисних лімітів фінансування протягом бюджетного року здійснює тендерний комітет який діє в ДТРК “Культура”з 13.08.2003року, склад якого  затверджений наказом ДТРК “Культура від 13.08.2003 №68-к.

Відповідно до затвердженого Держкомтелерадіо України кошторису позивача  на 2004 ( з урахуванням  Довідки про зміни річного розпису асигнувань бюджету (кошторису) на 2004 рік)  ДТРК “Культура” затверджено видатки на оплату послуг за кодом бюджетної класифікації 1139 у розмірі 136 000 грн.

Як свідчать матеріали справи позивачем в межах затверджених коштів була здійснена процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо закупівлі товарів, робіт і послуг: розмір бюджетного призначення згідно з кошторисом або  очікувана вартість 100 тис.грн., що підтверджується протоколом розкриття тендерних (цінових) пропозицій від 08.01.2004 №1 та звітом про результати  здійснення процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) щодо  закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти від 16.01.2004 №1.

Переможцем торгів визнано відповідача.

Таким чином, закупівля (виконання) робіт по відео зйомках та відео  і звуковому монтажу  грн. мала здійснюватись шляхом проведення відповідного тендеру (після  обрання процедури закупівель на підставі затвердженого кошторису), визначення переможця процедури закупівлі та укладення з ним договору закупівлі.

Договір  №10 від 19.01.2004 в частині  Додатку від 20.12.2004 укладений без дотримання процедури тендерних торгів, тобто з порушенням норм Закону України від 22.02.2000 №1490-ІІІ “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Відповідно до статті 34 Закону 1490-ІІІ договір про закупівлю укладається тільки у письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільно законодавства та скріплюється печаткою.

На додатковій угоді від 20.12.2004  міститься відтиск печатки, що засвідчує підпис директора позивача, який  суттєво відрізняється від відтиску на договорі від 19.01.2004 №10, а відповідає відтиску, вчиненому на акті виконаних робіт від 12.05.2005.  Як вбачається з матеріалів даний відтиск печатки відповідає відтиску нової печатки позивача, яка була замовлена лише у  квітні 2005 року, що підтверджується  накладною від 08.04.2005 №186/2 виданою ТОВ “Міра Поліграф”.

За таких обставин не можна стверджувати про укладення Додатку від 20.12.2004 до договору від 19.01.2004 з дотриманням сторонами письмової форми.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України:  зміст правочину не може суперечити  цьому Кодексу, іншим актам законодаства. Дані норми кореспондуються і з нормами статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у розумінні вказаної правової норми не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача.

Суд не приймає заперечень відповідача щодо спливу строку позовної давності для захисту порушеного права позивача з огляду на наступне.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається  від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В матеріалах справи знаходиться копія довідки від 19.06.2008 перевірки взаєморозрахунків ДТРК “Культура” з ПП “Кредо Компані” за період з 01.01.2003 по 01.05.2008 проведеної  згідно наказу Держкомтелерадіо України від 13.06.2008 №165, з якої вбачається (стор.4), що  наданий ПП “Кредо Компані” додаток від 20.12.2004 до договору №10 відрізняється від додатку, що наявний у позивача (додаток останнього б/д і містить домовленість сторін про зміни до договору: доповнення договоіру п.4.2, та п.4.3).

Судом прийнято до уваги акт комплексної документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ДТРК “Культура” від 21.06.2006 та довідки від 08.06.2006 № 88/4 та №88/5, в яких зазначено, що кредиторська заборгованість станом на 01.05.2006 за терміном утворення від 12 місяців до 3-х років у позивача відсутня, це підтверджується і балансом ДТРК “Культура” за 2005рік.

Тому суд приймає до уваги твердження Позивача, що він дізнався про наявність додатку від 20.12.2004 до договору від  №10 від 19.01.2004   лише у травні поточного року, коли отримав позовну заяву відповідача  з доданими документами про стягнення  заборгованості за договором від 19.01.2004 у сумі 398108грн.

За таких обставин, Господарський суд  вважає, що строк позовної давності не сплив, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до статті 49 ГПК України  державне мито та судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

          24.07.2008р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи, суддею оголошено перерву до 31.07.2008р. для підготовки повного тексту рішення, відповідно до ст.85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним  Додаток від 20.12.2004 до Договору №10 від 19.01.2004 на виконання робіт по відео зйомках та відео  і звуковому монтажу, укладений  між Приватним підприємством “Кредо Компані” (01021, м.Київ, вул.Інститутська,18, код ЄДРПОУ 32070676) та Державною телерадіокомпанією “Культура” ( 02002, м. Київ, вул.Тумяна,15, Код ЄДРПОУ 26267278) .

          Стягнути з Приватного підприємства “Кредо Компані” (01021, м.Київ, вул.Інститутська,18, офіс 53, Код ЄДРПОУ 32070676) на користь Державної телерадіокомпанії  “Культура”  (02002, м.Київ, вул.Тумяна, 15, Код ЄДРПОУ 26267278) 85 ( вісімдесят пять)  грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         І.І.Борисенко